Методичні вказівки до дипломної роботи (створення режисерсько-постановочного плану театралізованого заходу

ББК 85.33

Методичні вказівки до дипломної роботи (створення режисерсько-постановочного плану театралізованого заходу) для студентів денної та заочної форм навчання спеціалізації «Режисура естради та масових свят» / укл. Крипчук М. В. – Луганськ : Луганськ-Арт, 2013. - 36 с.

Укладач:

Крипчук М.В.

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри театрального мистецтва ЛДАКМ

Рецензент:

Євдокимова В. Д.

заслужений працівник культури України, доцент, професор кафедри театрального мистецтва ЛДАКМ

© Крипчук М. В. © Луганськ-Арт

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Факультет культури Кафедра театрального мистецтва

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до дипломної роботи (створення режисерсько-постановочного плану

театралізованого заходу)

для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 7.02.02.01 «Театральне мистецтво»

за спеціалізацією «Режисура естради та масових свят» напряму підготовки 0202 «Мистецтво»

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні кафедри

театрального мистецтва Протокол № 1 від 29.08.2013

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні навчальнометодичної комісії

Протокол № 1 від 4.09.2013

Луганськ, 2013 «Луганськ-Арт»

ПЕРЕДМОВА

Робота режисера над сценарієм починається з попередньої роботи, підсумок якої – фіксація в режисерських записках, без яких дуже важко обійтися як на репетиції, так і в період втілення сценарію театралізованого масового заходу, всіх основних позицій як загального режисерського задуму, так і роботи над окремими номерами і епізодами.

По суті ці записи і є постановчим планом, який зафіксований в короткій, чіткій, але ще схематичній формі. Ці режисерські замітки обробляються, узагальнюються в розгорнену літературну форму. Це і буде остаточний варіант постановчого плану, де закріплено все, що було знайдене режисером в процесі його попередньої роботи над драматургічним матеріалом, а також процес зародження і закріплення режисерського задуму, його втілення.

Зміст роботи режисера – перекладення драматургічного твору на сценічний варіант. Сюди входить робота режисера над сценарієм, розробка задуму і, природно, постановчого плану, допомога виконавцям в розкритті внутрішнього життя дійових осіб, формування характерів, розробка з художником ескізів декорацій, планування місця дії, робота з композитором і балетмейстером, організація всієї технічної сторони вистави і її допоміжних елементів.

Режисерський постановочний план повинен містити три основні питання:

–Для чого сьогодні ставиться даний захід?

–Що ставимо (яку форму) і чому?

–Як ставимо, тобто моє цивільне відношення до того, що відбувається? До постановочного плану повинні додаватися наступні документи:

протокол;

–рецензія установи;

–рецензія кафедри;

–характеристика.

–сценарій театралізованого заходу;

–монтажний лист;

–ескізи оформлення, афіша, запрошення;

–фотографії окремих номерів і епізодів, відеозапис;

–відгуки (по можливості) місцевої преси і т. д.

Взакінченому вигляді постановочний план повинен містити все задумане, вивірене і встановлене режисером в процесі роботи над драматургічним матеріалом. Нічого спірного вноситися в план не повинне.

Режисерсько-постановочний план – обов’язковий документ на державному іспиті за фахом, виконується за затвердженою схемою. Зразок оформлення титульного листа наведено у додатку 6. Він повинен бути відрекомендований в одному екземплярі, надрукований на комп’ютері: папір

формату А-4, шрифт New Times Roman: розмір 14, інтервал 1,5, і оформлений згідно додаткам.

РЕЖИСЕРСЬКО-ПОСТАНОВОЧНИЙ ПЛАН

Режисерсько-постановочний план складається з наступних основних розділів:

I.Документація:

–протокол;

–рецензія установи;

–рецензія кафедри;

–характеристика. II. Сценарій.

III. Режисерський аналіз сценарію. IV. Режисерська експлікація.

V. Додатки

І. ДОКУМЕНТАЦІЯ

Методичні рекомендації щодо виконання завдання

Протокол (додаток 7)

Протокол – це документ обговорення масового театралізованого заходу, де стисло записані виступи членів комісії, які приймають дипломну роботу. До складу комісії входять спеціалісти-практики з режисури, які мають вищу освіту та викладачі кафедри театрального мистецтва.

