58. Північно-східна група культур неоліту України (німанська, дніпро-донецька, донецька, культура ямково-гребінцевої кераміки).
51 -61 ( Винокур Телеген )
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000013444
Дніпро-донецька культура (ДДК). Вважається великою культурною спільнотою, до складу якої входили волинська, верхньодніпровська, києво-черкаська, надпорізька, донецькакультури. Більшість сучасних дослідників обмежують територію власне ДДК півднем Київського Полісся, лісостеповим Подніпров’ям та Лівобережжям. Датується 6 – 4 тис.до н. е. Виникла внаслідок міграції на початку 6 тис. до н. е. в середовище місцевого мисливсько-рибальського населення яніславицької мезолітичної культури Полісся й кукрецької – Середнього Подніпров’я носіїв буго-дністровської культури. Властиві гостродонні горщики з домішкою трави у глині, поверхня яких укрита орнаментом у вигляді рядів наколів відступаючою гребінкою. Характерні колективні могильники маріупольського типу з випростаними тілами, посипаними червоною вохрою. Полювали на лісових копитних (тур, благородний олень, косуля, кабан), ловили рибу, поступово засвоюючи від буго-дністровців, а пізніше трипільців елементи землеробства та скотарства. Житла прямокутні, наземні або злегка заглиблені. Найвідоміші стоянки — Собачки, Вовчок, Ігрень у Надпоріжжі, Грині, Микільська Слобідка на Київщині, Бузьки на Черкащині.
Культура ямково-гребінцевої кераміки. Ареал поширення в Україні: території сучасних Чернігівської і Сумської, згодом – Харківської і Полтавської областей. Є частиною великої спільності, що простяглася аж до Уралу й нерідко вважається пращурами фіно-угорських племен. Датується 4 – 3 тис. до н. е. Відмінною рисою є гостродонні горщики, суцільно вкриті рядами глибоких наколів, іноді смугами гребінцевої відтисків. Серед крем’яних виробів поширені двобічно оброблені тесла, наконечники дротиків, скребачки на відщепах. Багатий кістяний інвентар: зубчасті гарпуни, тесла, рибальські гачки. Поховання в ґрунтових могильниках у випростаному на спині стані, посипані червоною вохрою. Основою господарства був промисел лісових копитних (лось, олень, кабан, бобер), рибальство. Землеробство та скотарство були невідомі. Відомі залишки поселень на берегах річок або на піщаних підвищеннях біля озер і боліт. Житла – наземні й напівземлянки, від округлих до прямокутних. Найвідоміші стоянки – Погорілівка, Грушівка, Очкіне на Десні, Скуносове, Волинцеве на Сеймі. Прямими нащадками є племена мар’янівської та бондарихинської культури часів бронзи.
Німанська (волинська, за Г. В. Охріменком) культура поширена в Українському Поліссі від Західного Бугу на заході до Тетерева на сході, а також на заході Білорусі, в Північно-Східній Польщі та в басейні Німану. Характеризується гостродонним посудом з рослинною домішкою у глині й розрідженим накольчастим орнаментом (копитцем) (рис. 30, 1). Крем’яний інвентар ранніх пам’яток містить виразні яніславицькі риси: характерні вістря, трикутники, мікрорізці, торцеві нуклеуси для відтискних пластин, що свідчить про формування культури на базі людності яніславицької культури Полісся під впливом буго-дністровського населення з півдня. Наприкінці VI тис. до н. е. контактувала на півдні з культурою лінійно-стрічкової кераміки, носії якої мігрували з Південної Польщі на Волинь. Господарство базувалося на мисливському промислі лісових копитних та рибальстві. Відбитки зерен пшениці, проса, гороху на кераміці свідчать про зачатки землеробства.
Культура датується VI—IV тис. до н. е. На Волині припинила існування з приходом із заходу носіїв культур лійчастого посуду та кулястих амфор.
Донецька культура була поширена у VI—V тис. до н. е. в басейні Сіверського Дінця. Характерна кераміка — гостродонні горщики, орнаментовані наколами відступаючої гребінки та прокресленими лініями (рис. 2, б). Крем’яний інвентар має особливості, характерні для донецької мезолітичної культури: конічні нуклеуси для пластинок, трапеції, яніславицькі вістря, різці-струги, сокири тощо. На пізніх стоянках з’являються трапеції зі струганою спинкою. Господарство базувалося на мисливстві та рибальстві. Найвідоміші стоянки — Бондариха, Устя Оскола, Ольхова, Зелена Горниця.
Культура сформувалася на фунті донецької культури мезоліту під впливом дніпро-донецьких, сурських та матвієвокурганських неолітичних традицій. Припинила існування у зв’язку з приходом із півночі в IV тис. до н. е. носіїв традицій неоліту ямково-гребінчастої кераміки.
