42. Духовна культура мезоліту.

Печерний живопис, відомий за пізньопалеолітичної доби, в мезоліті зни­кає. Проте виявлено цікаві наскельні зображення мезолітичного часу. В межах України вони зафіксовані в гротах Криму і на плитах Кам'яної Могили на р. Молочній поблизу м. Мелітополя. Це зображення окремих диких тварин — бика, лані та сцен полювання

На території Іспанії досліджено зображення сцен військових сутичок, полювання лучників на оленів. Значну кількість наскельних зображень, що датуються епохою мезоліту, виявлено на Кавказі. На скелях Кобистану поблизу Баку знайдено зображення людей, сцени полювання.

Цікаві зразки образотворчого мистецтва епохи мезоліту відкрито в уро­чищі Лепинський Вир на Дунаї, де досліджено цілу серію монументальних людських скульптур, висічених з каменю. До зразків мистецтва мезолі­тичного часу зараховують також розписані фарбами гальки (чуринги), виявлені в Азільській печері у Франції.

 

43. Господарське життя доби мезоліту.

У мезолітичну епоху відбулося приручення собаки. Вона стала відігра­вати важливу роль на полюванні й сама в разі необхідності була живим запасом їжі. Кістки собаки виявлено на місцях мезолітичних стоянок, зокрема. Шан-Коба у Криму, Мирне у Причорномор'ї.

Поширення лука і стріл зробило полювання ефективним, більш безпеч­ним, сприяло індивідуалізації цього заняття, шо зумовило значне скоро­чення дичини, особливо на окремих замкнених територіях, наприклад у Криму. Вважають, за таких обставин могла виникнути криза мисливського господарства, яка, з одного боку, вела до посилення ролі збиральництва, а з іншого — сприяла спробам приручити, крім собаки, деяких інших тварин. Є чимало свідчень на користь того, що вже за пізнього мезолігу в Криму почалося приручення свині.

Па півночі України, де були сприятливі умови, , розвивалося рибальство. Знаряддя рибальства (гарпуни, гачки) були в ос­новному, кістяні. Населення в мезоліті знало вже човни і рибальську сітку, володіло підлідним ловом риби. Люди часто селилися біля води і навіть на болотах, де споруджували житла на палях. У гірській місцевості — в Криму — за житло правили печери та місця під навісами скель, а на рівнинах люди будували примітивні штучні житла. На Ігренському посе­ленні (нині в межах Дніпропетровська) досліджено рештки десяти напів-землянкових жител округлої форми, до 8-9 м у поперечнику, з конічним перекриттям (розкопки Д. Я. Телегіна).

44. Мезолітичні пам’ятки України.

На території України відомі тисячі мезолітичних стоянок. Особливо багато їх у Поліссі, на Сіверському Дінці, у Гірському Криму, на Одещині, в Надпоріжжі (рис. 24). У рівнинних районах вони розташовані на невисоких піщаних підвищеннях уздовж річок, а в Гірському Криму — в печерах та гротах.

Залягання культурного шару в піщаних відкладах зумовило його руйнування в більшості мезолітичних пам'яток України, де збереглися лише крем'яні вироби.

Стоянки, на яких культурний шар зберігся, являють собою кілька скупчень знахідок діаметром близько 10 м, які нерідко зливаються в одну велику пляму археологічних матеріалів.

Тобто за планіграфією мезолітичні стоянки нагадують верхньопалеолітичні і складаються з невеликих стоянок окремих сімей, що мешкали в доволі скромних за розмірами житлах.

На відміну від невеликих літніх жител окремих сімей, зимові напівземлянки мали діаметр 5—10 м і могли вміщати 2—4 малі сім'ї. Приклади таких великих зимових поселень дають відомі мезолітичні стоянки Ігрень 8, В'язівок 4а, Мирне.

Ігрень 8 — відома мезолітична стоянка в місці впадіння р. Самари у Дніпро в межах м. Дніпропетровська. Уздовж краю піщаної тераси Дніпра виявлено рештки 10 заглиблених на 0,7—1 м у пісок круглих напівземлянок діаметром 6—10 м. Заглиблені в землю з метою утеплення житла перекривалися дерев'яними каркасами та очеретяними дахами. В такому житлі могло зимувати кілька сімей, які, судячи зі знайдених на стоянках кісток, полювали у прирічкових заростях на турів, оленів, кабанів, диких коней, водоплавних птахів, ловили рибу (рис. 23). Крем'яні та кістяні знаряддя стоянки дають підстави віднести її до кукрецької культури і датувати приблизно 8 тис. років тому.

В'язівок 4а — ранньомезолітична стоянка, розташована на невисокому узвишші біля річки Сліпород неподалік м. Лубни на Полтавщині. На стоянці досліджено п'ять трохи заглиблених у землю, напівземлянок, що мали круглу в плані форму діаметром 4—7 м. Кістки оленів, лосів, кабанів, диких коней, косуль, бобрів, риб свідчать про мисливсько-рибальський характер господарства. Крем'яні вироби дають підстави віднести стоянку до зимівниківської культури мезоліту Лівобережної України і датувати 9 тис. років тому.

Мирне — велике пізньомезолітичне поселення на березі р. Дракулі на Одещині, що складалося зі скупчень матеріалів гребени ківської та кукрецької культур мезоліту України. Судячи зі знайдених кісток, основою господарства місцевого населення було полювання (за допомогою луків, стріл та метальних списів) на турів і диких коней.

Печери кримських гір були надзвичайно привабливим житлом для мисливців кам'яної доби й неодноразово заселялися ними. Тому печерні стоянки мезоліту Гірського Криму, як правило, багатошарові. Вони містять по кілька насичених знахідками культурних горизонтів, що належать до різних мезолітичних культур. Наприклад, у скельному навісі Шан-Коба в Південно-Західному Криму досліджено шість горизонтів різної культурної належності. Нижні два (6, 5) — шан-кобинської культури фінального палеоліту, що перекривалися шаром 4 шпанської культури раннього мезоліту, над яким містилися шари 3 (кукрецький), 2 (мурзак-кобинський) і, нарешті, верхній шар з рештками неолітичної доби. Така послідовність культурних нашарувань простежується й на інших печерних стоянках Криму (Фатьма-Коба, Заміль-Коба, Алимівський