Обговорення заходу повинно закінчитися постановою комісії (прийняти дипломну роботу з оцінкою: «задовільно», «добре» чи «відмінно»).

Рецензія установи (додаток 8)

Рецензія (нім. rezension, лат. Recensio, англ. Review – огляд, оцінка) –

аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору і т. д. Це публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка, тощо.

Рецензію на дипломну роботу надає спеціаліст-практик відповідної кваліфікації. Документ складається у довільній формі.

Рецензія кафедри (додаток 9)

Рецензію на дипломну роботу складає керівник дипломної роботи від кафедри театрального мистецтва. Вона складається у довільній формі.

Характеристика (додаток 10)

Характеристика – це документ, у якому дається оцінка ділових, професійних і моральних якостей студента (працівника). Характеристику укладають за місцем роботи творчого працівника (заочна форма навчання) та на студента у навчальному закладі (керівник курсу). Текст характеристики викладається від 3-ої особи.

Характеристика має містити такі відомості:

1.Назва документа.

2.Прізвище, ім’я та ім’я по батькові особи, на яку укладається характеристика (з правого боку, в родовому відмінку відмінку).

3.Посада; місце роботи (місце навчання; курс; група).

4.Рік народження.

5.Текст – дані про трудову діяльність (навчання), із якого часу працює (учиться), просування по службі; як ставиться до своїх службових обов’язків; який має рівень професійної майстерності; найвагоміші досягнення, заохочення. Зазначаються моральні якості – риси характеру, ставлення до колег чи інших членів колективу.

6.Висновки – призначення характеристики.

7.Дата укладання документа (ліворуч).

8.Посада (ліворуч), підпис (праворуч), ініціали, прізвище керівника установи (керівника курсу).

9.Печатка установи, що видала характеристику (студентам заочної форми навчання).

ІІ. СЦЕНАРІЙ

Сценарій – це детальна літературна розробка змісту театралізованого дійства, у якій в логічній послідовності викладаються окремі елементи дії, розкривається тема, показані авторські переходи від однієї до іншої частини дії, проводиться орієнтовне спрямування публіцистичних виступів, вносяться використовувані художні твори чи уривки з них, оформлення і спеціальне обладнання.

На титульному аркуші сценарію пишемо жанр та його назву. Назва сценарію у лапки береться лише у окремих випадках [3, с. 87 – 89].

Сценарій починається переліком дійових осіб. Послідовність перелічування дійових осіб та додаткова інформація про них, будуть залежати від того, що автор сценарію вважає найважливішим, що він має за ціль [там само, с. 51 – 54].

Формою літературної фіксації сценарію є пряма мова персонажів, а також ремарки. Драматургічна робота виконується за усіма існуючими правилами запису сценарної драматургії.

Сценарій повинен бути надрукований на папері формату A-4, шрифт New Times Roman: розмір 14, інтервал 1,5 та може займати приблизно 10-15 сторінок другованого тексту на комп’ютері [3, с. 90 – 93].

ІІІ. РЕЖИСЕРСЬКИЙ АНАЛІЗ СЦЕНАРІЮ

ідейно-тематичний аналіз сценарію, визначення головного конфлікту, композиції, визначення жанру і т. д.

Майбутньому режисеру особливу увагу необхідно звернути на пізнання і вивчення життєвих колізій в їх історичній конкретності. Після глибокого, скрупульозного вивчення історичного, етнографічного і художнього матеріалу, майбутньому режисеру необхідно написати, створити характеристику епохи, яка відображується у драматургічному матеріалі, в її соціально-політичному аспекті. Аналіз матеріалу дає можливість глибше розібратися в ідейно-художніх особливостях сценарію, чітко поставити завдання перед виконавцями.

1.Аналіз сценарію:

1.1.обгрунтовування вибору теми;

1.2.літературний і документальний матеріал сценарію.

2.Ідейно тематичний аналіз:

2.1.тема;

2.2.ідея;

2.3.головний конфлікт.

3.Дієвий аналіз:

3.1.головні епізоди сценарію (подієвий ряд);

4.Композиційна побудова :

–експозиція;

–зав’язка;

–розвиток дії;

–кульмінація;

–розв’язка.

