Tomchuk_POSІB_VET_BІOHІMІJa

ли. Причиною послужило те, що поточний стандарт вимагає більшого, ніж забезпечення якості послуги. Також передбачається збільшення задоволеності замовника поряд з демонстрацією безперервного вдосконалення. На рис. 5.2 цей аспект представлений на схемі в блоці, зв’язаному з оцінкою результатів.

Зміни в лабораторній системі проводять, беручи до уваги існування зворотного зв’язку між замовником та/або лабораторією і офісом. Зміни проводять по завершенні роботи або за результатами внутрішнього аудиту. Керівництво проводить порівняльний аналіз, переглядає та оцінює всю систему і забезпечує ресурси, необхідні для введення змін, наприклад, придбання додаткового/іншого обладнання або найму персоналу. Велика увага приділяється оцінці ефективності роботи і заходам з підвищення задоволеності замовника.

Рис. 5.2. Модель системи менеджменту якості, основаної на процесному підході.

431

5.1.6. Положення стандарту ISO/IEC 17025

Стандарт ISO/IEC 17025 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій» відноситься до компетенції та способів її демонстрації. У той час як стандарт ISO 9001 носить досить загальний характер, ISO/IEC 17025 дуже специфічний. Акредитація видається на проведення конкретних випробувань в термінах області застосування, наприклад, аналіт, матриця, метод і інтервал концентрацій. Даний стандарт складається з двох основних розділів, один з яких описує вимоги менеджменту, а інший – технічні вимоги. Для відповідності вимогам даного стандарту в лабораторії повинна діяти система менеджменту якості, що відповідає принципам ISO 9001. Технічний розділ описує додаткові вимоги до лабораторії, яка бажає продемонструвати свою компетентність у виконанні аналізів і/або калібрування. Серед висвітлених питань – оцінка придатності методу, невизначеність вимірювань і застосування референтних матеріалів і вихідних еталонів для забезпечення простежуваності результатів, які видаються. Крім того, стандарт торкається процедури проведе-ного лабораторією відбору проби, а також питання збереження проби. Для підтвердження якості результатів лабораторія повинна брати участь у міжлабораторних порівняннях, таких як програми РТ.

5.1.7. Положення стандарту ISO 15189

Цей стандарт був підготовлений спеціально для регламенттування роботи медичних лабораторій, що виконують дослідження біоматеріалів людського організму. Подібні дослідження проводять з метою отримання інформації, необхідної для діагностики, запобігання та лікування хвороби або оцінки стану здоров’я людини. ISO 15189 регламентує ряд випробувань, що відносяться до клінічних вимірювань, наприклад, хімічним або мікробіологічним. Даний стандарт заснований на ISO 9001 та ISO/IEC 17025 і включає кореляцію між пунктами стандартів ISO 9001 та ISO/IEC 17025.

Термінологія даного стандарту дещо відрізняється від інших в тому сенсі, що відповідає конкретному направленню. Наприклад,

432

зміст терміну «лабораторія-рефері» (referral laboratories) в ISO 15189 дещо відрізняється від змісту терміну в стандарті ISO/IEC 17025. Якщо лабораторія-рефері є зовнішньою лабораторією, яка приймає проби для додаткових або підтверджуючих аналітичних процедур, то вона в більшій мірі аналогічна «контрактній лабораторії», як написано в ISO/IEC 17025. Також до ISO 15189 є Додаток, що відноситься до етичних питань стосовно лабораторної медицини.

433

5.2. ВІДБІР ПРОБ ТА ПІДГОТОВКА ДО АНАЛІЗУ

5.2.1. Важливість відбору проб

Відбір проб є важливим процесом, оскільки дозволяє зі знанням справи простежити історію матеріалу, що надходить в лабораторію для хімічного аналізу. Правильний відбір проб надає упевненості в тому, що заявлені показники будуть виявлені.

Відбір проби – процес відділення певним чином частини матеріалу для отримання інформації про загальний об’єм матеріалу.

