11. Пам’ятки матеріальної культури. Археологічна культура.

Археологічна культура — сукупність матеріальних пам'яток, які відносяться до однієї території та епохи, і мають спільні риси.

Термін «матеріальна культура» передбачає, по-перше, значимість всіх фізичних об'єктів середовища для народу певної культури, а по-друге, — комплекс артефактів (Технокомплекс), типових для даної соціокультури і є істотною частиною її культурної ідентичності. Люди в масі своїй ставляться до матеріальних об'єктів так, як прийнято в їхній культурі, і дослідники матеріальної культури вивчають зв'язок між знайденими об'єктами і їх значенням для носіїв даної культури. У цьому сенсі матеріальна культура порівнянна з мовою, тобто вербальною культурою, і те, й те — культурні феномени. Археологи намагаються відтворити загальну культуру древніх співтовариств, роблячи висновки про менш постійних культурних особливостях на підставі вивчення залишків матеріальної культури.

12. Культурний шар

Культу́рний шар — ґрунт на місці давніх поселень, в якому наявні предмети матеріальної культури, сліди господарювання. Цей ґрунт відрізняють від материкового, який утворювався природним шляхом, поза впливами діяльності людини. Давні споруди або їх залишки завжди певним чином співвідносяться з товщею землі, в якій вони збудовані та іноді й поховані. Наявність культурного шару визначає цінність певної території як археологічної пам'ятки, а предметне наповнення розповідає про заняття та побут давнього населення, дозволяє датувати та класифікувати пам'ятку.

Культурний шар характеризується:

• глибиною залягання під землею;

• потужністю або товщею, — чим більшим є прошарок «окультуреного» ґрунту, тим довше тривала людська діяльність на даній території;

• наявністю відмінних між собою культурних горизонтів, їх належністю до різних епох та культур;

• специфіка самої пам'ятки (поселення або поховання);

• наявністю та щільністю знахідок, їх датуванням.

13. Методика археологічних досліджень.

Типологічний метод. Суть його полягає у відділенні серед археологічних знахідок типів речей з властивими лише їм ознаками. Типи речей часто ділять на підтипи та інші номенклатурні одиниці. Типи речей з різних археологічних об'єктів порівнюють між собою, встановлюють їх відмінність, схожість або тотожність. Порівнюють і цілі комплекси речей, властивій тій чи іншій пам'ятці. Схожість речей пояснюється однаковим функціональним призначенням їх, або генетичною спорідненістю населення, що виготовляло ці речі. Наявність спільних типів речей також свідчить про один і той самий час існування тих пам'яток, де їх виявлено. Отже, застосування типологічного методу дає можливість виділяти археологічні культури і датувати їх.

Статистичний метод. Існує багато форм статистичної обробки масового археологічного матеріалу. Найпростішою серед них є вивчення комплексів за допомогою підрахування процентного складу археологічних матеріалів і виведення індексу їх спорідненості шляхом додавання спільних величин процентного складу окремих ознак.

Метод стратиграфії запозичений з геології. Суть його полягає у вивченні хронології археологічних пам'яток за послідовністю залягання культурних шарів чи поховань щодо геологічних відкладів та один до одного.