СР

Одеський національний морський університет

Освітньо-кваліфікаційний рівень Бакалавр

Спеціальність Транспортні технології

Навчальна дисципліна Траснпортне забезпечення зовнішньоекономічних

зв’язків

Самостійна робота

На тему: “Аналіз стану зовнішньоторговельних зв’язків Індії”

Студентки 3 курсу з\о

Соколової Аніти

Одеса – 2021 –

Зміст

1.Вступ

2.Загальна характеристика

3.Економіка країни

4.Аналіз стану зовнішньоторговельних зв’язків країни

5.Висновки

6.Перелік використаних джерел

1.Вступ

Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) —

це система, яка складається із сукупності технічних та технологічних елементів, економічних, комерційно-правових, організаційних впливів,

різних методів управління транспортними операціями у сфері обігу і споживання виробництва, обігу і споживання продукції, товарів, які перевозяться між сторонами.

Продукцією транспорту є безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. В цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони – основна ланка, що зв’язує продавця та покупця .

Особливості транспортних послуг

Транспорт не виробляє нового товару чи продукту, але саме дякуючи їх переміщенню з одного місця в інше забезпечується продовження процесу виробництва та обігу, має місце кінцеве споживання вироблених товарів.

Переміщення товарів, продукції з місця виробництва до місця споживання і є тою споживчою вартістю, яку створює транспорт, його транспортні послуги.

Дія транспортних послуг виражається в такому корисному ефекті, який не може виникати, зберігатися і реалізуватися у відриві від транспорту. Разом з тим, виробництво транспортних послуг невідривне від їх споживання.

Транспортні послуги задовольняють потреби в момент свого проявлення,

тобто створення таких послуг збігається з їх споживанням.

Транспорт займає особливе місце в міжнародному товарообігу. З

одного боку, він є необхідною умовою здійснення міжнародного розподілу праці, зовнішньоекономічних зв’язків. З іншого – транспортна індустрія виступає на світових ринках експортером своєї продукції, частково,

транспортних послуг.

Транспортні послуги, що здійснюються в сфері ЗЕД, піддаються впливу всіх факторів, до яких належать: коливання цін на нафту, попиту і

пропозиції на товари, а, відповідно, і на їх перевезення; валютного курсу;

ступінь втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, стан політичних та економічних відносин різних держав і багато інших.

Залежно від періодичності перевезень та форми організації перевезень їх можна поділити на регулярні і нерегулярні.

Регулярні перевезення — це перевезення вантажів та пасажирів по узгодженому графіку та типовому договору, якими визначено умови перевезень, тарифи і розклад руху транспортних засобів за визначеними маршрутами.

Нерегулярні перевезення — це перевезення вантажів та пасажирів за індивідуальними контрактами та взаємопогодженими умовами.

2.Загальна характеристика країни

Індія́ або Бга́рат, офіційна назва Респу́бліка Індія́ — країна у Південній Азії. Індія є другою за чисельністю населення та сьомою за площею країною світу, а також найселенішою демократією світу. Оточена Індійським океаном на півдні, Аравійським морем на південному заході та Бенгальською затокою на південному сході, і розділяє сухопутні кордони з Пакистаном на заході;

Китаєм, Непалом і Бутаном на півночі, а також із М'янмою і Бангладеш на сході. В Індійському океані, країна знаходиться неподалік Шрі-Ланки та Мальдівів; її Андаманські і Нікобарські острови розділяють морський кордон із Таїландом та Індонезією.

Територія Індіі — 3 166 829 км² (є 7-ю країною у світі за географічною площею). Довжина з півночі на південь — понад 3000 км; з заходу на схід — близько 2000 км. Кількість населення — 1 млрд 358 млн осіб (2013 р.; у 1990

р. — 844 млн.) Це друга за величиною населення, — після Китаю, — держава на планеті Земля. Столиця — Нью-Делі. Найбільші міста: Колката (понад 16

млн жителів), Мумбаї (Бомбей) (понад 15 млн жителів), Ченнаї (Мадрас) (6

млн жителів), Хайдарабад (5 млн жителів), Бенгалуру (4,5 млн жителів),

Ахмедабад (4 млн жителів)

Офіційна мова — гінді та (тимчасово) англійська, також 21

регіональна мова. Членство у міжнародних організаціях: ООН, Рух неприєднання, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна організація космічного зв'язку

«Інтерсупутник», Всесвітня продовольча програма, МОП, SAARC, МБРР,

МАР тощо. Індія — колиска деяких із найдавніших цивілізацій. Через великі розміри населення та темпи економічного розвитку, Індію розглядають однією з потенційних наддержав.

Політична система.

Політична система — федеративна демократична республіка.