Термінологія з відбору проб має змішані поняття, тому найкраще використовувати терміни з нормативних документів.

Наприклад, ISO/IEC17025 визначає відбір проб таким чином:

«Певна процедура, за допомогою якої частину речовини, матеріалу або продукту відбирають з метою проведення випробовування або калібрування репрезентативного зразка. Необхідність відбору проб може бути вказана у відповідній нормативній технічній документації, згідно з якою проводиться випробування або калібрування речовини, матеріалу або продукції».

Перед тим, як приступати до відбору проб або розробки схеми відбору проб, слід подумати: «Яка мета проведення аналізу?»

Відповідальність аналітика полягає в тому, щоб у процесі обговорення з замовником виявити реальну суть проблеми. Питання: «Скільки кадмію в цій пробі?» – Чи не є проба досить небезпечною? Ви завжди повинні питати, для чого потрібна ця робота або інформація. Від відповіді буде залежати: схема відбору проб, вибір аналітичного методу і прийнятний рівень підсумкового результату.

На жаль, схему відбору проб не завжди визначає аналітик. Проте, слід пам’ятати: аналітичний результат може залежати або не залежати від методу, який застосовується для аналізу, але він завжди буде залежати від плану відбору проб. Важливо знати потенційну величину невизначеності, пов’язаної з відбором проб, оскільки складова невизначеності відбору проби, може складати більше двох третин загальної невизначеності і спроба зменшити аналітичну невизначеність не завжди досягається.

434

Оцінка величини невизначеності, зв’язаної з відбором проби, може виявитися складною; докладні вказівки, як правило, є специфічними для даної галузі (sector-specific). Якщо вам необхідно оцінити невизначеність відбору проб, то слід звернутися до відповідних вказівок. Проте, якщо результати для контрольних проб представляють без урахування невизначеності відбору проб (as-received), то зосереджуються тільки на невизначеностях, зв’язаних з лабораторними операціями (такими як відбір частини проби, попередня обробка проби, вимірювання кількості присутнього аналіту).

Зв’язок між різними операціями наочно демонструє рис. 5.3, де показано схеми відбору проб та аналітичні операції. Це допомагає визначитися з термінами, які використовуються.

Рис. 5.3. Схема відбору проб і аналітичних операцій

Сипучі матеріали існують в різних формах. Серед прикладів, вантаж сипучого матеріалу:

-зерно розсипом;

-ґрунт із забрудненої ділянки;

-корабельний вантаж вугілля.

435

Для представлених прикладів основна особливість є спільною і полягає в тому, що матеріал не існує у вигляді окремих перманентно ідентифікованих одиниць.

Фасовані товари складаються з ідентифікованих одиниць, можуть бути пронумерованими. В окремих випадках сипучі матеріали можуть бути упаковані в блоки меншого об’єму, наприклад, в мішки або бочки. Такі блоки називають сегментами.

Примітка. Нижній знак «А» на схемі відбору проб відповідає верхньому «А» на схемі аналітичних операцій.

5.2.2. Ідентифікація видів проб

Транспортна партія вантажу (як сипучих матеріалів так і фасованих товарів) – певна кількість матеріалу, яка переміщується одним видом транспорту, на яку оформлено єдиний пакет товаросупровідних документів.

Лот – певна кількість матеріалу, що представляє собою єдину сукупність з точки зору схеми відбору проб.

Товарна партія – певна кількість матеріалу, яку вироблено в однакових (або вважається однакових) умовах. Лот може складатися з однієї або декількох товарних партій, а в транспортну партію може, у свою чергу, входити один або декілька лотів. У більшості випадків лот або товарна партія занадто великі, що не дозволяє безпосередньо отримати прийнятну лабораторну пробу. Тому для отримання зразка, який буде прийнятий лабораторією, найчастіше необхідно провести ряд проміжних стадій відбору проби.

