49. Мезолітична Стоянка Приазов’я – Кам’яна Могила.

Кам'яна могила – видатна пам'ятка первісного мистецтва. Знаходиться у заплаві р. Молочна побл. с. Терпіння Мелітоп. р-ну Запоріз. обл. 

Уперше згадана у писем. джерелах 1778, перші наук. дослідж. провів 1837 П. Кеппен. 1891 на стелях гротів і навісів цього курганоподіб. пісковикового останця міоценової епохи М. Веселовський відкрив різьблені малюнки. У різні роки О. Бадер, М. Рудинський, В. Даниленко, Б. Михайлов та ін. на стінах і пісковикових плитах К. М. виявили багато зображень людей, тварин, риб, гарпунів, геом. фігур і знаків. 

Різноманітність сюжетів, відміни у техніці та манері виконання малюнків свідчать, що їх зроблено у різні істор. епохи. Зображення мамонта, пн. оленя, сайгака належать до пізнього палеоліту. Реаліст. рельєфи турів пов'язують з мезолітом. Виконані у тій же манері, але більш схематичні малюнки биків та коней, графічні зображення риб, верш, гарпунів, геом. фігури, серед яких розпізнано й людські постаті, датують неолітом і поч. мідного віку. З кін. мідного – бронз. віком зіставляють зображення рук і стоп, запряжену в гарбу пару биків, солярні знаки. Ймовірно, К. М. була святилищем, місцем культових церемоній для мешканців різночасових поселень, виявлених побл. пам'ятки.

В гротах та печерах Кам’яної Могили вчені відкрили унікальні зображення: бика в гроті «Мамонта», «плити стоп», «кінські плити», лінійно-геометричні зображення та ін., які дозволили відтворити побут та культуру стародавніх народів, які населяли наш степ.

В геологічному та історичному плані Кам'яна Могила – одна з унікальних пам’яток подібного роду. Цей останець піщаника Сарматського моря третинного періоду (XIV-XII млн.. років до н.е.), яке займало територію Чорного, Азовського та Каспійського морів.

Мільйони років тому тут була піщаникові мілина. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, які містили залізо та марганець. Згодом тут утворилася впадини річки пра-Молочної, води якої проходили вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню, 

Утворюючи кам’янисту породу. Так поступово виник на цьому місці пісковиковий моноліт. В період танення льодовика на півночі (його межа досягала району сучасного Дніпропетровська) «велика вода», стікаючи на південь, утворила долини річок. Внаслідок природного поглиблення русла річки Молочної, величезний острів опинився на поверхні долини. Під дією води та вітру первинний щит піщанику розколовся, а його уламки сповзли по піску, і виник своєрідний кам’яний пагорб. З часом плити набули дивовижні форми та обриси. Сьогодні на багатьох з них можна побачити відбитки молюсків Сарматського моря. Однак це не хаотичне нагромадження плит, а кам’яний панцир, в якому утворилися гроти та печери, які виявилися дуже зручним для здійснення культових цілей древніх людей.

50. Пам’ятки північної полісько-лісостепової зони: характерні ознаки.

Характерною ознакою мезолітичних пам'яток північної частини Украї­ни є наявність як мікролітичиих, так і макролітичних форм.

З мікролі-тичних форм найбільш типові трапеції, часто високої форми, багато косих вістер на пластинах, тупоспинних вістер і пластинок; на Волині знайдено багато вістер свідерського типу, що зустрічаються також на Десні і Сівер­ському Дінці. Макролітичні вироби представлені сокирами типу транше та сокирами-різаками.

Стоянки північної зони, як і південні, поділяють на ранні і пізні.

Для раннього мезоліту характерне поширення наконечників на пласти­нах свідерського типу, в тому числі нобельського варіанту свідерської куль­тури (Нобель, Корост, Шепель) на Волині і типу Смяч — на середній Десні. Деякі дослідники пам'ятки свідерської культури відносять до пізнього па­леоліту.

У пізньому мезоліті в культурах північної зони наконечники свідер­ського типу зникають, а поширюються косі вістря до стріл, тупоспинні вістря і пластини, наконечники стріл так званого пісочноровського типу тощо.

Виходячи з особливостей складу крем'яних знарядь, переважно вістер, ролі пластинчастої і відщепово-макролітичної техніки, серед пам 'яток пів­нічної зони, як і на півдні України, виділяють кілька археологічних культур: дніпро-прип'ятську, або рудоострівську, на Волині кудлаївську і пісочнорів-ську на Дніпрі в районі Києва і на Десні, а також донецьку на Сіверському Дінці. За характером матеріальної культури, особливостями крем'яної тех­ніки мезолітичні пам'ятки північної зони України мають дуже близькі аналогії в культурах цього часу Польщі, Білорусі, Балтії та Волго-Окського району (свідерській, янісловіцькій, коморницькій, бутовській, ієнєвській та ін.).

Мезолітичні пам'ятки середнього Подністров'я, де виділяються стоян­ки оселівського, вороцевського, старунського та інших типів, сформувалися на місцевій пізньопалеолітичній основі. Розвивалися вони в ранній період під значним впливом свідерської культури, а пізніше тут набувають поширен­ня елементи степових, а можливо, і центральноєвропейських культур. Остан­нє, зокрема, простежується на значному поширенні тут трикутних вістер та асиметричних трапецій.