EP10_LeSt_07_ObK_2022_stud
.pdf11
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
де, РПДкред - добовий обсяг реалізації продукції у кредит; Ксв – коефіцієнт витратності виробництва; tЗ – середня тривалість затримки платежу покупцем.
Потребу підприємства у грошових коштах (ПГК) розраховують виходячи з необхідної суми їх чотирьох складових:
Операційний (трансакційний) залишок грошових активів формується для забезпечення поточних виплат виробничо-комерційної діяльності підприємства (створення виробничих запасів, оплата праці тощо).
Страховий (резервний) залишок формується з метою елімінації негативного впливу несвоєчасного надходження коштів від покупців, держави, банків тощо.
Інвестиційний (спекулятивний) залишок формується для тимчасових фінансових вкладень у доходні цінні папери.
Компенсаційний залишок створюється на вимогу банку, що здійснює
розрахунково-касове та кредитне обслуговування фірми; власне, це мінімальний залишок коштів на банківському рахунку підприємства.
Загальну потребу підприємства у ОбК (їх сукупний норматив) розраховують додаючи нормативи по кожному їх елементу:
Н |
ОбК |
Н |
ВЗ |
Н |
НВ |
Н |
ВМП |
Н |
ГПС |
І |
ДЗ |
П |
ГК |
|
|
|
|
|
|
|
(7.7)
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
12
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
7.3.Оцінювання та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів
Результати діяльності будь-якого підприємства, темпи розширеного його відтворення залежать не тільки від обсягу оборотного капіталу, але й від ефективності його використання. Кожна грошова одиниця цих витрат повинна бути використана найбільш доцільно, економно, з максимальною вигодою. Через це однією із найважливіших проблем є визначення економічної ефективності використання оборотного капіталу. Метою підвищення ефективності експлуатації оборотного капіталу є досягнення в інтересах трудового колективу підприємства максимальних результатів при оптимальних витратах.
Оборотний капітал підприємств становить значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне його використання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності - відповідні конкретні заходи (рис. 7.3).
|
Оптимізація запасів |
|
|
ресурсів і незавершеного |
|
Коефіцієнт оборотності |
виробництва |
|
Скорочення тривалості |
||
·Коефіцієнт завантаження |
||
виробничого циклу |
||
Тривалість одного обороту |
Поліпшення організації |
|
матеріально-технічного |
||
|
||
Рентабельність |
забезпечення |
|
Прискорення реалізації |
||
|
||
|
товарної продукції |
|
|
Способи підвищення |
|
Основні показники |
ефективності |
|
1 |
2 |
|
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ |
||
ОБОРОТНИХ КОШТІВ |
||
Рис. 7.3. Показники та способи підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства
Ефективність використання оборотного капіталу характеризується швидкістю його обертання. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
13
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.
Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) (КО) розраховується діленням вартості реалізованої (проданої) за діючими (роздрібними) цінами за рік (QРП) на середній залишок оборотного капіталу (ОбКСР) за той же проміжок часу:
К |
|
|
Q |
|
|
РП |
|||
|
|
|
||
|
О |
|
ОбК |
|
|
|
|
СР |
|
|
|
|
|
|
(7.8)
Обернений показник прийнято називати коефіцієнтом завантаження, (КЗ) котрий показує, скільки оборотного капіталу (у частках одиниці) необхідно використати для отримання однієї гривні реалізованої продукції.
КЗ 1
КО
(7.9)
Тривалість одного обороту (швидкість обороту) (ТО) оборотного капіталу визначається як співвідношення кількості днів (Тпер) у розрахунковому періоді (місяць, квартал, рік) і коефіцієнта оборотності (КО) оборотного капіталу:
ТО |
t |
ПЕР |
|
||
|
|
|
|
KО |
|
(7.10)
Прискорення оборотності оборотних коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва. Внаслідок прискорення оборотності оборотного капіталу зменшується потреба в ньому, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють:
абсолютне, (зменшення суми коштів у розрахунковому періоді (індекс 1) порівняно зі звітним (індекс 0)):
ОбК |
А |
ОбК |
ОбК |
|
1 |
0 |
(7.11)
відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки зростанню рівня їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту:
ОбКВ QРП1 QРП1
Кo1 Кo0 (7.12)
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
14
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотного капіталу чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією пов’язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва. Якщо ж прискорити реалізацію продукції, то можливе вивільнення оборотного капіталу за рахунок зменшення обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.
