61. Міфологія та релігійні уявлення періоду неолітичної революції.

Прогрес господарства й ускладнення соціального життя вплинули на розвиток духовної культури неолітичного суспільства. З'явились перші карти — позначення маршрутів, нанесених на деревну кору, дерево чи шкіру. Одержала значного розвитку піктографія, за допомогою якої тепер могли здійснюватись досить складні записи. Такі записи відомі у племен Північного Сибіру, американських індіанців, у багатьох суспільствах Меланезії і тропічної Африки. Записуватись могли повідомлення, призначені для передачі на відстань (пропозиції дарообміну, встановлення мирних відносин, любовні листи тощо), так і для збереження у часі (фіксація пам'ятних подій). Існували цілі піктографічні хроніки, наприклад, знаменита «Валам олум» («Червоний запис») північноамериканських індіанців-делаварів, котрі зобразили 184 малюнками на деревній корі усі свої історичні перекази — від початку світобудови до появи у країні європейських колонізаторів. У деяких племен з лічильних мотузок розвинулись своєрідні еквіваленти піктографії, що передавали думку формою, кольором й розташуванням вузликів («вузликове письмо») або черепашок.

Нові умови життя знайшли своє відображення і в міфології. Вона стала більш розвинутою, включивши до себе етіологію не тільки людей, тваринного і рослинного світу, найпростіших суспільних інституцій, але і культурних рослин, домашніх тварин, складних соціальних установлень, нерідко і світобудови у цілому. У ранньоземлеробських суспільствах одержали поширення міфи про шлюб чоловіка-Неба й жінки-Землі як початку усіх початків. Так, згідно з папуаськими міфами, животворні дощі проливаються тоді, коли Небо і Земля кохаються. У більшості племен північноамериканських індіанців вважається, що отець-Небо й мати-Земля — батьки усього сущого. Деякі землеробсько-скотарські племена вважають, що оскопляючи самців домашніх тварин, вони запліднюють землю. У той же час зростання соціальної ролі чоловіків широко відобразилось у міфах про створення світу чоловіком без участі жінки. Характерний міф західно-африканського племені бауле, в якому світ сотворила не жінка, а її син.

62. Характерні особливості мистецтва неолітичної революції.

Різноманітне і високорозвинене, неолітичне мистецтво являє собою значне культурно-історичне явище. Воно представлено орнаментом на керамічних посудинах, дрібною пластикою (фігурки тварин, птахів і людей) і наскельними зображеннями.

На звернених на південь скелястих берегах річок і озер в неоліті створювалися цілі галереї наскальних зображень. Найбільш ранні з них відносяться до самого початку голоцену. Зараз наскальні зображення широко відомі на всіх континентах, де мешкав чоловік. У Європі скупчення наскальних зображень відкриті у Швеції та Норвегії (Богуслен, Таннум), у Північній Італії (Велкамоніка), в Португалії та Іспанії, в Північній Африці (Тассилі) і на півдні - в ПАР, на Аравійському півострові. Наскальних зображень багато в Індії та Пакистані, вони є в Китаї, Кореї та Японії. На Американському континенті пам'ятники наскального мистецтва відомі в Канаді, США, Аргентині, Чилі та Бразилії, вони виявлені і в Австралії. Багато хто з них відкриті за останні десятиліття. Всі знайдені пам'ятки свідчать про те, що наскальні мистецтво є найважливішим загальнолюдським явищем історії та культури.

Наскальні зображення, або петрогліфи, виявлені в самих різних регіонах Росії та країн СНД - майже скрізь, де мешкали неолітичні мисливці і рибалки і де був камінь: на Кавказі, в Середній Азії, Сибіру, на Уралі, Крайній Півночі і на Далекому Сході. У них відбилися особливості історичного розвитку великих територіальних спільнот Північно-Східної Європи, сучасної України, Кавказу, Середньої Азії, Казахстану, Уралу, лісової смуги Сибіру, Алтаю, верхів'їв Єнісею, Східному Сибіру, Приамур'я і Північно-Східної Азії.

У кожному з цих регіонів петрогліфи мають свої особливості. Так, відокремлену групу зображень представляють амурські і уссурійські петрогліфи, де головним сюжетом є зображення жахливих личин з вухами, змій і сонячних дисків. Найбільш характерні для неоліту Далекого Сходу малюнки знайдені у с. Сакач-Алян на березі Амура. У них відображено своєрідність місцевої культури предків сучасних тунгусо-маньчжурських племен. На північно-східному краю Азіатського материка розташовані пісаніци древніх мисливців на морського звіра.