Президент Індії є головою держави і обирається непрямими виборами через колегію виборців на п'ятирічний термін. Прем'єр-міністр Індії є головою уряду і здійснює найбільші виконавчі функції, призначається президентом,

прем'єр-міністр вибирається партією або політичним союзом партій, що складають більшість місць у нижній палаті парламенту. Виконавча влада складається з президента, віцепрезидента, та Ради Міністрів Індії на чолі з прем'єр-міністром. Будь-який міністр при отриманні портфеля повинен бути членом однієї з палат парламенту.

Загалом законодавча влада Індії уособлює Парламент Індії (Сансад),

який складається з верхньої палати, що іменується Раджья Сабха (Рада штатів) і нижньої палати, що іменується Лок Сабха (Будинок народу). Раджья Сабха, постійно діючий орган влади, що має 245 членів, які працюють протягом шести років. Більшість із них обрані державним і територіальними законодавчими органами штатів у пропорції до населення тих штатів. А 543 з 545 членів Лок Сабха обираються безпосередньо шляхом всенародного голосування і представляють окремі округи протягом п'яти років. Два інших члени нижньої палати призначаються президентом з англо-індійської

громади, якщо президент вважає, що вона не представлена належним чином у державних органах.

Правова система

Індія має унітарну триступінчату судову систему, що складається з Верховного суду, очолюваного Головним суддею Індії, двадцяти одного Верховного суду штатів, а також велику кількість судів першої інстанції.

Верховний суд є першою інстанцією щодо справ, пов'язаних з основними правами і щодо суперечок між штатом та Центром, також він має апеляційну юрисдикцію. Це незалежна судова структура, і має право заявити про невиконання, перероблення чи виключення загальноіндійських або штатних-

окружних законів, які суперечать Конституції країни. Однією з найважливіших функцій Верховного суду Індії є роль остаточного тлумачення Конституції країни.

Починаючи з третього рівня судочинства, на рівні округів розрізняють окремо цивільні та кримінальні суди. Під цивільне судочинство підпадають у мегаполісах (міських округах) цивільні суди (рамках юрисдикції міста), які також відповідають рівню окружним судам у сільських округах. Для кримінального права в міських та сільських районах, утворені суди кримінальні (Sessions). Крім того, існують спеціальні суди по конкретних суспільних сферах, які базуються на сімейному і комерційному праві.

Законодавством дозволяється ще й прості суперечки на найнижчому рівні вирішувати в панчаятах сіл (Грам панчаят).

У результаті довгого та ретельного застосування британської юридичної практики колоніального періоду в Індії досі часто загальноприйняте застосування права, яке ґрунтується не на законах, а з відповідними рішеннями судів із використанням судових прецедентів.

Мовою суду є англійська, а на нижніх рівнях, в обговореннях можуть використовуватися відповідні регіональні офіційні мови. Особливістю Індії є те, що кожне громада (каста) має свої закони і положення сімейного та

спадкового права, це поширене як серед індусів, так і серед інших релігійних громад — сикхів, джайнів, буддистів і мусульманських общин.

Географія.

Індія розташована на півдні Євразійського континенту, на півострові Індостан.

Має берегову лінію завдовжки 7 тисяч кілометрів та кордони із Пакистаном на заході, Китаєм, Непалом і Бутаном на північному сході та Бангладеш і М'янмою (колишня Бірма) на сході.

Індія також претендує на кордон із Афганістаном на північному заході

(частина індійського штату Джамму та Кашмір, що межує з Афганістаном,

перебуває під контролем Пакистану).

В Індійському океані має кордон із Мальдівами на південному заході,

Шрі-Ланкою на півдні та Індонезією на південному сході. Від Шрі-Ланки її відділяють Полкська протока і Манарська затока; протокою Ґрейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.

Рельєф: гірська частина — Гімалаї на північному кордоні, річкові долини Гангу, Інду, Брахмапутри; плато Декан на південь від річки Нармада

— між західним і східним хребтами Гат; на заході — пустеля.

Найвища точка — гора Чогорі на півночі (на кордоні з Китаєм) —

8611м.

До складу Індії входять Андаманські і Нікобарські острови, острови Лакшадвіп.

Населення.

З населенням 1 380 004 385 осіб, Індія є другою найбільш густонаселеною країною світу, проте до 2030 року Індія обжене Китай та посяде 1-е місце за кількістю населення. Останні 50 років спостерігається

швидке зростання населення за рахунок медичних досягнень (покращення медичного обслуговування) і масове зростання продуктивності сільського господарства (так звана «зелена революція»). Міське населення Індії збільшилося в кілька разів протягом ХХ століття і більше концентрується у великих містах. До 2001 року стало понад 35 міст із мільйонним населенням,

з найбільших міст із населенням понад 10 мільйонів кожне, виділяються Мумбаї, Делі і Колката. Однак тенденція зростання кількості населення в сільських районах, надалі спостерігається, оскільки більше 70 % населення Індії як і раніше, проживають у селах.

