EP10_LeSt_09_TTB_2022 (1)

31

Кооперування

Кооперування є формою виробничих зв’язків

між підприємствами, що спільно виготовляють певний

вид кінцевої продукції. Воно органічно зв’язане з розвитком спеціалізації

виробництва, характеризується відносною сталістю і стійкістю зв’язків між

продуцентами, необхідністю дотримання підприємствами-суміжниками

відповідних техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску

готових до споживання виробів.

Процеси кооперування – це постачання комплектуючих напівфабрикатів і

надання послуг для потреб певного виробництва, зв'язок постачальника з

покупцями продукції, робота постачальника-виробника із споживачами, які

виготовляють готову продукцію чи продовжують формувати напівфабрикати.

Кооперування дозволяє налагодити стійкі зв’язки між підприємствами і,

відповідно, покращити матеріально-технічне постачання і збут продукції,

оскільки для спеціалізованого підприємства з обмеженим однорідним

асортиментом продукції необхідна і обмежена номенклатура сировини,

матеріалів і комплектуючих, які постачаються відповідно кооперації (рис.9.5).

Останнім часом у світі досить бурхливо розвивається інтегративне

кооперування, що здійснюється у формі об'єднання капіталів декількох суб'єктів

32

Рис. 9.5 Схема кооперації ДП «Антонов»

Прикладом успішного спільного підприємства з випуску стільникових

телефонів є компанія SonyErіcsson, створена на базі японської компанії Sony

Corporatіon з випуску електроніки і шведської телекомунікаційної компанії

Erіcsson. Таке формування утворилося з метою об'єднання здібностей Sony у

виробництві побутової техніки з лідерськими позиціями Erіcsson завдяки

передовій технології у сфері зв'язку. Прикладом кооперавуння у формі спільного

підприємства в автомобілебудівній галузі слугує партнерство компаній "Форд" і

"Мазда", що спрямоване на реалізацію проекту з виробництва автомобілів марок

Ford Mustang і Mazda RX, який на сьогодні є досить успішним у світі.

Щодо українського досвіду, то СП "Полтавська газонафтова компанія" є

успішним українсько-британським інвестиційним проектом у нафтогазовій

галузі України. Сфера діяльності та основні проекти компанії полягає у

видобутку нафти і газу, пошуку і розвідці нових родовищ, збільшенні видобутку

рідких вуглеводнів та розширенні бізнесу. На сьогодні СП ПГНК є лідером серед

недержавних нафтогазовидобувних компаній, дотримуючись у своїй діяльності

міжнародних етичних стандартів. Також гарним прикладом кооперації є СП

"Атлант-Україна" з участю Мінського заводу холодильників з організації

сервісного обслуговування холодильників "Атлант".

У той же час, не менш важливим видом інтегративної кооперації є

розвиток муніципальних кооперацій. Так для міста є вкрайважлим налагодження

кооперації для створення та обслуговування аеропортів, шкіл, лікарень, мереж

газо-, водота теплопостачання, а також іншихсоціальних та побутових об’єктів.

Комбінування

Комбінування — це процес органічного

виробництва

поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох

виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного

господарства в цілому. Комбінати відрізняються кількома характерними

ознаками: виробничо-технологічною, економічною й територіальною єдністю;

єдністю сировинної, паливно-енергетичної і транспортної бази, а також системи

управління. Найважливішими є виробничо-технологічна та економічна єдність,

33

що означає пропорційність потужностей і обсягу випуску відповідних видів

продукції, узгодженість виробництва в часі. Виробництва у складі комбінатів є

технологічно й організаційно взаємозв’язаними, настільки тісно, що кожне з них

не може функціонувати самостійно, хоч і має чітку виробничу спеціалізацію.

Залежно від характеру виробництва, застосовуваної технології і техніки

комбінування може полягати у послідовній переробці сировини до отримання

готової продукції, використання відходів виробництва для виготовлення інших

видів продукції, комплексній переробці сировини, за якої з одного її виду

виробляється декілька видів продуктів. Так, на комбінаті чорної металургії

послідовна обробка руди супроводжується переробкою відхідних коксових газів;

у кольоровій металургії — комплексне використання руди, послідовна обробка

її компонентів та утилізація сірчистих газів. З відходів переробки

сільськогосподарської продукції можна одержати понад ста найменувань різних

продуктів харчування, кормів, добрив та іншої продукції. Наприклад поряд з

використанням в основному виробництві для одержання спирту і

хлібопекарських дріжджів, мелясу (відходи цукрової промисловості) можна

застосовувати для виробництва глютамінової і лимонної кислот та інших цінних

продуктів. З полісахаридовмісних відходів (соняшникова і зернова лузга,

оболонки соєвих бобів тощо) сучасна технологія дає можливість одержувати

технічні й харчові вуглеводи, різні спирти, розчинники, гліцерин, кормові

дріжджі, органічні кислоти, феноли тощо.

