45. Культурно-матеріальне членування пам’яток України доби мезоліту в історіографії.

• на тер. України знайдено близько 400 мезолітичних стоянок, 4 могильники та окремі поховання

• за складом знар. праці пам’ятки мезоліту України поділяються на дві зони: 

1) північна (+ Подністров’я та Прикарпаття) — макролітичні + мікролітичні знаряддя

2) південна — мікролітичні знаряддя

• за хронологією мезолітичні пам’ятки України поділяються на:

1. ранньомезолітичні — 9 тис - 8 тис до н.е.

2. пізньомезолітичні — 7 тис - 6 тис до н.е.

• Південна степова зона охоплює 

Пн Причорномор’я ( стоянки Білолісся, Гребеники, Гіржове, Мирне)

Крим ( стоянки Шан-Коба, Фатьма-Коба, Мурза-Коба, Ласпі, Кукрек та інші)

Приазов’я ( стоянки Кам’яна Могила біля Мелітополя)

Донбас ( в басейні Сів Дінця — Рогалик, Мосплине)

Надпоріжжя ( Осокорівка та Ігрень)

Середнє Подніпров’я ( Андрусівка)

• Північна полісько-лісостепова зона:

Сіверський Донець ( Дробишеве і Манівський Яр)

На Десні ( Пісочний Рів, Смяч)

У бас. Прип’яті ( Нобель, Корост, Рудий острів)

Київське Подніпров’я ( Бородянка, Таценки)

46. Південна степова зона пам’яток: характерні ознаки.

Для цієї зони характерними є мікролітичні вироби геометричних форм: у ранньомезолітичних комплексах Криму і Північного Причорномор'я пе­реважають мікроліти-сегменти, а в пізньомезолітичних — трапеції.

Крем'яні знаряддя місцезнаходжень степової зони мають і певні ло­кальні особливості, у зв'язку з чим дослідники виділяють ряд археологіч­них культур, зокрема, кримську, рогалицьку, гребениківську і кукрецьку. Серед них остання помітно виділяється наявністю значної кількості так званих вкладишів кукрецького типу і кукрецьких різців, що зовсім не вла­стиві комплексам інших культур зони. Своєрідним для Криму виявився склад крем'яних виробів стоянки Сюрень II, де знайдено багато вістер свідерського типу, характерних, як побачимо далі, для ранніх поселень Волині.

Деякі з названих культур, наприклад, кримська, рогалицька, розвивалися протягом усієї мезолітичної епохи, а гребениківська і кукрецька вважають­ся пізньомезолітичними.

Стоянки Криму та Північного Причорномор'я з характерним мікро-літичним інвентарем мають близькі аналогії на Кавказі, Нижньому Подуна-в'ї, Балканах.

У межах південної зони розкопано 4 мезолітичних могильники волосько-василівського типу:

• Надпоріжжі (Волоський, Василів-ка І, III та Чаплинський)

• Мезолітичні поховання відомі

• В печерах Криму (Мурзак-Коба, Фатьма-Коба).

Для могильників волосько-василівського типу характерне скорчене трупопокладення, зазвичай, в позі поклоніння (руки перед обличчям). 

Похо­вання часто посилані червоною вохрою, що розцінюється як символ вогню, крові й тепла.

Знахідок при похованнях небагато — черепашки, дрібні крем'яні речі.

У кістках деяких скелетів виявлено вістря стріл. Це типові тупоспинш вістря. При ударі об кістку стріли часто роздроблювалися. Ці знахідки свідчать про якісь військові сутички, що мали місце між окремими групами мезолітич­ного населення.

 

Останки людей мезолітичних поховань Подніпров'я і Криму за антро­пологічними ознаками неоднорідні. Вважають, що тут проживали нащадки пізньопалеолітичних кроманьйонців і представники середземноморського типу, а також метисоване населення, яке поєднувало в собі риси обох цих типів.

Матеріали могильників волосько-василівського типу України мають важ­ливе значення для розуміння культури і вірувань населення мезолітичної епохи Східної Європи. За цими знахідками вперше вдалося вивчити похо­вальний обряд у мезоліті України. Аналогії цим пам'яткам відомі лише у Франції та Іспанії.