БІОТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА

«БІОТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА

СІЛЬСЬКО- ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ»

План

1. Генетично модифіковані продукти.

2. Забезпечення регулювання поводження з генетично модифікованими організмами в Україні.

Сформована у світі ситуація з м'ясною сировиною приводить до дефіциту тваринного білка в раціоні харчування населення. Тому в технології виробництва харчових продуктів досить актуальне комбінування білків тваринного й рослинного походження, які економічно сполучать у собі високу харчову цінність і забезпечують виробництво готової продукції відповідно до вимог споживача до її якості.

Домінуючими трансгенними культурами, використовуваними як продовольча сировина, є соя, рапс і кукурудза. Лідируюче положення в цьому ряді займають білки сої завдяки їхнім функціональним властивостям, харчовій цінності й низкою собівартості.

У цей час серед продуктів переробки ГМ сої, найбільше часто використовуваних у виробництві м'ясних виробів, лідирують соєві білкові концентрати. Активне застосування в технологіях виробництва м'ясних продуктів ГМ соєвих білкових концентратів (ГМСК) обумовлено, насамперед, їх технологічною й економічною доцільністю. Але при такому широкомасштабному поширенні ГМСК, особливо гостро коштує питання підвищення якості й забезпечення безпеки продуктів з їхнім використанням.

Підвищення рівня внесення суспензії ГМСК приводить до перерозподілу у фарші масових часток основних макроживильних речовин: незначному збільшенню масових часток білка, вуглеводів, золи й зниженню змісту жиру у всіх зразках.

Одним з основних показників, що визначають біологічну цінність харчових продуктів, є ступінь переварювання білків у шлунково-кишковому тракті протеолітичними ферментами. Результати визначення перетравності білків травними ферментами in vitro дають можливість передбачати ступінь утилізації білків організмом.

Генетично модифіковані організми — це живі організми, яким шляхом впровадження чужорідних генів були додані нові фенотипічні ознаки.

Найчастіше трансгенній модифікації піддають сою. Соєві білкові препарати (борошно, текстурати, ізоляти, концентрати) широко використають у виробництві харчових продуктів. Переважна більшість м'ясних продуктів сьогодні містять у своєму складі соєві інгредієнти.

Інформація про трансгенних компоненти в складі харчових продуктів повинна бути максимально відкритої для споживача. Тим часом дані моніторингу показують, що виробники не завжди маркірують свою продукцію належним чином, часто не дають інформації для споживача про використання у виробництві продукту генетично модифікованих інгредієнтів.

По змінах, які відбуваються в крохмалях, виділяють чотири основні модифікації: набрякання, деполімеризація, стабілізація (утворення похідних без поперечного зшивання молекул), утворення поперечно зшитих полімерних ланцюгів. На відміну від нативних рослинних крохмалів, які вважаються харчовими продуктами, модифіковані крохмалі ставляться до харчових добавок.

Загалом, генетично модифіковані продукти можна розділити на наступні категорії:

1. Продукти без ГМО, але які одночасно містять ГМ-інгредієнти (найчастіше це соя і кукурудза). Ці добавки в харчових продуктах є структуруючими, забарвлюючими, а також слугують для підвищення рівня білка.

2. Генетично модифіковані продукти, що з'явилися завдяки переробці трансгенної сировини (наприклад: соєвий сир, соєве молоко, чіпси, кукурудзяні пластівці, томатна паста).

3. Генетично модифіковані овочі та фрукти.

Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розробку, створення, випробування, дослідження, транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення у навколишнє середовище та використання в Україні із забезпеченням біологічної і генетичної безпеки. Він складається з 6 розділів. У розділі 1 Загальні положення в статті 1. Терміни та їх визначення наведені терміни: біологічна безпека, генетична безпека, організм, живий організм, генетично модифікований організм, продукція, отримана з використанням ГМО, генетично інженерна діяльність, система замкнена, система відкрита, ризик, державна реєстрація ГМО.

cСтаття 2 згаданого Закону розглядає законодавство України в галузі генетично-інженерної діяльності та поводження з ГМО. 

В статті 3 вказані основні принципи державної політики в галузі поводження з ГМО та завдання цього Закону. 

Основними принципами державної політики в галузі генетично-інженерної діяльності та поводження з ГМО є: 

– пріоритетність збереження здоров’я людини і охорони навколишнього природного середовища у порівнянні з отриманням економічних переваг від застосування ГМО; Генетично модифіковані організми, трансгенні культури, ферментні препарати, харчові продукти

– забезпечення заходів щодо дотримання біологічної і генетичної безпеки при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО в господарських цілях; 

– контроль за ввезенням на митну територію України ГМО та продукції, отриманої з їх використанням, їх реєстрацією та обігом; 

– загальнодоступність інформації про потенційні ризики від застосування ГМО, які передбачається використовувати у відкритій системі, та заходи щодо дотримання біологічної і генетичної безпеки; 

– державна підтримка генетично-інженерних досліджень та наукових і практичних розробок у галузі біологічної і генетичної безпеки при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО в господарських цілях.

