18. Пізньопалеолітичне поселення біля с. Гордашівка (Тальнівського району).

Трипільське поселення Гордашівка І в північно-західній частині села на мисоподібному виступі лівого берега ріки Гірський Тікич, який недалеко від поселення скелями обривається до русла. Територія поселення зайнята сучасною забудовою (вул. Садова, Щорса). Площа поселення становить біля 60 гектарів.

Трипільське поселення Гордашівка ІІ за південно-західною околицею села на північ від хутора Одірванка в урочищі Шкільне поле. Займає частину схилу плато, що обмежене на півдні долиною невеликою річки (правої притоки ріки Гірський Тікич) та глибоким яром зі струмком – на сході. Площа поселення не перевищує трьох гектарів.

Рештки черняхівського поселення – на території села.

На високому правому березі – рештки городища у вигляді двох валів. В одному кілометрі від села – трикутне городище 86 метрів периметром.

На хуторі Відірванці – знахідка римської монети.

19. Стоянка первісних мисливців на мамонтів в с. Межиріч.

Межиріцька стоянка — пізньо -палеолітична стоянка мисливців на мамутів. Розташована в с. Межиріч в Канівській громаді Черкаської області, на мисі, в межиріччі р. Рось та р. Росави, 12 км на захід від р. Дніпро.

Палеолітичні культурні рештки пам'ятки залягають на глибині 2,5 — 3,5 м від сучасної земної поверхні. Датування радіокарбоновим методом на пробах кісток різних тварин, зокрема й мамута, дозволило визначити вік стоянки у досить вузьких межах — близько середини 15 тисячоліття до н. е. Для побудови 4-х жител було використано рештки десятків мамутів, зібраних, найпевніше, на розташованих неподалік місцях з численними заглибленими залишками цих тварин.

Разом на будівництво споруди було використано 385 кісток, зокрема великі уламки великих кісток, які не відігравали призначення як опертя. Житлова споруда мала площу 42 м2 за зовнішніми розмірами. Внутрішня, житлова площа, складала 23 м2. Для притиснення шкур, що покривали каркас споруди, у надцокольній частині слугували 13 черепів мамутів. Для цієї ж мети було використано 30 лопаток та близько 40 трубчастих і тазових кісток, що були розташовані над цокольною частиною споруди, а також 35 бивнів, котрі знаходилися на даху. Опорою для споруди, на думку І. Г. Підоплічка, слугували жердини товщиною до 7-10 см.

Визначальною рисою межиріцької стоянки був паркан із трубчастих кісток напівдорослих та дорослих мамутів, що відгороджував вхід до житла з півдня. Цей паркан складався із вкопаних 5 стегнових, 6 плечових, 1 великої степної і 2 тазових кісток мамонта, котрі зберегли майже прямовисне положення. Ймовірно, він прикривав зовнішні фасадні частини біля головного входу, що були зроблені зі шкіри або тонких жердин та створював два бічних проходи, один з яких вів до зовнішнього південно-східного вогнища.

Якщо не враховувати 95 нижніх щелеп мамонта, використаних на личкування цокольної частини житла, 4 черепа, 3 плечові кістки і декілька бивнів, що знаходилися всередині споруди, низку уламків великих кісток, які не мали опорного завдання, загалом виходить, що на побудову каркасу межиріцької стоянки було використано 201 кістку мамута: черепів — 42, лопаток — 30, плечових кісток — 11, ліктьових кісток — 1, променевих кісток — 1, тазових кісток — 11, стегнових кісток — 55, великих гомілкових кісток — 3, хребців — 47.

Поруч із першою стоянкою згодом було знайдено другу. Ця споруда була набагато біднішою першої, оскільки тут було розміщено по колу тільки 18 черепів мамонтів