EP10_LeSt_T18FMS&Efe (1)

Враховуючи різноманітність сфер і видів діяльності підприємства, практика господарювання напрацювала значну кількість показників рентабельності, однак базовими з них слід вважати:

Таблиця 18.5

Технологія обчислення базових показників рентабельності підприємства

Загалом, чим вища рентабельність, тим ефективніше функціонує підприємство, тим більше отримується прибутку на одиницю застосованих (витрачених) ресурсів.

Управлінський аналіз ефективності у сьогоднішніх умовах має концентруватися не лише на постійному вимірюванні фінансових показників. Сучасні моделі стратегічного аналізу підприємств передбачають комбінування індикаторів ефективності різноманітних сфер діяльності підприємства та

усіх рівнів управління. Застосування таких моделей повинно забезпечити стратегічне планування розвитку підприємства, оцінювання ефективності діяльності підрозділів та підвищення мотивації співробітників на тактичному та оперативному рівнях. До найбільш

Підприємство є відкритою складною соціальноекономічною системою, що активно взаємодіє з зовнішнім середовищем, отримуючи необхідні ресурси та спрямовуючи у нього продукти своєї діяльності. Зважаючи на багатоаспектність

та велику кількість елементів середовища господарювання, фірма, у процесі свого функціонування зазнає комбінованого впливу численних факторів. За ознакою можливості впливу підприємства усі чинники можуть бути поділені на зовнішні та внутрішні. До найважливіших зовнішніх факторів ефективності діяльності підприємства належать:

1.Чинники міжнародного рівня: циклічність світового економічного розвитку та тенденції світового господарства, стабільність міжнародної ситуації в цільовому регіоні, інтенсивність міжнародної конкуренції у цільовій галузі, фінансова спроможність іноземних контрагентів.

2.Чинники національного рівня: стабільність, передбачуваність та чесність діяльності владних структур; рівень розробки та дотримання законодавства в сфері економіки, природота землекористування; бюджетна, фіскальна, грошово-кредитна та антимонопольна політика держави; циклічність економічного розвитку країни; стан фінансових та товарних ринків; інфляційні процеси та платоспроможність споживачів; ступінь розвитку ринкової інфраструктури тощо.

3.Чинники ринкового рівня: чисельність та параметри споживання покупців; розвиток вітчизняної та світової науки та можливість використання його результатів; рівень державного регулювання та відкритість галузі; стадія життєвого циклу галузі;

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

16

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №18

інтенсивність та характер конкурентної боротьби на цільовому ринку; рівень впливу постачальників, споживачів та виробників товарів замінників; техніко-технологічний рівень контрагентів; фінансовий стан та платіжна дисципліна партнерів.

4. Форс-мажорні чинники: стихійні лиха та інші фактори непереборної сили (пожежі, аварії тощо), умисні дії сторонніх осіб.

До основних внутрішніх чинників ефективності діяльності фірми можна віднести наступні (рис. 11.5):

Внутрішні чинники ефективності діяльності підприємства

Рис. 18.6. Основні внутрішні чинники ефективності діяльності підприємства

Не зважаючи на незалежність екзогенних факторів, своєчасне передбачення їх розвитку та характеру і ступеню впливу дозволяє фірмі трансформувати параметри внутрішнього середовища з метою використання зовнішніх можливостей та мінімізації негативного впливу зовнішніх загроз. Це, своєю чергою, вимагає ідентифікації та результативної експлуатації резервів підвищення ефективності функціонування підприємства, серед яких виділяють: резерви ресурсів, організаційно-технологічні резерви, резерви продукту та резерви покращення узагальнюючих результатів діяльності.

Ресурсні резерви – це можливості підвищення ефективності використання матеріальнотехнічних, нематеріальних, фінансових, трудових та часових ресурсів підприємства. При цьому основними напрямками експлуатації таких резервів є усунення непродуктивного використання ресурсів, вдосконалення та оптимізація їх якісних та кількісних параметрів.

Результативна експлуатація попередніх резервів вимагає мобілізації організаційнотехнологічних, що може полягати у зміні власників підприємства, придбанні або злитті з іншими компаніями, укладанні стратегічних альянсів, трансформації організаційної структури, системи менеджменту, забезпеченні збалансованого розвитку окремих функцій

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

17

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №18

та напрямків діяльності, підвищенні та впорядкуванні стандартів процедур, застосуванні прогресивних технологій здійснення окремих бізнес-процесів, вдосконаленні організації виробництва, поліпшенні умов праці тощо.

Експлуатація резервів продукту передбачає оптимізацію структури та обсягів виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), створення нових та покращення існуючих найменувань продуктів та їх різновидів, балансування співвідношення «ціна/якість» за окремими товарами, вихід на нові, в тому числі й зарубіжні,

ринки збуту. Мобілізація резервів покращення узагальнюючих результатів діяльності

має на меті підвищення обсягу доходів та прибутку підприємства, досягнення найбільш ефективного ресурсоспоживання. Це може вимагати впровадження програм оптимізації розмірів фірми, економії ресурсів, зміну постачальників та споживачів, здійснення управління витратами та податкового менеджменту тощо.

Вказані резерви є взаємопов’язаними, тому сам процес ідентифікації та експлуатації резервомобілізуючих факторів має носити комплексний, й, зважаючи на динамічність розвитку світового господарства та активне залучення у нього вітчизняної економіки, і перманентний характер, базуватися на досягненнях науки та передовому досвіді господарювання.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.