Своєрідні неолітичні наскельні малюнки тайговій та лісостепової зон Сибіру. До них відносяться знамениті зображення у д. Шишкино і пісаніци на річках Лена, Ангара, наскальні зображення у д. Усть-Писана на р. Томь. Неолітичні мисливці сибірської тайги зображували в основному тварин і насамперед господаря сибірської тайги - лося, який був основним об'єктом полювання. Слід зазначити, що образ тварини передавався ними з незвичайною точністю: ретельно прорисовувалися масивна передня частина тулуба з типовим горбом, м'які пишні губи, тонкі витончені ноги. До петрогліфами тайговій Сибіру за сюжетами і техніці близькі наскальні малюнки півночі європейської частини Росії. Вони зустрічаються в районі Онезького озера і на узбережжі Білого моря.

На Онежском узбережжі на скелях Бесова Носа зображені олені, антропоморфні фігурки зі звірячими головами, що йдуть на лижах люди, водоплавні птахи, серед яких виділяються лебеді з довгими, граціозно вигнутими шиями, велетенська риба (швидше за все, сом), символи Сонця і Місяця і величезна людиноподібна фігура, що уособлює духа-покровителя вдалого полювання або, можливо, міфічного предка

Пам'ятники наскального мистецтва виявлені на Білому морі, в низов'ях р. Виг. Більше 300 малюнків виявлено у бісів Следки: ланцюжки слідів босий ступні, стадо лосів, поганяти мисливцем на лижах, лебеді, тюлені. У Залавруга вибиті зображення оленів, човнів, груп лижників, сцени полювання на морського звіра.

У Середній Азії та Казахстані відомі комплекси зображень в горах Тамгали в Казахстані та Саймали-Таш в Киргизії. До них дуже близькі за сюжетами наскальні зображення Монголії і Гірського Алтаю - Калбак-Таш, Елангаш та ін. Велика кількість наскальних зображень відкрито на території монгольського Алтаю. Основним об'єктом творчості у жили тут неолітичних племен були озброєні луком і стрілами мисливці, гірські козли і барани.

Великий інтерес представляють петрогліфи Кавказу. Мабуть, найбільш цінними серед них є наскальні зображення в Кобистане на Апшеронському півострові. Малюнків тут дуже багато, вони різні за часом створення (від самих ранніх мезолітичних, до середньовічних, продряпані ножем зображень вершників і караванів верблюдів). Найбільш ранні з них були виконані в неоліті і являли собою ціле панно з танцюючих чоловічків, контурні зображення биків, табуни коней і лучників. Наскальні мистецтво, в якому представлені великі групи тварин і солярних знаків, знайдені в ущелинах Дагестану.

Наскальні мистецтво, виникнувши в неоліті, розвивалося і в наступні археологічні періоди, багато нових петрогліфіческіх пам'ятників було створено в епоху бронзи. До подальшим епохам відносяться зображення на пам'ятниках, що виникли в неоліті і особливо в епоху бронзи, а в деяких гірських місцевостях воно доживає до сучасності. Разом з тим треба відзначити принципова відмінність наскального мистецтва від палеолітичної печерного живопису, найдавнішого мистецтва. Насамперед це мистецтво іншої епохи, не тільки історичної, але й природної: палеолітична живопис - мистецтво плейстоцену, льодовикової епохи, а наскальне - мистецтво голоцену, нашої природного епохи. Різниця і в тому, що мистецтво відкритих площ розраховане на видовищність, емоційність сприйняття і масову інформативність. Це важливий матеріалізований елемент духовної культури, що становить єдине ціле з природним середовищем, міфологією і епосом, зароджувалися в неоліті. У неоліті склалися основні прийоми нанесення малюнків і характерні основи художнього стилю, виникло уявлення про культовому тваринному.

Існувало кілька прийомів виконання зображень - червоною охрою, шляхом вибивання контуру на поверхні каменя і прочерчивания. Намальованих зображень менше. Малюнки вибивали твердим каменем. За допомогою вибивки досягалася певна рельєфність малюнка: наприклад, залишали опуклими очі у лося, ніздрі, розріз рота. Іноді шляхом вибивання показували скелет і нутрощі звіра. У техніці нанесення малюнка існували певні прийоми. Особливостями художнього стилю є площинне профільне зображення тварин, відсутність переднього і заднього плану. Людські фігури найчастіше зображували у фас, з поверненою в профіль головою. У малюнках не дотримувалися пропорції: поряд з маленьким лосем могли зобразити непропорційно великої людини.

