EP10_LeSt_17_InvD_2022

11

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

Значення РВРмає бути меншим за m (час, протягом якого проект дає грошові потоки).

4. Внутрішня норма доходності (Internal Revenue Rate, IRR) - тобто така ставка дисконту R, за якої дисконтована вартість грошових потоків за проектом дорівнює дисконтованій вартості інвестиційних витрат. По суті, значення IRR є фактичною нормою прибутковості проекту. Проект є економічно вигідним, якщо IRR перевищує мінімальний рівень доходності (ставку дисконту), установлений для цього проекту. Для того, щоб розрахувати рівень IRR необхідно мати додатне і від’ємне значення NPV, а також відповідні ставки дисконту, пошук яких здійснюється шляхом підбору значень. Маючи позитивне значення NPV для того, щоб отримати значення NPV<0 слід збільшити ставку дисконту R, і навпаки, щоб отримати значення NPV>0 необхідно знизити ставку дисконту R. У цьому випадку ІRR легко вирахувати за формулою:

, де RМ, RБ - відповідно менша та більша за значенням ставка дисконту; NPVMR, NPVБR- відповідно значення NPV при меншій та більшій дисконтній ставці.

17.3. Сутність та форми фінансового інвестування

Фінансові інвестиції розглядаються як ефективна форма використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов‘язаних с диверсифікацією операційної діяльності підприємства. Фінансове інвестування характеризується наступними особливостями:

фінансові інвестиції виступають окремим видом господарської діяльності для підприємств реального сектору економіки;

фінансові інвестиції використовуються підприємствами з наступними цілями: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів; посилення противоінфляційного захисту грошових активів;

фінансові інвестиції створюють можливість підприємствам більш широкого діапазону вибору інструментів інвестування за шкалою “доходність-ризик” та “дохідність-ліквідність”;

процес обґрунтування управлінських рішень, пов‘язаних зі здійсненням фінансових інвестицій є простішим і менш трудомісткім;

високий рівень коливання кон’юнктури фінансового ринку, порівняно з товарним, обумовлює необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

12

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

Основними формами фінансового інвестування є такі:

вкладення капіталу в установчі фонди спільних підприємств;

вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів (депозитні вклади в комерційному банку);

вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів (різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку).

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні

відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Вони бувають (табл. 17.5):

Таблиця 17.5

Основні види цінних паперів в Україні

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

15

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

 держава, яка визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримування його ефективного функціонування та захисту його учасників.

На сучасному етапі економічного розвитку інвестиційна активність індивідуальних інвесторів та юридичних осіб передбачає вкладення надлишкових (тимчасово вільних) коштів не в один, а в велику кількість інвестиційних об’єктів, генеруючи тим самим певну диверсифіковану сукупність їх. Такий метод дістав назву портфельного інвестування. Інвестиційний портфель є цілеспрямовано сформованою сукупністю фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування у відповідності з розробленою інвестиційною політикою. Так як на переважаючій більшості підприємств єдиним видом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, для таких підприємств поняття «інвестиційний портфель» ототожнюється з поняттям «фондовий портфель» (або «портфель цінних паперів»).

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш доходних та безпечних фінансових інструментів. З урахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:

забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;

забезпечення високих темпів приросту інвестиційного капіталу в довгостроковій перспективі;

забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов’язаних з фінансовим інвестуванням;

забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля;

забезпечення максимального ефекту «податкового щита» у процесі фінансового

інвестування.

Ефективність формування інвестиційного портфеля пов’язана з використанням «сучасної портфельної теорії». В основі сучасної портфельної теорії лежить концепція «ефективного портфеля», формування якого повинно забезпечувати найвищий рівень його доходності. Іншими словами, за будь-якого із заданих основних параметрів формування портфеля інвестор має прагнути забезпечення найбільш ефективного співставлення у ньому рівнів ризику та доходності.

Алгоритм реалізації сучасної портфельної теорії складається з таких етапів:

1. Оцінка інвестиційних якостей окремих видів фінансових інструментів інвестування є попереднім етапом формування портфеля. Це процес розгляду переваг та недоліків різних видів фінансових інструментів інвестування з позицій конкретного інвестора, виходячи із цілей сформованої ним політики фінансового інвестування. Результатом цього етапу формування портфеля є визначення співвідношення пайових та боргових фінансових інструментів інвестування у портфелі, а в резерві кожної з цих груп – частки окремих видів фінансових інструментів (акції, облігації тощо).

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

16

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

2.Формування інвестиційних рішень відносно включення в портфель індивідуальних фінансових інструментів інвестування базується на вибраному типі портфеля, який реалізує політику фінансового інвестування; наявність пропозиції окремих фінансових інструментів на ринку; оцінка вартості та рівня прибутковості окремих фінансових інструментів; оцінка рівня систематичного (ринкового) ризику за кожним фінансовим інструментом, що розглядається. Результатом цього етапу формування портфеля є проранжований за співвідношенням рівня прибутковості та ризику перелік конкретних фінансових інструментів, відібраних для включення у портфель.

3.Оптимізація портфеля, спрямована на зниження рівня його ризику за даного рівня доходності, базується на оцінці коваріації і відповідної диверсифікації інструментів портфеля.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.