5.Жанр.

6.Характеристика основних дійових осіб (провідних і інших персонажів).

Методичні рекомендації щодо виконання завдання

Обґрунтування вибору теми

Важливо розкрити в ньому власні мотиви вибору проблеми і драматургічного матеріалу. Які думки, асоціації, відчуття виникають при зіткненні з проблемою, темою, чим вони близькі режисеру?

З якою метою втілюватиметься даний театралізований захід, яка основна ідея проходитиме через все дійство.

Студент повинен чітко визначити для себе: основну проблему, яка турбує його, як художника, в чому її актуальність; наскільки яскраві і життєво-правдиві образи, створені в сценарії; наскільки виразно зображується середовище, в якому проходить дія; історія масового заходу; в чому виховне значення сценарію, його відповідність попитам глядача.

Сценарій кожного масового театралізованого заходу завжди повинен бути спрямований на певну конкретну аудиторію, тобто він особливим чином «прив’язується» до цієї аудиторії. «Прив’язкою» масового театралізованого заходу, є так званий місцевий матеріал, проте не будь-який, а тільки той, який має безпосереднє відношення до певної конкретної людини, підприємства, міста і т. п.

Прив’язка буває трьох видів: вікова, професійна і географічна.

«Процес «прив’язування» сценарного матеріалу до конкретної глядацької аудиторії відбувається за допомогою тематичного підбору потрібних фактів, документів, елементів художнього оформлення, концертних номерів, уривків з прозових та віршованих творів, коментарів Ведучих тощо. Має велике значення і безпомилковість у виборі вигаданих персонажів та запрошення до участі у масовому театралізованому заході реальних учасників подій, про які йдеться у сценарії. Тому успішне використання «прив’язки» цілком залежить від професійного рівня сценариста» [3, с. 79].

Літературний і документальний матеріал сценарію

Важливим в роботі над сценарною драматургією є підбір матеріалу. Для того, щоб сценарій відповідав вимогам сучасності, викликав інтерес у глядачів, він не повинен бути «відірваним» від життя.

Емоційно наситити сценарій допоможе літературний матеріал. Слід зауважити, що сухий виклад фактів не схвилює глядачів.

Необхідно дбайливо відноситися до всього відібраного літературного, документального, іконографічного, фольклорного матеріалу; відібравши, слід проаналізувати з погляду художньої цінності і відповідності темі і ідеї театралізованого дійства. Обов’язково студент повинен вказати, яким чином будувалася драматургічна структура (оригінальним способом або методом компіляції). У цьому розділі студент повинен вказати метод створення сценарної драматургії: оригінальний, компілятивний, змішаний (використання першого і другого ). Також студент повинен вірно оформити бібліографічний опис літератури, яку використовував під час написання драматургічної основи дипломної роботи (додаток 11).

Ідейно-тематичний аналіз сценарію:

Тема сценарію

Тема – ряд життєвих явищ, фактів, характерів, проблем, відібраних і зображених сценаристом у творі. Тема тісно пов’язана з проблемою, тому при виборі теми, проблема стає головною думкою. Режисер черпає проблеми з життя людей, суспільства. Проблема – теоретичне і практичне питання, що вимагає вирішення конфлікту. При визначенні теми, важлива її конкретність. Необхідно конкретизувати тему, визначити головне життєве питання, яке через обставини, що склалися, хвилює режисера як громадянина і як художника сьогодні. Основною умовою при створенні будь-якого виду театралізованої вистави є визначеність і ясність теми.

Наприклад, тема – «Байдужість лікарів місцевої лікарні по відношенню до пацієнтів», то проблема тут – «Байдужість».

Якщо тема театралізованого заходу не розкривається через перепетії людських доль, то створити цікавий твір неможливо. Адже і тема космосу, і тема війни, і усі інші цікаві нам тоді, коли вони розкриваються через життя людини. Персоніфікація теми – найважливіший принцип драматургії в цілому, а на естраді особливо.

