EP10_LeSt_16_FinD (1)

Часто інвестиційні банки не погоджується на гарантію випуску цінних паперів невеликих фірм, що не є широковідомими. У цьому разі замість андеррайтинга інвестиційні банки можуть запропонувати реалізацію випуску цінних паперів на умовах докладання максимальних зусиль з їх розміщення. Тобто інвестиційний банк зобов’язується продати стільки цінних паперів, скільки він зможе за даної заданої ціни. Він не несе фінансової відповідальності за нереалізовані цінні папери і нічим не ризикує.

Резервні реєстрації. Відповідно до законодавства низки західних країн великі корпорації, акції яких котируються на фондових біржах, можуть скоротити процедуру реєстрації емісії цінних паперів, заповнивши лише короткий звіт, значно спрощений порівняно з документами, потрібними при андеррайтингу. Корпорація одразу проводить резервну реєстрацію цінних паперів, які вона планується використовувати інструмент зовнішнього фінансування впродовж приблизно 2 наступних років, і час від часу реалізовує частину з них на аукціонах. У цьому й полягає принципова різниця між традиційним андеррайтингом і резервною реєстрацією. Компанія-емітент може обирати на роль агента з розміщення своїх паперів той банк, який є для неї найвигіднішим. Крім того, постійні (правові й адміністративні) витрати за резервної реєстрації є значно меншими, ніж за андеррайтингу, бо фактично потрібна лише одна реєстрація.

Продаж цінних паперів на пільгових умовах є ще однією формою їх розміщення. Тобто черговий випуск цінних паперів пропонується до розміщення спочатку не новим інвесторам, а особам, які вже володіють цінними паперами даної компанії. Таке розміщення має назву привілейована передплаті чи придбання паперів на пільгових умовах. Різновидом пільгової передплаті є передплата за принципом переважного права, тобто акціонерам компанії надають право збереження належної частки акцій у вартості всіх акцій компанії. У цьому разі ціна запропонованих співвласникові акцій буде нижчою за ринкову ціну.

Згідно зі світовою практикою, розміщуючи свої акції за привілейованою передплатою, компанія розсилає акціонерам сертифікати на кожну з акцій, якою вони володіють. У випадку, коли здійснюється емісія звичайних акцій, сертифікати дають акціонерам право на придбання додаткових акцій. Умови емісії визначають кількість сертифікатів, необхідних для передплати на одну нову акцію, та вартість передплати (як правило, ціна придбання є нижчою за ринкову ціну) і термін завершення дії пропозиції.

Одним із видів привілейованого розміщення пайових цінних паперів є резервна угода. За цього виду розміщення акцій гарант зобов’язаний викупити у компанії всі нереалізовані акції. За видання подібних гарантій банк (група банків), що згоден забезпечити викуп нереалізованих акцій, отримує від емітента комісійні, розмір яких залежить від рівня ризику, пов’язаного з розміщенням викупу. Вартість резервного договору досить висока. Незрідка винагорода передбачає не лише твердий комісійний відсоток, але й додаткову плату за кожну нереалізовану акцію, яку, згідно з договором, зобов’язаний придбати гарант. Компанія — емітент вимушена йти на великі витрати, укладаючи резервний договір, за наявності значного ризику низькою попиту на свої акції.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

відсотка встановлюється у вигляді твердих (ставка залишається сталою протягом усього терміну кредитування) або плаваючих (динамічне значення) відсоткових ставок.

4.Принцип матеріального забезпечення кредиту: необхідність формування захисту майнових прав кредитора при порушенні позичальником прийнятих на себе договірних зобов’язань. Реалізацію такого принципу передбачають кредити під заставу майна та майнових прав, а також кредити під фінансові гарантії третіх осіб.

5.Принцип цільового характеру: необхідність спрямування отриманих фінансових ресурсів позичальником лише на строго визначені цілі. Порушення зобов’язання цільового використання кредиту може бути підставою для дострокового розірвання договору або підвищення позикового відсотка.

У практиці господарювання набули поширення такі види банківських кредитів (див. табл.

16.5)

Таблиця 16.5. ВИДИ КРЕДИТІВ

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

Важливою формою боргового фінансування придбання основних засобів є лізинг. Лізинг є особливим видом підприємницької діяльності, що передбачає інтеграцію торговельних, кредитних та орендних відносин, сутність яких полягає у придбанні (створенні) лізингодавцем об’єкта угоди (рухомого та нерухомого майна, виробничих та цілісних майнових комплексів) і надання його в тимчасове, платне користування лізингоодержувачу із правом набуття об’єкту в наприкінці дії договору або без такого права.

Інструментом залучення значних обсягів фінансових ресурсів може бути облігація. Облігація — борговий емісійний цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін із виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігації підприємство може розмістити серед інвесторів лише після повної сплати свого статутного капіталу. Підставою для емісії і розміщення облігацій акціонерної компанії, якщо інше не передбачено її статутом, є ухвала наглядової ради. Однак якщо сума такої емісії перевищує 25 % вартості активів товариства, то таке рішення може бути прийнято тільки загальними зборами акціонерів [5, ст. 21]. Загальна номінальна вартість випуску облігацій при цьому не має перевищувати трикратного розміру власного капіталу

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

підприємства або величини забезпечення, що надається йому з цією метою третіми особами [18, ст. 21].

