Радянсько-німецька війна, її основні етапи та битви

В науковій і навчальній літературі обґрунтовано виділяються 4 основних етапи цієї війни:

I.Початковий - (22 червня 1941 р. – 20 квітня 1942 р.)

II.Другий – воєнні дії навесні‒влітку 1942 р.

III.Третій – корінний перелом (19 листопада 1942 р. – 1943 р.)

IV.Заключний етап (1944 – 1945рр.).

Німеччина зосередила проти СРСР 70% своїх збройних сил, а також війська своїх союзників: Угорщини, Румунії, Фінляндії. Загалом армія агресора нараховувала біля 5 млн. чоловік (190 дивізій, 4 тис. танків і 5 тис. літаків)

Частини Червоної Армії значно поступалися за чисельністю, були набагато гірше підготовлені й оснащені. Німці перевершували їх по живій силі в 1,8 рази, по танках в 1,5 рази, по артилерії - в 1,3 і по літаках - в 3,2 рази. Радянські війська були розтягнуті по величезному фронту довжиною в 4500 км, щільність була невелика, аедроми не підготовлені.

Нерозвиненість комунікацій і недостача транспортних засобів посилювали

План «Барбаросса» засновувався на узгоджених діях 4 армійських груп. Фінляндське угруповання під командуванням фон Дітля і фіна Маннергейма було націлене на Мурманськ, район Білого моря та Ладогу. Задачею групи «Північ» (командуючий - фон Леєб) було взяття Ленінграда. Найбільш потужна група «Центр» на чолі з фон Боком наступала безпосередньо на Москву. Задачею групи «Південь» під командуванням фон Рундштедта була окупація

Здійснення плану «Барбаросса» розпочалося на світанку 22 червня 1941 р. бомбардуванням з повітря і наступом сухопутних військ. Панування було повним.

За першу добу війни знищено 1200 літаків. За лічені дні німецькі армії просунулися на кілька десятків кілометрів.

Знищивши охоплюючим маневром біло- стоксько-мінський виступ і взявши у полон 320 тис. радянських бійців і командирів, війська фон Бока вийшли на підступи до Смоленська.

Група фон Рундштедта зім'яла війська Будьонного, яким довелося здати Львів і Тернопіль,

Загалом за три тижні боїв німецькі війська просунулися на 300-600 км у глибину радянської території, окупували Латвію, Литву, Білорусію, правобережну Україну і майже всю Молдавію.

Всі державні інститути і структури – почали працювати під керівництвом Державного Комітету Оборони (ДКО) - надзвичайного органу, який володів всією повнотою влади, здатного оперативно приймати рішення з будь-яких питань, пов'язаних із веденням війни. ДКО очолювався безпосередньо Сталіним. Затверджені ДКО документи (більше 10 тис. за чотири роки війни) мали силу закону.

Інформацію ДКО отримував від утвореної Ставки Верховного головнокомандування, що включала в себе Сталіна, Молотова і найвидніших воєначальників: Тимошенко, Ворошилова, Будьонного, Шапошпикова, Жукова.

Неможливо також нехтувати тією роллю, яку в розгромі 1941 р. зіграла дезорганізація командного складу РСЧА після чисток 1937-1938 рр.

Місце знищених репресіями досвідчених воєначальників зайняли молоді командири.

Дуже часто на командних посадах в армії виявлялися або свіжоспечені випускники прискорених курсів військових шкіл (на початок війни менше 10% командирів мали вищу військову освіту, 75% з них займали свої пости менше року),

або люди, фізично і психологічно

Німецький наступ було припинено лише в районі Смоленська, де радянські війська тримали оборону з 16 липня по 15 серпня.

Смоленська битва принесла тимчасову, але дуже важливу стратегічно і психологічно затримку в реалізацію плану «блискавичної війни». Радянське командування отримало можливість розгорнути частини, що підходили з глибокого тилу.

Незважаючи на заминку в центрі, німецький наступ швидко розвивався на флангах.

9 вересня був блокований Ленінград. А вже 11 вересня був оточений Київ.

Через відмову Сталіна дозволити військам генерала Кирпоноса відступити від міста, в полон потрапило більше 650 тис. чоловік. Взявши Київ, німецькі армії розгорнули наступ па Донбас і Крим і 3

листопада підійшли до

30 вересня розпочалася битва за Москву. І хоча німцям вдалося 28 листопада форсувати канал Москва - Волга і 5 грудня вийти до Хімок, діями партизан була порушена доставка необхідної кількості спорядження.

А вже 6 грудня радянські війська перейшли у контрнаступ. На деяких дільницях фронту просування досягло 120 км тільки за грудень.

Битва за Москву означала невдачу і кінець «бліцкригу». Німеччина зрозуміла, що її очікує