EP_LeSt_04_Rynok&Produkcja_2022

11

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

товару використовують непрямі оцінки співвідношення попиту і пропозиції через такі кон’юнктурні індикатори як ціни і товарні запаси, їх взаємозміни у динаміці. Коли попит і пропозиція збалансовані – має місце стабільність таких показників, диспропорції ж призводять до їх суттєвої зміни.

Більш ґрунтовна характеристика кон’юнктури ринку передбачає визначення значної низки показників, згрупованих у певну систему. Така система показників включає 9 груп показників, кожна з яких містить конкретні індикатори, що в сукупності характеризують ринкову кон'юнктуру (рис. 4.3).

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

12

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

Рис. 4.3. Система індикаторів кон’юнктури ринку

Вивчення кон’юнктури ринку здійснюється як інтегровано, в цілому, так і диференційовано за локальними ринками у поділу за територіями, товарними групами і видами товарів. Враховують кон’юнктурні зв’язки локальних ринків.

Прогнози ринкової кон’юнктури розрізняються за строками:оперативний (на декаду, місяць, квартал, на півріччя);

короткостроковий (на рік);середньостроковий( до п’яти років);довгостроковий, або перспективний (від п’яти років і більше).

Враховуючи особливості прогнозування показників кон’юнктури, найбільш доцільними є застосування економіко-статистичних методів аналізу (індексного, графічного, методу групування), котрі передбачають визначення структурних показників шляхом обробки і вивчення динамічних рядів.

§4.2. Продукція (послуги) підприємства: поняття, види, характерні риси, кількісні та якісні параметри

Будь-яка мета існування кожного конкретного комерційного підприємства досягається через задоволення споживачів у якихось їхніх потребах. Тобто підприємець/підприємство повинно створити, запропонувати і продати покупцю якийсь товар. Саме тому товар та його кількісні і якісні характеристики виступають одним з найважливіших об’єктів планування підприємницької діяльності.

Товар – результат цілеспрямованої праці людини, призначений для реалізації сторонньому споживачеві. Товаром у залежності від сфери діяльності може бути:

1.продукція (промисловість, торгівля);

2.робота (будівництво);

3.послуги (побутове обслуговування, зв’язок, виробнича інфраструктура економіки).

Товар

Продукція Робота Послуга

Рис. 4.4. Види товарів підприємницької діяльності

В практиці господарювання товари класифікують за наступними базовими ознаками:

Таблиця 4.1. Класифікація товарів

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

13

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

Продукцією прийнято називати кінцевий результат здійснення виробничого процесу на підприємстві, який має матеріалізовану форму, конкретні властивості, усталені характеристики і здатний задовольняти потреби споживачів. Враховуючи, що підприємство за своїм призначенням трансформує в процесі здійснення виробництва вхідні ресурси, логічною є класифікація продукції за ступенем обробки. За цією ознакою виділяють три різновиди продукції: сировина, напівфабрикати і незавершене виробництво, готова продукція. Різновиди продукції представлені на рис. 4.2.

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

14

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

Продукція

Мінеральна Натуральна Проміжні вироби Кінцеві вироби

Рис. 4.2. Класифікація продукції за ступенем обробки

Сировина або природний матеріал – це продукт праці, взятий у природи. До нього прикладено працю лише щодо його видобування у добувній промисловості, вирощуванню і збиранню в сільському, лісовому, рибному господарствах. Сировина може бути мінеральною і натуральною. До мінеральної відносять паливно-енергетичну (нафту, природний газ, вугілля, уран), гірничо-хімічну (руди, сірка) сировину. Сюди також відноситься сировина для виробництва будівельних матеріалів. Натуральною сировиною вважають природні декоративні матеріали, сільськогосподарські продукти, лікарські рослини, сировинні продукти скотарства, бджільництва, а також сировину лісової та рибної промисловості тощо. Згідно з традиційною класифікацією результати переробки сировини називають матеріалами. Основними називаються матеріали, які в натуральній формі входять до складу готового продукту, формуючи його матеріальну основу; допоміжні матеріали в склад готової продукції не входять, а тільки сприяють її трансформації.

Напівфабрикати - це напівпродукти, технологічна обробка яких закінчена на одному підприємстві, але які потребують додаткової доробки або переробки на іншому підприємстві. Напівфабрикати підприємства для його споживачів можуть бути сировиною або матеріалом. Напівфабрикати призначені, як правило, для реалізації в порядку кооперованих поставок і використовуються при комплектації виробів, які виготовляються іншими підприємствами. Наприклад автомобільний завод закуповує на іншому підприємстві листову сталь з якої виготовляє кузов машини.