Ідея сценарію

Ідея – основна думка твору, яка виникає за задумом сценариста або об’єктивна з матеріалом твору. Якщо тема задана із самого початку, то до ідеї сценарист повинен вести виконавців і глядачів театралізованого заходу. Потрібно точно визначити, що сценарист стверджує своїм твором, до чого закликає. Пізнати ідею твору, це значить пізнати «больову» точку автора, його цивільну позицію.

Існують два шляхи вираження ідеї – це пряме декларування ідеї, прямий заклик до глядача; або приховання ідеї у канві твору, з її яскравим вираженням у кульмінації, як висновок з того, про що йшлося у сценарії.

Вірно висловлена ідея – це вже короткий опис змісту сценарію. Наприклад: ідея – «Егоїзм призводить до втрати друзів», тоді «егоїзм» – це проблема і характер дійових осіб, «призводить до» – це конфлікт, «втрата друзів» – це завершення, кінцівка твору; висновок і заклик – «Будьте відкритими до своїх друзів». Приклади ідей (узагальнені): «Кохання допомагає здолати перешкоди», «Байдуже ставлення до природи викликає жахливі екологічні наслідки», «Байдужість батьків по відношенню до дітей штовхає підростаюче покоління на шлях шкідливих звичок та злочинності», «Віра рятує життя», «Спільний інтерес об’єднує людей», «Дурний характер призводить до самотності», «Нерозуміння особливостей жіночої та чоловічої психології призводить до розривів стосунків», «Щоб зрозуміти іншого, треба подивитися на світ «його» очима, стати на його бік» і т. п.

Гостра соціальна ідея притаманна художньо – публіцистичним виставам, тематичним вечорам та театралізованим програмам, присвяченим визначним датам та подіям в житті суспільства чи окремої соціальної групи, що викликають живу дискусію (наприклад: День Чорнобильської трагедії, Всесвітній день боротьби зі СНІДом, День Пам’яті жертв голодомору тощо).

Головний конфлікт

Визначаючи тему сценарію, студент неминуче стикається з тим, що тема виражає якесь зіткнення, конфлікт. Тому що проблема, хвилююча автора викликана тим, що містить важко вирішувану суперечність. Конфліктом називається зіткнення протилежних сил, подолання труднощів, перешкод, відкриття нового, невідомого. Студент при аналізі сценарію, повинен визначити головний конфлікт. «Різний життєвий матеріал (...) породжує і різні по своїй природі конфлікти» [14, с. 99]. Потрібно враховувати той факт, що в безсюжетних сценаріях відсутній персоніфікований конфлікт.

Але конфлікт театралізованого заходу – це не завжди зіткнення антогоністичних сил, він може виявлятися в подоланні труднощів, перепон при здісненні тих чи інших добрих намірів, у зіткненні людини з навколишнім середовищем. Конфлікт може проявлятися і в монтажних співставленнях старого і нового, миру і війни, тощо. У таких випадках конфлікт менш персоніфікований і висловлює в загальному вигляді боротьбу ідей.

У сюжетному естрадному номері, разом з традиційним конфліктом сюжету, є присутнім паралельно інший тип конфлікту (трюковий конфлікт), який виражається в подоланні людиною як власних фізичних можливостей, так і фізичних законів тяжіння і простору.

Дієвий аналіз сценарію:

Головні епізоди сценарію (подієвий ряд)

Спочатку необхідно поділити весь сценарій на епізоди. Кожний епізод повинен бути закінченим фрагментом сценарію, тобто такою його частиною, яка має самостійну композиційну побудову. Всі епізоди повинні бути між собою тематично пов’язані і мати в своїй структурі подію. Крім того, в епізоді завжди зберігається єдність місця і часу дії.

«Епізод має в мініатюрі ту саму схему, що й сюжет сценарію в цілому, тому що в кожному більш-менш тривалому моменті дія має певний стан, супроводжується певними обставинами. Отож, ті обставини і ситуації, які виникають і змінюються в процесі дії, і є чинниками утворення епізодів» [9,

с. 71].

Подія – це якісна зміна дієвої лінії персонажа або групи дійових осіб. Боротьба, що відбувається в драматургічному творі, завжди виражається в подіях.

Структура події в естрадному номері складніша і різноманітніша, ніж в драматичному театрі. Подія в цьому випадку може грунтуватися не лише на