Травма тазу

забою чи неповного розриву стінки уретри без значної уретроррагії, при збереженні сечовипускної функції та задовільному стані лікують консервативно (спазмолітики, транквілізатори, при уретрорагії - вікасол, хлорид кальцію; антибіотики застосовують з профілактичною метою). Якщо введення катетера через пошкоджену уретру неможливе і стан хворого задовільний , то роблять епіцистостомію Після розкриття міхура виконують катетеризацію металевими катетерами назустріч один одному з внутрішнього і зовнішнього отвору уретри. В більшості випадків катетери вдається сумістити і ввести зовнішній катетер в середину сечового міхура . За допомогою цього катетера з міхура на зовні через пошкоджену ділянку уретри проводиться трубка діаметром 6-7 мм (більш товста може викликати некроз слизової оболонки). Трубку залишають до загоювання розриву. Її необхідно надійно фіксувати нитками через епіцистостому по передній поверхні черевної стінки. Зазвичай нитки перев’язують до гумової трубки довжиною 10 см, яку розміщують на шкірі живота поряд з епіцистостомою. Якщо проведення трубки через уретру неможливе обмежуються епіцистостомою , а уретру відновлюють відстроченим швом. Катетер, введений в уретру при бічному розриві, видаляють через 10-14 діб, а трубку введену через епіцистостому при повному розриві уретри - через 4-5 тижнів. При розташуванні трубок в уретрі необхідно кожен день робити інстиляцію уретри антисептиками та антибіотиками. Для цього між трубкою та стінкою уретри на деякий час вводять тонкий сечовідний катетер.

При пошкодженнях задньої уретри дренується порожнина малого тазу по Буяльському - Мак-Уортеру чи по Купріянову. Первинний шов уретри категорично забороняється. Відновлення уретри проводять у віддалений термін після повного рубцювання та ліквідації запальних явищ.

Тактика при пораненнях інтраперитональної частини прямої кишки відповідає правилам лікування органів живота(лапаротомія, ушивання рани, накладання протиприродного заднього проходу).

Головним методом лікування поранень ампулярної частини прямої кишки залишається хірургічна обробка рани з надійним дренуванням запливів і накладанням протиприродного заднього проходу. Обов’язково здійснюється повне очищення прямої кишки дистальніше протиприродного заднього проходу.

При пораненнях промежинної частини прямої кишки здійснюють хірургічну обробку рани і широке дренування сідничнопрямокишкового простору. Необхідно також накладати протиприродній задній прохід на сигмовидну кишку.

Корекцію і фіксацію переломів кісток тазу, як правило здійснюють при наданні спеціалізованої медичної допомоги, застосовуючи скелетний витяг, апарати позавогнещевого остеосинтезу, а також відкриту репозицію з остеосинтезом гвинтами, пластинами та іншими конструкціями.

Надання спеціалізованої хірургічної допомоги пораненим з пошкодженням тазу та тазових органів проводиться в різних відділеннях спеціалізованого госпіталю.

В залежності від оперативно-тактичної обстановки спеціалізована хірургічна допомога може надаватися в об ємі за невідкладними показами та в повному обсязі.

До невідкладних показів відносимо остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації кісток тазу з метою зупинки внутрішньотазової кровотечі, якщо це не було виконано під час надання кваліфікованої медичної допомоги, а також повторні хірургічні втручання з приводу ускладнень після операцій на органах тазу.

Спеціалізована хірургічна допомога в повному обсязі складається з невідкладних і відстрочених заходів СХД (лікування ускладнень поранень, медична реабілітація).

В урологічному відділенні спеціалізованого госпіталю лікуються потерпілі з пораненнями сечового міхура, уретри, прямої кишки, зовнішніх статевих органів. Проводяться багаточисленні операції повторної хірургічної обробки ран і додаткового дренування калових і сечових запливів. Тут можуть виконуватись спеціальні методи дослідження (внутрішньовенна урографія, цистоскопия, цистографія, фістулографія), встановлюються показання до додаткових оперативних втручань.

Загальними задачами роботи урологічного відділення спеціалізованого госпіталю є:

-запобігання і лікування висхідної інфекції сечових шляхів;

-запобігання розвитку і лікування сечових запливів, флегмон, сечових нориць, остеомієліту тазових кісток;

-відновлення прохідності, запобігання і лікування стриктур

уретри;

-закриття надлонних нориць сечового міхура.

При наданні спеціалізованої хірургічної допомоги виконують остеосинтез розривів сіндесмозу, вертикально-нестабільних переломів кісток тазу, частин вертлюгової западини (дно, задній край, дах), відновлюючи скелет тазу. Крайові і дирчасті переломи кісток тазу лікують консервативно.

Поранені з невеликими пораненнями м яких тканин тазу і сідничної ділянки, а також поранені з крайовими переломами кісток тазу проходять лікування у госпіталях для легкопоранених.