Готова продукція (готові вироби) – це вироби, призначені до реалізації на сторону або відпуску непромисловим господарствам і організаціям самого підприємства, які повністю відповідають стандартам або технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і передані на склад готової продукції. Розрізняють також кінцеву і проміжну продукцію або комплектуючі вироби. Кінцева продукція – це готова продукція, яка

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

15

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

надходить безпосередньо в споживання як предмети споживання або засоби виробництва. Проміжна продукція – це продукція, закінчена виготовленням в будь-яких галузях або на підприємствах, але яка підпадає під використання в інших галузях або підприємствах для виготовлення більш складної продукції. В машинобудуванні така продукція використовується в якості комплектуючих виробів (вузли, деталі, агрегати) для збирання більш складних виробів, в хімічній – для більш глибокої переробки. Деталями називають частини машин, приладів, апаратів (вали, осі, шестерні, пружини тощо), які виготовлені без застосування складальних операцій. Поділ продукції на сировину, напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію має практичне значення для обліку і планування, наприклад, для вирахування собівартості продукції.

Послугою вважають будь-яку діяльність або дію, яку продуцент може запропонувати споживачам, і результатом якої є задоволення потреби через одержання певної вигоди останніми при відсутності володіння будь-чим матеріальним. Послуги суттєво різняться від матеріалізованої продукції внаслідок наявності таких специфічних рис як невідчутність, невіддільність від джерела і об’єкта послуги, мінливість якості і нездатність до зберігання

(табл.4.2).

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

16

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

17

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

Групи (види) продукції, а також і послуг виділяються в залежності від галузі, в якій вони виробляються. В кожній галузі продукти і послуги мають особливі форми, функції, призначення.

Вимірювання продукції здійснюється натуральними, умовно-натуральними і вартісними вимірниками (рис. 4.3).

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

18

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

Рис. 4.3. Вимірники обсягу продукції підприємства

Натуральні показники – це одиниці ваги, обсягу, площі, кількості – тони, кубічні метри, погонні метри, квадратні метри, квадратні дециметри, штуки тощо. Натуральні вимірники використовуються майже у всіх виробництвах, причому у багатьох обсяг випуску встановлюють одночасно у двох одиницях виміру, наприклад: шиферу – тонни і м2, електродвигуни – шт. і тис.кВт.; прокат – тонни і погонні метри.

Умовно натуральні одиниці виміру використовують, коли підприємство виготовляє кілька сортів або видів продукції. Тоді її обсяг виражається в умовно-натуральних показниках (руда з певним вмістом металу, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, умовні цеглини). Умовно-натуральні показники повинні забезпечувати співставлення різних видів однорідної продукції - тобто вимірювання здійснюється за тією ознакою, яка є умовно. (двигуни – потужність)

Обсяг продукції у вартісному вираження на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції. Їхню сутнісну характеристику узагальнено в табл. 4.3.

Таблиця 4.3. Сутнісна характеристика вартісних показників обсягів продукції

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

До характеристик продукції, яка випускається підприємством, відносяться асортимент та номенклатура. Номенклатура - систематизований перелік найменувань виробів із кодами позицій, встановленими для відповідної галузевої продукції у Державному класифікаторі продукції та послуг.

Асортимент - це упорядкована за визначеними ознаками продукція, яка випускається підприємством, або набір різноманітних товарів, згрупованих за будь-якою ознакою, наприклад, за функціональним призначенням. Розробка плану виробництва і реалізації продукції починається з формування номенклатури і подальшого визначення обсягу виробництва в натуральному виразі.

§4.3. Якість та конкурентоспроможність продукції

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

20

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №4

Принципово нові вимоги споживачів до якості визначають рівень конкурентоспроможності продукції, що випускається, від якого залежить стійкість позиції фірми на ринку, а також її фінансовий стан.

Конкурентоспроможність продукції пов’язана з дією багатьох чинників, серед яких основними є рівень ціни і якість продукції, яка поступово виходить на перше місце. Більш 80 % покупців товару надають перевагу його якості. Досвід доводить об’єктивну необхідність вкладення коштів на формування і забезпечення якості, які мають бути не менше 15—20 % сукупних виробничих витрат.

З розвитком технологій і наукомістких виробництв почали порівнювати витрати на забезпечення якості з очікуваним від цього ефектом. Розрахунковий рівень якості, таким чином, став залежати від економічної доцільності величини витрат на його досягнення. Поняття якості поступово трансформувалося в економічну категорію. Сучасний концептуальний підхід до формування виробничої стратегії визнає якість найефективнішим засобом задоволення вимог споживачів і зниження витрат виробництва. Відповідно до ДСТУ ISO 8000—2001 “Системи управління якістю. Основні положення та словник”: якість — це ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги.

Якість продукції оцінюється на основі кількісного виміру визначальних її властивостей. Метою оцінки обумовлюється: які показники якості варто вибирати для розгляду, якими методами, і з якою точністю визначати їх значення, які засоби для цього будуть потрібні, як опрацювати й у якій формі подати результати оцінювання.

Показники Кількісна характеристика однієї або кількох властивостей якості продукції продукції (що складають її якість), яка розглядається до певних умов її створення та експлуатації або споживання, називається показником якості. Вибір показників якості встановлює перелік найменувань кількісних характеристик

властивостей продукції, що входять до складу її якості та забезпечують оцінку рівня якості продукції (рис.4.4).

Показники якості

Рис. 4.4. Класифікація показників якості

Сучасна наука і практика виробили систему кількісної оцінки властивостей продукції, що характеризують показники якості, які відбиті в стандартах (міжнародних, національних,

Сформував з різних джерел і доповнив  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.