EP10_LeSt_09_TTB_2022 (1)
.pdf
11 |
У процесі економічного управління техніко-технологічною базою |
підприємства стрижневими є завдання якісної розробки й коригування, |
забезпечення необхідними ресурсами, постійного відслідковування здійснення |
планів технічного розвитку. Зміст планів (програм) технічного розвитку |
підприємства визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до |
їхнього складу. Як правило, такі плани (програми) охоплюють кілька розділів, а |
кожен з останніх — певну групу цілеспрямованих заходів (рис. 9.3). |
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
Розділи Науково-дослідні і
12 |
Основний зміст розділів |
проектно-конструкторські |
Дослідження і розробки власними |
||
роботи |
|
||
|
силами за певною тематикою з визна- |
||
|
|
ченням для кожної теми: |
|
|
мети дослідження (розробки) |
||
|
місця впровадження результатів |
||
|
головного виконавця і співвиконавців |
||
|
строків початку та закінчення роботи |
||
|
кошторисної вартості |
||
|
очікуваних результатів |
||
|
Створення та освоєння випуску |
||
Створення, освоєння |
|
||
нових і підвищення якості |
нових видів продукції |
||
тих, що виготовляються, |
Організація виробництва за ліцензія- |
||
видів продукції |
ми або продукції, створеної іншими |
||
|
|
організаціями |
|
|
Розробка нових стандартів (технічних умов), |
||
|
складання карт технічного рівня |
||
|
Сертифікація продукції |
||
|
Зняття з виробництва застарілих видів продукції |
||
Запровадження прогресивної |
|
||
Розробка та застосування нових технологій |
|||
технології, модернізація та |
|
||
автоматизація виробничих |
Запровадження нових видів |
||
процесів |
|
||
|
устаткування та інструменту |
||
|
|
||
Капітальний ремонт і модернізація устаткування |
|||
|
Механізація ручної праці |
||
|
Автоматизація виробництва і процесів управління |
||
Зведені результати |
|
||
здійснення заходів |
За окремими напрямками технічного |
||
технічного розвитку |
розвитку: |
||
зниження матеріальних витрат і |
|||
|
|
||
|
собівартості товарної продукції |
||
приріст виробничої потужності підприємства |
|||
відносне вивільнення працівників |
|||
Для всієї сукупності заходів: |
|||
загальні витрати та результати |
|||
динаміка основних техніко-економічних показників |
|||
Рис. 9.3. Типовий зміст плану (програми) технічного розвитку
підприємства
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
13 |
Відповідно до плану технічного розвитку підприємств здійснюється їх |
технічне переозброєння — комплекс заходів щодо підвищення технічного рівня |
окремих виробничих дільниць (без їх збільшення або розширення), агрегатів, |
обладнання шляхом запровадження нової техніки, технології, заміни |
устаткування тощо. |
Залежно від масштабів оновлення активної частини основних виробничих |
фондів можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва |
[5]: |
1.Мале технічне переозброєння – модернізація діючої техніки, заміна невеликої частини застарілого обладнання, у виробництво впроваджується невелика кількість нового обладнання.
2.Середнє технічне переозброєння – механізація й автоматизація процесу виробництва, впроваджується прогресивне обладнання, замінюються групи фізично і морально застарілого обладнання.
3.Повне технічне переозброєння – комплексне оновлення переважної частини парку обладнання, що, звичайно, зумовлюється високою фізичною і моральною зношеністю обладнання або переходом на принципово нову технологію виготовлення продукції.
Організація заходів з технічного переозброєння повинна виходити з
принципів, які згруповані за двома ознаками і представлені в табл. 9.4.
Таблиця 9.4
Класифікація принципів організації заходів з технічного переозброєння [2]
Класифікаційні |
Принципи |
Характерні особливості |
ознаки |
|
|
Організаційний |
Принцип |
Будь-який проект, що реалізується підприємством |
аспект |
відповідності |
обов’язково має стратегічну спрямованість. Це |
технічного |
стратегічним |
стосується і технічного переозброєння, яке має |
переозброєння |
цілям розвитку |
носити стратегічно-поступальний характер |
|
підприємства |
|
|
Принцип |
Діяльність з економічного чи технологічного |
|
цілеспрямованості |
розвитку підприємства має підпорядковуватись як |
|
|
головній меті так і визначеними місією |
|
|
підприємства цілям |
|
Принцип |
Технічне переозброєння – це складний процес, |
|
планомірності й |
який має забезпечувати підприємству його |
|
безперервності |
відповідність науково-технічному прогресу, |
|
|
галузевим особливостям функціонування |
|
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І. |
|
|
|
14 |
|
|
підприємства і саме тому носити безперервний |
|
|
характер |
Змістовність |
Принцип |
Технічне переозброєння виробництва має |
процесу |
інноваційної |
відбуватись під егідою інноваційного оновлення. |
технічного |
спрямованості |
|
переозброєння |
Принцип |
Впровадження нового технічного озброєння має |
|
системності |
відбуватися у комплексі з навчанням та адаптацією |
|
(комплексності) |
до наявного технічного потенціалу підприємства |
|
|
тощо |
|
Принцип |
Під час автоматизації виробництва чи оновлення |
|
перспективності |
основних фондів необхідно чітко розуміти |
|
|
перспективність реалізації таких заходів на основі |
|
|
прогнозування підвищення вимог до якості, |
|
|
конкурентних переваг тощо |
Стратегія |
При розробці варіантів технічного переозброєння |
технологічного |
мають бути враховані наступні принципи: цільова |
розвитку |
спрямованість, комплексність, збалансованість, варіація |
ресурсного використання, узгодженість реалізації по термінах.