Всі ці прийоми важливі як факт, що характеризує художні особливості цього виду мистецтва, як його закономірності, з якими ми зустрічаємося скрізь: на півночі і півдні Європи, в Сибіру і Центральної Азії.

Приблизно до цього ж часу відносяться давньоєгипетські зображення на папірусах, де можна було б зобразити передній і задній план картини, які, однак, містять всі ті ж площинні в більшості своїй, профільні малюнки. Значить, ця особливість була викликана чимось іншим, очевидно, особливостями сприйняття та художньої передачі образу, характерної для людини того часу, де б він не жив - в Сибіру, Європі чи на берегах Нілу.

Особливістю наскального мистецтва є поєднання умовності, навіть схематизму, з реалізмом в манері зображення. Наскальне мистецтво за своєю суттю відрізняється від мистецтва нового часу. Сенс його дуже глибокий, а образи наділені значним вмістом: в них відображені легенди, перекази і міфи про походження роду, про предків, про будову Всесвіту, дійовими особами яких були міфологічні персонажі. Нерідко малюнків носять оповідний характер - це сцени розмноження тварин, картини полювання або просто окремі зображення птахів, звірів, риб. В цілому петрогліфи відображають не тільки духовну, але і матеріальну життя людей.

В окремих малюнках і сюжетних групах простежуються теми, які хвилювали неолітичних мисливців і були пов'язані з їх повсякденним життям. Вони як би застигли на тисячоліття в пісаніцах, надавши їм глибокий внутрішній зміст. Присутні два мотиву - сцени розмноження тварин і полювання. Перший відображений на пам'ятниках в зображеннях справно тварин. У заплідненні звірячої самки іноді бере участь антропоморфне чоловіче істота з головою звіра. Другий мотив - вдалого полювання - також відображений на багатьох пам'яток. Сцени полювання відомі в Залавруга, на Уралі, на Томі, Ангарі і Олені. На пісаніцах показані всі прийоми полювання: з гарпуном, луком і стрілами, петлею, загородне полювання і покол. Він був широко поширений в давнину під час сезонних перекочівель копитних тварин. У місцях переправи через річки мисливці влаштовували засідки і вбивали виходять на берег тварин.

Виниклі в неоліті і подальшій епосі бронзи пам'ятники наскального мистецтва свідчать про що. Ймовірно, вони є образами священних тварин, характерних для тієї чи іншої місцевості: олень, лось, гірський баран або козел, бик. Священним був і сам камінь, на який наносилися зображення. З часом ці священні місця ставали природно-історичними святилищами.

На неолітичних поселеннях зустрічаються невеликі скульптурні зображення лосів або лосиних голів, ведмедів, антропоморфних фігурок. Вони були виконані з каменю, дерева, кістки, рогу і передають образ тварини і служили оберегами, амулетами.

У неоліті спостерігається розквіт орнаментального мистецтва. Орнаментом прикрашені всі керамічні посудини неоліту. Ймовірно, він прикрашав і одяг, можливо, житло і побутові предмети, поєднуючи в собі художність, ритмічність та інформативність. В основі орнаменту завжди лежить знак, а ритмічно повторювані одні й ті ж знаки (фігури) складають орнаментальне поле. Технічно орнамент на кераміку наносився трьома прийомами: відбитком або штампом, прочерчивания і фарбою (розписного орнамент). Орнамент багате прикрашає неолітичну кераміку, є важливим показником її належності до тієї чи іншої культурної спільності. Неолітичний орнамент на кераміці різноманітний за сюжетами і прийомам. Використовувалося ритмічне розміщення візерунка, чергування орнаментальних зон, симетрія в накресленні рівносторонніх трикутників і ромбів. Поряд з геометричними фігурами на судинах схематично зображені символи дерева, води, дощу, тварини або їх атрибути (ріг, копито), водоплавні птахи. Чергуючи елементи орнаменту, неолітичний людина отримувала складний, гармонійний і ошатний інформативний візерунок, який свідчить водночас про його високий художній смак.