На підприємствах металургійної, хімічної, нафтохімічної і

деревообробної промисловості комбінування стало основною формою розвитку

їх техніко-технологічної бази – частка продукції комбінатів досягає 65—90%

загального обсягу виробництва в названих галузях.

Раціональні форми та схеми комбінування виробництва забезпечують

істотну економію витрат суспільної праці. Зокрема в процесі комбінування

хімічних виробництв економія капітальних вкладень становить 20—30%,

зростання продуктивності праці — 15—35%, зниження собівартості продукції —

15—30% як порівняти з виготовленням відповідних видів продуктів на окремих

(автономних) підприємствах.

Доповнив першоджерело  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

34

Конверсія

як

форма

трансформації

техніко-технологічної

бази

Конверсія

характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання

частини

або

всього

виробничого

потенціалу

виробництва

підприємства на виробництво іншої продукції під

впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників

розвитку економіки.

Тривалий час в Україні відбувалось перепрофілювання підприємств

військово-промислового комплексу у зв’язку з різким скороченням потреби в

його продукції. Конверсія підприємств цього комплексу здійснювалася за

національними програмами з виділенням трьох узагальнених пріоритетів:

перший — устаткування для виробництва продуктів харчування; другий —

медична та інша техніка для охорони здоров’я людини; третій — товари

широкого споживання. При цьому організовується виробництво також інших

видів цивільної продукції з урахуванням потреби в ній та реальних можливостей

комплексу.

Нині в умовах конфронтації військового конфлікту відбувається

реверсний процес переналагодження підприємств для випуску продукції

військового призначення.

Диверсифікація будь-якого виробництва є однією з поширених форм

Диверсифікація

розвитку техніко-технологічної бази за умов

виробництва

розвиненої ринкової економіки і гострої конкуренції

продуцентів на ринку. Сутність диверсифікації полягає в одночасному розвитку

багатьох технологічно не зв’язаних між собою видів виробництва, у значному

розширенні номенклатури й асортименту виробів, що їх виготовляє

підприємство. Диверсифікація охоплює широкий спектр можливостей,

варіюючись від досить обмеженого вторгнення в нову нішу виробництва лише в

межах країни («вузька» диверсифікація) до широкого вторгнення у виробничі

сфери інших країн («широка» диверсифікація).

Розрізняють вертикальну, горизонтальну та конгломеративну

диверсифікацію.

Доповнив першоджерело  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

35

Вертикальна диверсифікація з’являється коли підприємство починає

виробляти товари, які в технологічному та маркетинговому аспекті пов’язані з

існуючими товарами фірми. Так, корпорація „Дженералмоторс”, відрізняється

найвищим рівнем вертикальної диверсифікації — власна продукція становить

близько 65 % загальної вартості автомобіля.

Горизонтальна диверсифікація передбачає вихід у нові сфери бізнесу, які

пов’язані із задоволенням потреб для існуючих клієнтів (споживачів) фірми.

Наприклад, фірма, що здійснює пасажирські перевезення, виходить у

туристичний бізнес та може надавати своїм пасажирам послуги з туристичного

обслуговування.

Конгломеративна диверсифікація — вихід у нові види бізнесу, які

жодним чином не пов’язані ні з існуючою технологією, ні з товарами які вже

виготовляються підприємством. Такий вид диверсифікації потребує найбільших

фінансових витрат і доступний лише вели ким підприємствам. Створення

консультаційних центрів, ремонтних центрів дозволяє підприємству отримати

додатковий дохід.

Вочевидь диверсифікацію можна вважати своєрідним видом стратегії

маркетингу того чи того підприємства, стратегії, спрямованої на розширення

сфер діяльності на ринку нових продуктів, виготовлення яких не зв’язане з

основним виробництвом.

Така господарська діяльність підприємства дає йому можливість ліпше

маневрувати своїми матеріальними й людськими ресурсами, істотно зменшувати

економічний ризик, зв’язаний з виробництвом і реалізацією на ринку нових видів

власної продукції, підтримувати на належному рівні свою фінансову

стабільність.

Доповнив першоджерело  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.