Точковими пробами називають порції матеріалу, взятого з лоту/товарної партії, за допомогою пристосування для відбору проб (пробовідбірника). Точкові проби часто комбінують для отримання об’єднаної або генеральної (первинної) проби. В окремих випадках лабораторну пробу відбирають безпосередньо з первинної проби.

В інших ситуаціях кілька первинних проб об’єднують або перемішують для одержання змішаної або збірної (композитної) проби.

Лабораторна проба являє собою частину матеріалу, що доставляється в лабораторію для аналізу.

436

Лабораторну пробу найчастіше отримують з первинної або збірної проби шляхом проведення серії операцій з розділення і подрібнення матеріалу (наприклад, зменшення методом конуса і подальшого квартування, зменшення на жолобчастому скорочувачі).

Робоча частина (testportion) – певна кількість матеріалу, яка фактично використовується для аналізу. В аналітичній хімії робочу частину (наважку) проби іноді називають аналітичною частиною (analyticalportion). Якщо лабораторна проба є гомогенною, можливим стає прямий відбір робочої частини (наважки) без додаткової обробки проби.

Найчастіше наважку проби піддають обробці в кілька етапів перед тим, як отримують кінцеву аліквоту. Вимірювання аналітиком характеристики проводять в цій аліквоті.

Існує кілька підходів до опису поняття «проба». У першу чергу, пробу можна описувати термінами її фізичного стану (газоподібна, рідка або тверда). У разі необхідності матеріали можна додатково розділити на гомогенні і гетерогенні.

Інший підхід до опису поняття проба – характеристика проб, що доставляються в лабораторію і залежать від плану відбору проб. За цими ознаками проби поділяють на чотири види:

•представницькі;

•селективні;

•випадкові (рандомізовані);

•композитні (об’єднані) проби.

Представницька проба – проба є типовим зразком вихідного матеріалу при контролі певних його характеристик. Слід уважно підходити до вибору характеристики, що представляє інтерес для аналітика. Можливо, проба буде представницькою і придатною для аналізу при масовій частці аналіту на рівні 5% (тобто 5 частин на 100), однак виявиться непридатною, якщо аналіт присутній на рівні 5 мг/кг (тобто 5 частин на мільйон). Крім того, важливо знати і розуміти метод аналізу, який буде використо - вуватися.

437

Для отримання адекватної представницької проби слід брати до уваги стан вихідного матеріалу, який ми повинні досліджувати. Існує чотири типи систем.

Гомогенні – однорідна проба, хімічний склад і фізичні властивості якої у всіх частинах однакові або змінюються безперервно, без коливань (між частинами системи немає поверхневих розділень). Складові частини гомогенної проби неможна відділити одна від одної механічним шляхом. Наприклад, рослинна олія при 40 °С (при даній температурі олія знаходиться в рідкому стані); фільтрований водний розчин.

Гетерогенні – неоднорідна проба, яка складається із однорідних частин (фаз), які можуть відрізнятися одна від одної за складом і властивостями. Наприклад, пальмова олія при 15 °С (температура нижче точки плавлення пальмової олії); проба пластівців для сніданку (наприклад, мюслі).

Статична (замкнута) система – склад вихідного матеріалу залишається постійним по відношенню до положення в просторі і стабільним протягом часу, необхідного для відбору проб і дослід - ження. Можна навести безліч прикладів систем такого типу: олія в бочках; консервовані фрукти на товарному складі.

Динамічна система – в цьому випадку вихідний матеріал змінюється з плином часу. При відборі частини проби в будь-якому випадку виходить лише «моментальний знімок» стану системи в певний момент часу в певній точці простору. Цей результат неможливо відтворити, що викликає труднощі при статистичному контролі, внаслідок чого для даної системи не застосовують звичайні плани вибіркового контролю. Приклади: насичені і ненасичені олії при безперервному змішуванні; вода з естуарію, де солоність води змінюється з плином часу.

Селективна проба – пробу продумано відбирають згідно з планом відбору проб, мета якого – відбір та відстеження матеріалів з певними характеристиками. Відбір проби такого виду називають ще спрямованим або сфокусованим відбором.