Для характеристики економічної ефективності використання оборотного капіталу може застосовуватися показник рентабельності оборотного капіталу (РОбК), який обчислюється як відношення прибутку (П) підприємства до середньорічної суми його оборотного капіталу (ОбКСР):
РОбК. |
|
П |
|
|
ОбК |
СР |
|||
|
|
|||
|
|
|
100%
,
(7.13)
Пріоритетні напрями прискорення оборотності оборотних коштів доцільно розглядати за їх елементами, в першу чергу, виробничими запасами, незавершеним виробництвом, готовою продукцією та дебіторською заборгованістю (рис. 7.4).
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
15
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
ЕЛЕМЕНТ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА
ВИРОБНИЧІ
ЗАПАСИ
НЕЗАВЕРШЕНЕ
ВИРОБНИЦТВО
ГОТОВА
ПРОДУКЦІЯ
ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ
оптимізація обсягу виробничих запасів;
поліпшення організації матеріальнотехнічного забезпечення (мінімізація витрат на організацію закупівель та утримання запасів, скорочення втрат від знецінення запасів)
скорочення тривалості виробничого циклу (усунення непродуктивних втрат робочого часу та зменшення витрат часу на виготовлення продукції);
зменшення виробничих витрат (зниження матеріаломісткості продукції, усунення втрат від браку та відходів, оптимізація витрат на оплату праці робітників)
|
забезпечення |
відповідності |
|
|
номенклатури |
продукції споживчим |
|
|
вимогам; |
|
|
|
впровадження |
ефективних |
систем |
|
якості продукції; |
|
|
|
забезпечення |
ритмічності |
випуску |
|
продукції; |
|
|
зростання |
рівня |
комунікацій |
із |
|
|
замовниками (споживачами); |
|
||
|
внутрішньофірмове |
стимулювання |
||
|
збуту; |
|
|
|
|
стимулювання споживачів |
|
||
вибір адекватного умовам господарювання типу кредитної політики; диференціація споживачів за рівнем кредитоспроможності;
рефінансування дебіторської заборгованості (облік векселів, факторинг, форфейтинг, спонтанне
рефінансування, примусове стягнення заборгованості)
Рис. 7.4. Пріоритетні напрями підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства
ОБОРОТНОСТІ ПРИСКОРЕННЯ НАПРЯМИ
Метою управління виробничими запасами є створення умов для безперервного перебігу процесів виробництва продукції за мінімізації поточних витрат з формування і обслуговування таких запасів.
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
16
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
Прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок удосконалення управління виробничими запасами досягається за рахунок реалізації ряду напрямів:
оптимізація обсягу виробничих запасів;
поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення. Важливого значення для цього набуває визначення оптимального
обсягу замовлення. Оптимальним є такий обсяг замовлення, за якого підприємство мінімізує сукупні витрати на обслуговування запасу конкретного виду товарно-матеріальних цінностей. До основних витрат на обслуговування запасів відносять:
витрати організації закупівель: пошук інформації про потенційних постачальників, перевірка постачальника та його товарів, ведення переговорів і укладання контрактів, страхування, доставка та перевірка замовлення;
витрати зберігання: утримання складських приміщень (електроенергія, виплати комунальним службам тощо), оплата праці складських працівників;
втрати від надлишкової наявності запасів: псування, убуття, розкрадання тощо.
Прискорення оборотності оборотних коштів за рахунок
удосконалення управління незавершеним виробництвом досягається за при реалізації таких напрямів:
скорочення тривалості виробничого циклу отримання продукції (надання послуг);
зменшення виробничих витрат.