З позиції стратегічного підходу забезпечення технологічної цінності та конкурентоспроможності підприємства є процесом формування техніко-
технологічних переваг підприємства відповідно до його внутрішніх можливостей, параметрів зовнішнього середовища, вартісних, якісних і часових характеристик сучасного виробництва.
Стратегія технологічного розвитку підприємства належать до так званих функціональних стратегій і визначає орієнтацію підприємства на технологічні інновації як засіб його адаптації до змін зовнішнього середовища,
який забезпечує стабільно високу прибутковість його функціонування на ринку.
Процес розробки стратегії технологічного розвитку підприємства має здійснюватись поетапно та передбачати послідовність дій, які ілюструє рис. 9.4.
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
СТРАТЕГІЯ
ТЕХНОЛОГІЧНОГО
РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА
V етап: експертна оцінка та “технологічний аудит” бажаних сценаріїв розвитку
ТТБ і вибір оптимального
15 |
I етап: аналіз стану ТТБ підприємства і формування |
концепції стратегії технологічного розвитку |
II етап: ідентифікація тенденцій технологічного розвитку виду економічної діяльності і виявлення потенційно цінних для підприємства технологій
III етап: оцінювання технологічної позиції підприємства та визначення пріоритетів розвитку ТТБ
IV етап: формування техніко-технологічного портфелю підприємства та визначення його еластичності до показників результативності діяльності
Рис.9.4. Етапи розробки стратегії технологічного розвитку підприємства
Запропоновані етапи розробки стратегії технологічного розвитку характеризуються певним рівнем складності, яка суттєво зростає як в силу великої невизначеності чинників впливу на результативність, довжину інвестиційного горизонту та чисельність учасників цього процесу, так і в силу необхідності координації зусиль в галузі технології та виробництва. На підставі зазначеного, сучасні моделі розробки стратегій технологічного розвитку підприємства, які описують технологію переходу системи із вихідного стану до бажаного, повинні ґрунтуватися на сценарному підході. Однак, для розробки сценаріїв стратегії формування та розвитку ТТБ необхідно розглянути існуючі стратегії технологічного розвитку, їх переваги, недоліки, можливості адаптації до практики господарювання.
З позиції технологічного менеджменту найбільш розповсюдженими є такі типи (види) стратегій підприємства:
- традиційна (зусилля підприємства концентруються виключно на підвищенні якості товарів, що виробляються; у довгостроковій перспективі це
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
16
загрожує відставанням спочатку у техніко-технологічному, а потім і в
економічному плані);
-опортуністська - підтримуюча (заснована на виготовленні особливо високоякісної продукції, призначеної для вузького кола споживачів, що дозволяє підприємству контролювати невелику кількість ринкового сегменту (ринкову нішу);
-імітаційна (передбачає комерційне використання технологічних зусиль інших фірм як за рахунок придбання ліцензій на них, так і їх імітації; «безкоштовне» використання НДКР інноваторів або їх часткова компенсація знижує криву витрат на реалізацію інноваційних технологій створення нового продукту-імітатора, що робить дану стратегію достатньо успішною для фірм, які мають можливості швидкого копіювання чужих технологічних нововведень і,
перш за все, наявність висококваліфікованих спеціалістів у даній сфері бізнесу);
- оборонна (не претендуючи на провідні позиції на цільовому ринку,
підприємство на основі нарощування технічного рівня виробництва ставить за мету слідувати за іншими у техніко-технологічному розвитку);
-залежна (типова для невеликих підприємств, що виконують завдання великих компаній щодо виробництва комплектуючих або окремих компонентів нового товару і елементів виробничого процесу);
-наступальна (стратегічною метою підприємства є завоювання перших позицій на ринку, що передбачає створення бізнес-процесів, які різко підвищують усі сторони діяльності підприємства).
У табл. 9.5 наведена порівняльна характеристика стратегій технологічного розвитку, результати якої свідчать про диференціацію ефекту -
його максимальне значення при наступальній стратегії і мінімальне – при традиційній стратегії.