Завданнями цього Закону є: 

– охорона здоров’я людини і навколишнього природного середовища при здійсненні генетично-інженерної діяльності та поводженні з ГМО; 

– забезпечення права громадян на безпечне використання ГМО; 

– створення умов для безпечного практичного використання ГМО в господарських цілях; 

– визначення прав і обов’язків суб’єктів регулювання при поводженні з ГМО та встановлення їх відповідальності за порушення законодавства; 

– захист громадян у разі заподіяння шкоди їх здоров’ю внаслідок споживання ГМО. 

У статті 4 визначені суб’єкти регулювання. Положення цього Закону застосовуються на території України до юридичних тафізичних осіб, які здійснюють діяльність, пов’язану з поводженням з ГМО.

У статті 5 визначені сфери діяльності, що підлягають регулюванню під час поводження з ГМО. 

У розділі ІІ «Забезпечення виконання закону» і статті 6 визначено суб’єкти, що забезпечують виконання цього Закону. 

У статті 7 викладено повноваження Кабінету Міністрів України.

У статті 8 визначені повноваження центральною органу виконавчої влади з питань освіти і науки.

У статті 9 визначено повноваження центрального органу державного управління виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

У статті 10 визначено повноваження центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

У статті 11 визначено повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.

У статті 12 викладено матеріал про регулювання генетично-інженерної діяльності в установах, організаціях та на підприємствах. 

У статті 13 викладено вимоги до ГМО та порядок їх вивільнення у навколишнє природне середовище з метою апробації (випробовувань).

У статті 14 визначено, як здійснюється державна реєстрація ГМО та встановлюються обмеження щодо їх застосування.

У статті 15 вказано, що забороняється промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації. 

Стаття 16 регламентує ввезення та транзит ГМО. Забороняється ввезення на митну територію України ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науководослідних цілей або держаних апробацій (випробовувань). 

У статті 17 викладено вимоги до транспортування, зберігання та утилізації ГМО. Транспортування та зберігання ГМО повинно передбачати здійснення комплексу заходів, що попереджують неконтрольоване вивільнення ҐМО у навколишнє природне середовище. 

У статті 18 визначено відповідальність за порушення законодавства в галузі поводження з ГМО. Порушення вимог Розділ 8. Забезпечення регулювання поводження з генетично модифікованими організмами в Україні 159 цього Закону і прийнятих на його основі нормативно-правових актів тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність згідно із законом. 

У статті 19 викладено основні вимоги до дозвільної системи у сфері здійснення господарської діяльності при поводженні з ГМО. Дозволи на ввезення незареєстрованих ГМО для науково-дослідних цілей у замкненій та відкритій системах, а також з метою проведення їх державних апробацій (випробовувань); на ввезення продукції, отриманої з використанням ГМО, призначеної для науково-дослідних цілей; на транзитне переміщення не зареєстрованих в Україні ГМО; на вивільнення ГМО у відкритій системі надаються на безоплатній основі центральними органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень, передбачених статтями 8–11 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 

В статті 20 йдеться про доступ до інформації щодо поводження з ГМО. Інформація про поводження з ГМО є відкритою і загальнодоступною, за винятком віднесеної законодавством України до конфіденційної та таємної. Інформація щодо потенційного впливу ГМО на здоров’я людини та навколишнє природне середовище не може розглядатися як конфіденційна та таємна. 

Стаття 21 Закону про міжнародне співробітництво.

Визначено чотири основні наукові проблеми, пов’язані із встановленням еквівалентності: 

– токсичні властивості модифікованих білків; 

– потенційні зміни в загальній біодоступності модифікованого білка, зокрема властивостей досягти і подолати слизові кишкові бар’єри, особливо в імунологічно непошкодженій формі; 

– потенціал горизонтальної генної передачі до організмів іншого виду (наприклад, збільшення антибіотичної стійкості бактерій шлунково-кишкового тракту внаслідок можливого перенесення до бактеріального геному специфічних генів стійкості, яка притаманна новій генетичній конструкції); 

– потенціал плейотронних незапланованих ефектів від дії нової генетичної конструкції. 

Лісабонська ініціатива Європейського Союзу має на меті зробити економіку держав, що входять в ЄС, конкурентоспроможнішою за рахунок нових технологій. В ЄС розроблені стратегічні плани дій на період до 2025 р. з різних напрямків, у тому числі глобальні питання здоров’я. Одним з таких планів дій є «Рослини для майбутнього». Його реалізація має на меті вирішити глобальні питання щодо місця рослин в житті сучасної людини: виробництво якісної і безпечної їжі та кормів, створення груп продуктів спеціального призначення для певних категорій людей, збільшення продуктивності рослин і спрямована зміна їх якості, підтримання та збереження біорозмаїття і збереження природних ландшафтів; вирішення енергетичних проблем з участю рослин, виробництво фармацевтичних та діагностичних продуктів для медицини.