Скорочення тривалості виробничого циклу (періоду з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до виготовлення готової продукції) досягається шляхом усунення непродуктивних втрат робочого часу та зменшення витрат часу на виготовлення продукції за рахунок підвищення техніко-технологічного рівня виробництва, впровадження інноваційних рішень, удосконалення організації виробництва (забезпечення своєчасного надходження сировини і матеріалів, безперебійне забезпечення енергією, упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки, підвищення змінності виробництва тощо).
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
17
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
Зменшення виробничих витрат досягається за рахунок реалізації ряду заходів:
зниження матеріаломісткості продукції (економічно обґрунтований вибір сировини, підвищення коефіцієнту використання матеріалу);
усунення втрат від браку та відходів (застосування соціальноекономічних стимулів зменшення обсягу бракованої продукції, комплексне використання сировини);
оптимізація витрат на оплату праці робітників за рахунок автоматизації технологічних процесів.
Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від двох основних груп факторів:
фактори, безпосередньо пов'язані з роботою підприємства
фактори, пов’язані з організацією збуту продукції.
До першої групи факторів належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску. До другої групи факторів належать стимулювання збуту, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів. З огляду на це пріоритетними напрямами скорочення перебування готової продукції на складі є:
забезпечення відповідності номенклатури продукції споживчим вимогам;
впровадження ефективних систем якості продукції;
забезпечення ритмічності випуску продукції;
зростання рівня комунікацій із замовниками (споживачами): своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів;
внутрішньофірмове стимулювання збуту: мотивація співробітників маркетингового відділу (відділу збуту), посилення залежності оплати їх праці від обсягів реалізованої продукції;
стимулювання споживачів: система знижок, поширення інформації про продукцію підприємства.
Однією з ключових проблем функціонування сучасних підприємств
єзростання обсягу дебіторської заборгованості. Її виникнення зумовлюється двома основними причинами:
надання товарного (комерційного) кредиту своєму контрагентові;
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
18
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
порушення договірних домовленостей партнером щодо строків виконання ним платіжних зобов’язань.
Зодного боку дебіторська заборгованість, яка є наслідком (результатом) надання комерційного кредиту споживачам, дозволяє підвищити обсяги реалізації продукції (робіт, послуг) внаслідок створення привабливих умов розрахунків (дозвіл на відстрочення оплати) за поставлену продукцію (надані послуги, виконані роботи), що виступає важливим стимулом для потенційного споживача. З іншого ж боку, існування дебіторської заборгованості зумовлює іммобілізацію (знерухомлення) оборотних коштів у розрахунках. Тобто, кошти, що формально належать підприємству, воно не може спрямувати на започаткування нового виробничого циклу (закупівлю необхідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо).
Значні обсяги дебіторської заборгованості можуть викликати порушення виробничих та інших господарських процесів (їх повне або часткове зупинення), припинення оплати виставлених підприємству рахунків, невиконання власних зобов’язань та пред’явлення внаслідок цього, йому штрафних санкцій тощо. Для прискорення оборотності дебіторської заборгованості необхідною умовою є ефективна кредитна політика підприємства, яка визначає відносини з клієнтами фірми у сфері постачання продукції (товарів, виконання робіт, надання послуг) та її оплати споживачами. Практика господарювання знає три типи кредитної політики:
консервативний тип, що передбачає припинення або мінімізацію кредитування споживачів, скорочення строків надання кредитів та їхніх обсягів, підвищення вартості кредитів, упровадження жорстких вимог до розрахунків тощо. За цього типу політики підприємство зазвичай вимагає попередньої оплати замовлених споживачем товарів, або розрахунку у момент передачі прав (майнових документів) на них;
агресивний тип політики передбачає широке кредитування покупців з метою нарощування обсягів реалізації, закріплення на окремих ринках і збільшення частки підприємства на них. Агресивна кредитна
політика спрямована на максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит,
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
19
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
незважаючи на високий рівень кредитного ризику, що супроводжує ці операції;
помірний тип кредитної політики балансує вимоги максимізації додаткового прибутку та мінімізації рівня кредитного ризику.