В Індії пропагують переваги малодітної сім'ї, використовують різні методи обмеження народжуваності, у деяких випадках — матеріальне заохочення сімей, які прагнуть обмеження народжуваності. Демографічні проблеми створюють ряд інших проблем, зокрема продовольчої і неписьменності (до 50 % населення регіону є неписьменне через бідність країн).

Адміністративний устрій.

Згідно з Конституцією, Індія — союз штатів. В основу територіального поділу покладено мовну спільність населення. В штатах існують законодавчі збори і місцеві уряди. До складу країни входить 28 штатів (state),

Національна столична територія Делі і сім союзних територій — порівняно невеликих за розміром і чисельністю населення адміністративних одиниць центрального підпорядкування.

Етнічні групи.

Індія є багатонаціональною державою, з розмаїттям етнічних племінних груп, приблизно 72 % населення складають індо-арії, 25 %

дравіди, які в основному мешкають у південній частині Індії. І лише 3

відсотки припадає на інші етнічні групи, особливо на тибето-бірманські,

мунда і мон-кхмерські народи у районах Гімалаїв, Північно-Східної та Східної Індії.

Значний вплив на індійське суспільство кожного століття призводять численні етнічні міграції народностей чи нелегальні (деколи й легальні)

міграції народів з сусідніх територій чи в середині країни. Наприклад,

кількість нелегальних іммігрантів бангладешців в Індії за теперішніми оцінками складає близько 20 мільйонів. Ще приблизно 100 000 це вигнанці-

тибетці, які втекли після китайської окупації Тибету в 1950-х роках з своєї батьківщини, однак, офіційно визнані біженцями і мають дозвіл на перебування. Крім того, більше 60 000 тамільських біженців зі Шрі-Ланки також перебралися на індійську територію.

Мови Індії.

Індія є найбільшою у світі країною в культурно-мовному спектрі. Індія є домом для індоєвропейської мовної сім'ї. Індоєвропейські мови в Індії представлені двома великими мовними групами: індо-арійська (якою послуговуються близько 74 % населення) та дравідійська (якою розмовляють

24 %). Інші мови спілкування в Індії походять з австроазійської мовної сім'ї і тибето-бірманської групи сино-тибетської мовної сім'ї. Крім двох національних мов, гінді та англійської мови, статус офіційної має ще 21 мова:

ассамська, бенгальська, бодо, догрі, гуджараті, каннада, кашмірі, конкані,

майтхілі, малаялам, маратхі, маніпурі, непалі, орія, пенджабська, санталі,

санскрит, сіндхі, тамільська, телугу і урду

Мова гінді, найбільш вживана, є офіційною мовою в Індії. Англійська мова широко використовується в бізнесі і державному управлінні, має статус офіційної мови, суттєвим також є її використання в освіті, особливо в середовищі вищої освіти. Крім того, у кожному штаті або союзній території використовують свою власну мову, як офіційну, і в Конституції Індії також визнається ще 21 мова, якими найчастіше користуються в індійському суспільстві й їм надано офіційного статусу. Слід відзначити, що

дослідниками-мовниками в Індії нараховано безліч діалектів, їх кількість сягає 1652. В Індії знаходиться найбільша кількість університетів у світі.

Релігія.

Чотири великі релігії світу (індуїзм, буддизм, джайнізм та сикхізм)

походять із Індії. Більше 800 мільйонів індійців (79,8 %) є індуїстами. Решта населення належить до релігійних груп: мусульман (13,4 %), християн (2,3 %), сикхів (1,9 %), буддистів (0,8 %), джайністів (0,4 %), юдеїв,

зороастрійців, та послідовників бахаїзму та інші.

Секуляризм — розділення церкви від держави, є одним із найфундаментальніших принципів індійських штатів і закріплені в Конституції Індії. Послідовники сотень різних віросповідань у цілому існують пліч-о-пліч віками, тим не менш, є іноді регіональні, обмежені,

сектантські зіткнення. А також були поодинокі випадки масштабних релігійних зіткнень між послідовниками значних релігійних течій:

мусульман — індуїстів чи індуїстів — сикхів, які доволі значуще відбилися на історії та індійському суспільстві.

Культура Індії.

Індійська культура є однією з найстаріших і найрізноманітніших культур світу. Це має вирішальне значення для всієї Південної і Південно-

Східної Азії. Вірування й релігії відіграють в Індії значну роль, це країна походження кількох світових релігій (індуїзм, буддизм, джайнізм, сикхізм)

які своїм впливом формували культуру цієї країни. Майже незліченна мовна різноманітність і численні народності також впливали на специфіку та культурні особливості Індії. Країна не залишалася й поза загальними світовими тенденціями завдяки впливу ісламу та через європейські колоніальні держави, котрі також залишили свій слід у культурі Індії.

Участь у міжнародних об'єднаннях.