Таблиця 9.5
Порівняльна характеристика стратегій технологічного розвитку
підприємства [7]
Тип |
|
Джерело |
Час |
|
|
Переваги |
формування |
утримання |
Вид ефекту |
||
стратегії |
|||||
|
переваги |
переваги |
|
||
|
|
|
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
|
17 |
|
Традиційна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
|||
|
|
||||
Підтримуюча |
Якість |
Висока технологія |
Тактичний |
Технологічний |
|
|
Якість |
|
Оперативний |
Технологічний |
|
Імітаційна |
Висока технологія |
Економічний |
|||
Витрати |
(дискретний) |
||||
|
|
(комерційний) |
|||
|
|
|
|
||
Оборонна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
Витрати |
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
||
|
|||||
Залежна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
(вертикальної |
|||||
Швидкість |
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
||
інтеграції) |
|||||
|
|
|
|
||
|
Якість |
НДДКР |
Стратегічний |
Інтегральний |
|
Наступальна |
Швидкість |
Унікальна |
(довготривалий |
||
(синергетичний) |
|||||
|
Витрати |
технологія |
) |
||
|
|
Розвиток техніко-технологічної бази виробництва
(діяльності), який за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. У разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).
Згідно із Законом України «Про лізинг», який набрав чинності 10 січня
1998 року, лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем
(юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу
(особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тім числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг (оренду). Не можуть бути
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
18 |
об’єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (мисливські угіддя, |
ліси, водоймища тощо). |
Можливі види лізингу за певними класифікаційними ознаками наведено |
у табл. 9.6. |
Таблиця 9.6
|
Види лізингу |
|
|
|
|
Класифікаційна ознака |
Вид лізингу |
|
Строк використання об’єкта лізингу |
Оперативний (із неповною окупністю) |
|
Фінансовий (із повною окупністю) |
||
|
||
Масштаб поширення лізингових |
Внутрішній (загальнодержавний) |
|
відносин |
Міжнародний |
|
Характер лізингових операцій |
Сервісний |
|
Зворотний |
||
|
Оперативним заведено називати лізинг із неповною окупністю орендованих основних фондів. Він здійснюється за договором лізингу, в
результаті укладення якого лізингоодержувач одержує у платне користування від лізингодавця відповідне майно на строк, менший за період амортизації 90 %
вартості об’єкта лізингу (оренди). Відтак лізингодавець може надавати майно в тимчасове користування кілька разів. Зрозуміло, що в такому разі зростає ризик щодо відшкодування залишкової вартості майна, оскільки воно зазнає фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Важливо наголосити, що за оперативного лізингу обов’язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.
Найбільшого поширення набув так званий фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів.
Офіційно під фінансовим лізингом розуміють договір лізингу, згідно з яким лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк,
протягом котрого нараховується 60 відсотків амортизаційних відрахувань від повної вартості об’єкта лізингу (на день укладення договору). Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. За
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
|
19 |
умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також здійснення його |
||||
технічного обслуговування та ремонту бере на себе лізингоодержувач. |
|
|||
Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває |
||||
внутрішньоабо загальнодержавним. Суб’єктами внутрішнього лізингу є |
||||
українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські |
||||
суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та |
||||
пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у |
||||
власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За |
||||
пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб’єктів лізингу із |
||||
залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих |
||||
кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для |
||||
лізингу майна. |
|
|
|
|
Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. |
||||
Останній реалізується суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією |
||||
різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні |
||||
кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори |
||||
інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати |
||||
свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, |
||||
транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження. |
|
|||
Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на |
||||
лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко- |
||||
економічного |
старіння |
(наприклад, |
комп’ютерно-обчислювальна |
та |
розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо). |
|
|||
Суть зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного |
||||
законодавства його було названо формою внутрішнього лізингу. Проте з |
||||
наукового погляду (за характером лізингових операцій) його коректніше буде |
||||
вважати одним із видів лізингу. |
|
|
||
9.3. Формування і використання виробничої потужності підприємства
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
20 |
Сутність |
і |
види |
Виробнича потужність підприємства характеризує |
виробничої |
|
максимально можливий річний обсяг випуску продукції |
|
(видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) адекватних |
|||
ринковим потребам номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш |
|||
повного використання прогресивної технології та організації виробництва. |
|||
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються |
|||
різні залежно від характеру виробництва та галузевої приналежності. Загальний |
|||
підхід такий: виробнича потужність визначається в тих одиницях виміру, в яких |
|||
планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що |
|||
надаються). Здебільшого, це натуральні або умовно-натуральні вимірники за |
|||
видами продукції (послуг). Для багатономенклатурних виробництв потужність |
|||
визначається також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг), а на |
|||
підприємствах окремих галузей (наприклад, цукрової та молочної |
|||
промисловості) – характеризується кількістю сировини, що переробляється за |
|||
добу. |
|
|
|
Наука та практика господарювання виокремлюють такі види потужності |
|||
підприємства: |
|
||
Рис. 9.5. Види виробничої потужності підприємства
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.