Кошти, отримані від емісії та розміщення облігацій як правило, спрямовуються підприємством, на цілі фінансування свого стратегічного розвитку. Як кредитний інструмент облігації мають переваги і недоліки. Залучення позикових фінансових ресурсів шляхом випуску облігацій має такі основні переваги:

емісія облігацій не призведе до зміни структури прав власності та втрати контролю над управлінням підприємством, на відміну від випуску акцій;

рівень відсоткового доходу за облігаціями може бути не таким високим, як за акціями, адже облігації забезпечуються майном підприємства (забезпечені облігації) і мають пріоритет у задоволенні претензій за ними у разі банкрутства емітента;

Крім того, зараз законодавство [5, ст. 21] дозволяє акціонерним товариствам емітувати облігації (як, власне, й акції) для переведення зобов’язань компанії в такі цінні папери в порядку, передбаченому законодавством.

Разом із тим, розглядаючи можливість отримання коштів шляхом емісії облігацій, слід звернути увагу на певні недоліки цього методу фінансування:

випуск та розміщення облігацій здійснюється за складною, тривалою й витратною технологією, дотримання якої суворо контролюється ДКЦПФР. Зважаючи на це, такий метод формування фінансових ресурсів доцільний лише у випадку значної суми емісії, що можуть собі дозволити тільки великі підприємства із високим кредитним рейтингом;

рівень фінансової відповідальності підприємства за несвоєчасну виплату відсотків

іпогашення є дуже високим;

облігації, як правило, емітуються із зобов’язанням виплати їх держателю обумовленої ставки відсоткового доходу, що не може бути змінена внаслідок зниження ставки позикового відсотка на фінансовому ринку. У такому разі підприємство має дуже дорогий борг.

Практика господарювання знає кілька основних видів облігацій (таблиця 16.6).

Таблиця 16.6. Основні види облігацій підприємства

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

цільові — облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій;

дисконтні — облігації, що розміщуються за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією

конвертовані — облігації, по завершенні терміну обігу яких, їх

Кредиторська заборгованість є результатом обумовленого або необумовленого договірними зобов’язаннями чи законодавчими вимогами відтермінування оплати підприємством отриманих ним товарів (послуг, прийнятих робіт). При цьому кредиторська заборгованість може бути зовнішньою (підприємство відстрочило оплату товарів зовнішній особі) або внутрішньою (існує заборгованість перед внутрішніми та афілійованими особами).

Кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок незадовільної платіжної дисципліни підприємства, є негативним явищем, яке може свідчити про неефективність діяльності його фінансово-бухгалтерських служб або бути ознакою неплатоспроможності. До того ж невиконання контрактних зобов’язань може спричинити накладання штрафних санкцій, зниження кредитного рейтингу компанії та відмову контрагентів співпрацювати на вигідних для неї умовах. За значних обсягів заборгованості й тривалого прострочення її погашення кредитори можуть ініціювати порушення справи про банкрутство такого боржника.

Кредиторська заборгованість, утворення якої не порушує законодавчих вимог та прийнятих суб’єктом договірних зобов’язань, а випливає з них, є важливим джерелом фінансування потреби в капіталі. Хоча використання кредиторської заборгованості й має

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

терміну, на який він виписаний. Такий цінний папір засвідчує зобов’язання векселедавця або зобов’язаної ним третьої особи сплатити у визначений термін обумовлену суму на користь зазначеної особи (іменний вексель) або пред’явника (переказний вексель).

— Комерційний кредит у формі консигнації. Консигнація — це вид комісійної операції,

за якої постачальник відвантажує товари на склад торговельного підприємства з дорученням реалізувати їх. Розрахунок торговельного підприємства з постачальником здійснюється після продажу поставленої продукції.

Вагомими інструментами впливу на інтенсивність господарської діяльності в країні, окремих її регіонах та галузях є державний та інвестиційний податковий кредит. Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання. Державні кредити надаються підприємствам і погашаються ними у грошовій формі. Державний кредит є ефективним способом стимулювання бажаних структурних змін в економіці, підтримки пріоритетних підприємств, галузей та сфер діяльності в скрутний період.

Інвестиційний податковий кредит — це відтермінування сплати податків і зборів, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на певний термін з метою збільшення його фінансових ресурсів, необхідних для здійснення інноваційних програм, державних планів розвитку окремих регіонів тощо з подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податків і зборів внаслідок загального зростання масштабів та фінансових результатів діяльності, чого буде досягнуто в разі реалізації таких програм та планів. Означені податкові пільги впроваджуються відповідними державними нормативними актами щодо суб’єктів господарювання, котрі функціонують у межах вільних (спеціальних) економічних зон, окремих галузей промисловості та сфер господарської діяльності, територій пріоритетного розвитку тощо.

Отримання допомоги як метод фінансування передбачає одержання добровільних внесків власників підприємства, дотацій, субсидій та субвенцій грантів, спонсорської допомоги з державного, місцевого бюджетів, національних державних та приватних і міжнародних фондів. Позитивом такого методу є, як правило, безкоштовність користування фінансовими ресурсами або перехід права власності на них до отримувача, однак цільове спрямування й експлуатація таких коштів суворо контролюється бенефактором.

Змішане фінансування є комбінацією кількох перелічених вище методів. Саме змішане фінансування дає підприємству змогу сформувати значні обсяги фінансових ресурсів й оптимізувати структуру джерел коштів за критеріями мінімізації вартості сукупного капіталу, максимізації віддачі власного капіталу та мінімізації рівня фінансових ризиків.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.