Для ідентифікації потенційних споживачів, яким буде надаватися право відстрочення оплати доцільно визначати їх кредитоспроможність – сукупність економічних характеристик та умов діяльності позичальника, що визначають його спроможність залучати кредит в різних формах і в повному обсязі в зумовлені строки виконувати всі пов’язані з ним фінансові зобов’язання (сплата позикових відсотків, комісійних виплат, погашення основних сум боргу). Кожне підприємство-кредитор самостійно формує технологію оцінювання та сукупність критеріїв кредитоспроможності своїх споживачів, однак типовими напрямками діагностики у таких випадках є: фінансово-майновий стан споживача, ефективність його господарської діяльності, рівень платіжної дисципліни позичальника та його ділова репутація. Також вагоме значення для кредитора мають задекларовані споживачем обсяги майбутніх операцій та поточний і прогнозний стан кон’юнктури товарного ринку, на якому функціонує покупець.
Способом коригування обсягів дебіторської заборгованості підприємства є її рефінансування – прискорене переведення дебіторської заборгованості у грошові кошти або високоліквідні короткострокові цінні папери. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є:
облік векселів – фінансова операція з продажу переказних векселів банку чи іншій фінансовій установі за дисконтною ціною, що встановлюється залежно від віддаленості до строку погашення та облікової вексельної ставки;
факторинг – фінансова операція, що передбачає уступку підприємством-продавцем банку або іншій фінансово-кредитній установі права отримання коштів з боржника за певну комісійну винагороду. Після укладання договору факторингу фінансовокредитна установа перебирає на себе право отримання коштів від покупця, одночасно надаючи підприємству кредит (зі зниженою відсотковою ставкою) на фактичну суму, що не перевищує 70-90 % боргу дебітора. Інші 10 – 30 % суми боргу тимчасово депонуються банком у формі страхового резерву при його непогашенні покупцем
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
20
Дисципліна «Економіка підприємства. 10 кредитів» Тема №7
(ця депонована кошти повертається підприємству-продавцю після повної сплати рахунку дебітором). При використанні факторингової операції ціна рефінансування для підприємства складається з комісійної винагороди банку та процентної ставки за користування його кредитними ресурсами;
форфейтинг, на відміну від факторингової операції, передбачає повний продаж боргу, оформленого перевідними документами (перевідним векселем або перевідним акредитивом), з відмовою банку від регресу вимог на кредитора (продавця продукції) у випадку неплатоспроможності боржника (покупця). Для покриття такого ризику банк вимагає значної знижки (дисконту) з ціни угоди, що й виступає вартістю рефінансування для підприємства-продавця. Операція форфейтингу застосовується, як правило, при здійсненні довгострокових експортних поставок продукції.
спонтанне рефінансування – стимулювання покупців до швидкого погашення виставлених рахунків (тобто мінімізації терміну їх кредитування) шляхом надання знижки за дострокову оплату.
У випадку злісної відмови дебітора погасити свій борг підприємство може вдатися до примусового стягнення заборгованості, шляхом подачі відповідного клопотання до господарського суду.
Таким чином, вищезазначені напрями прискорення оборотності оборотних коштів пов’язані з мінімізацією їх обсягу у виробничих запасах, незавершеному виробництві, готовій продукції та дебіторській заборгованості. Такий підхід не можна застосовувати до інших елементів оборотних коштів – витрат майбутніх періодів та грошових коштів. Недостатній обсяг оборотних коштів, акумульованих у витратах майбутніх періодів, провокує ризик втрати конкурентоспроможності підприємства. До того ж, частка цього елементу у структурі оборотних коштів вітчизняних підприємств низька та коливається на рівні 0,5 – 1,0%.
Обсяг грошових коштів повинен формуватися в обсягах, необхідних для забезпечення поточних виплат виробничо-комерційної діяльності підприємства (створення виробничих запасів, оплата праці тощо) та створення страхового (резервного) залишку з метою елімінації негативного впливу несвоєчасного надходження коштів від покупців, держави, банків тощо. Натомість, надмірний обсяг грошових коштів
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.