Наприклад, при аналізі харчових продуктів може виникнути необхідність обмежити певну ділянку зіпсованого матеріалу лота, який не змішаний з доброякісним матеріалом:

438

-забруднення борошна продуктами життєдіяльності гризунів

–шерстю або сечею;

-наявність у повітрі промислової зони токсичних газів, причому загальний рівень концентрації газів, можливо, є прийнят-

ним, однак проба, відібрана в певному місці, може містити речовини в небезпечній концентрації.

Рандомізована (випадкова) проба – проба, взята за схемою випадкового відбору, дозволяє уникнути систематичної похибки при відборі проб і створити основу для статистичної інтерпретації результатів вимірювань. Три варіанти процесу відбору проб дозволяють отримати різні види рандомізованих проб.

Простий рандомізований (випадковий) відбір проб полягає у відборі точкових проб сипучого матеріалу таким чином, що вірогідність відбору будь-якої порції з об’ємистого матеріалу була однакова. До такого виду вибору вдаються при недостатній кількості інформації про матеріал, який досліджують. Крім того, цей спосіб звичайно застосовують при відборі проб з товарної або транспортної партії промислового продукту для контролю якості.

Стратифікований рандомізований (випадковий) відбір проб

передбачає поділ партії матеріалу на групи (страти) за попередньо визначеними критеріями. Потім у кожній страті проводять відбір проб за планом простої випадкової вибірки. Кількість проб, що відбираються в кожній страті, пропорційне її розміру (вага або об’єм). Мета стратифікованого відбору – підготовка зразка більш представницького порівняно зі зразком, який одержується при простому рандомізованому відборі.

Систематичний відбір проб – один з найбільш загальноприйнятих методів відбору проб. Він полягає у відборі точкових (миттєвих) проб з об’ємистого сипучого матеріалу через попередньо визначені інтервали згідно плану вибіркового контролю. Першу пробу вибирають випадково, а наступні проби відбирають згідно з попередньо розробленою схемою, наприклад, в кожній 5-й, 10-й точці інтервалу або в інших точках, за необхідністю.

При рандомізованому відборі всі проби, відібрані вищеописаними способами, мають рівні шанси опинитися вибраними, таким чином вдається уникнути систематичної похибки. Слід відзначити,

439

що рандомізована проба може бути одночасно і представницькою пробою – це залежить від природи матеріалу, частину якого беруть для аналізу.

Композитна (об’єднана) проба – відбір композитної (збірної) проби – спосіб зниження вартості робіт при необхідності аналізу великої кількості проб. Композитна проба складається з двох або більше частин матеріалу (відібраних одночасно), обраних таким чином, щоб представляти досліджуваний матеріал в цілому. Співвідношення компонентів композитної проби можна визначати, виходячи з параметрів маси (об’єму), часу або потоку. Компоненти композитної проби відбирають пропорційно кількості матеріалу, який вони представляють. Такий тип пробовідбору може виявитися прийнятним при проведенні експертизи продуктів харчування.

5.2.3. Суть і значення планів відбору проб

Відбір проб завжди проводиться з певною метою, і дана мета до деякої міри визначає процедуру відбору проби:

-Консервовані продукти харчування досліджують з метою перевірки герметичності банок, однорідності вмісту та виявлення шкідливих домішок.

-Зернові культури необхідно перевіряти протягом періоду росту для оцінки рівня вмісту пестицидів.

-Фармацевтичні продукти досліджують для визначення концентрації активних компонентів і побудови фармакокінетичних

кривих.

- Проби харчових продуктів відбирають відповідно до нормативних документів для визначення відповідності продуктів вимогам, заявленим на етикетці або гігієнічних норм для споживачів.

Необхідно розробити план відбору проб, який визначає коли, де і як повинні відбиратися проби. International Union of Pure and Applied Chemistry (IUPAC) дає наступне визначення поняття «план відбору проб»:

IUPAC – Міжнародний союз фундаментальної та прикладної хімії.

440