Тема 7

ТЕМА ОСОБЛИВІ ВИДИ МОНІТОРИНГУ ТЕРИТОРІЇ Соціально екологічний моніторинг

Соціально-екологічний моніторинг – це система постійних спостережень, аналіз і програмування змін стану навколишнього середовища під впливом соціально-екологічних факторів: стану екологічної освіти, культури, грамотності; стану демографічних проблем, стану здоров’я і стану медичного обслуговування; громадська активність з питань захисту довкілля, загальний соціальний стан населення, юридична захищеність, рівень відповідальності керівників тощо.

Основна мета соціально-екологічного моніторингу – отримання необхідної соціально-

екологічної інформації для вироблення рішень, направлених на покращення і стабілізацію екологічної ситуації в районі, області, регіоні, державі.

Основні функції соціально-екологічного моніторингу: 1) створення альтернативного інформаційного каналу, підвищення оперативності екологічного контролю й ефективності оповіщення населення про події й надзвичайні ситуації; 2) спостереження за об’єктами, які або не включені в програми моніторингу державних природоохоронних служб, або описуються недостатньо повно; 3) залучення уваги до проблем, які раніше не були позначені (з різних причин); 4) розвиток екологічної свідомості і освіти.

Суб’єктами соціально-екологічного моніторингу є: всі виконавчі органи, облдержадміністрації, міськвиконкоми, облпрокуратура, обласні управління екології, обласні СЕС, обласні центри з гідрометеорології та інші.

Об’єктом доcлідження соціоекології є глобальна система «природа-суспільство» та її територіальні складові – соціоекосистеми.

Головні об’єкти соціально-екологічного моніторингу:

-стан і динаміка екологічної освіти і культури населення; - стан і динаміка екологічної безпеки; - стан і динаміка соціально-економічних умов;

-стан і динаміка трудових ресурсів у межах території, де проводять дослідження;

-стан і динаміка медико-екологічних умов;

-стан і динаміка демографічних процесів на території досліджень; - стан діяльності громадських екологічних організацій;

-стан екологічної політики і екологічного управління.

Предмет досліджень – це ті сторони, властивості і відношення, які вивчає ця наука. Основні завдання соціально-екологічного моніторингу:

-організація постійних спостережень за станом агроекосистем у взаємозв’язку з станом здоров’я, рівнем життя і загальним рівнем екологічної освіти і культури сільського населення;

-отримання систематичної об’єктивної і оперативної інформації за регламентованими показниками, які характеризують стан і функціонування основних компонентів агроекосистем в процесі людської діяльності;

-аналіз отриманої інформації;

-прогнозування та моделювання можливих змін стану конкретних систем у близькій або віддаленій перспективі залежно від соціально-екологічних факторів;

-розроблення законів, постанов, рекомендацій і попередження виникнення екстремальних ситуацій.

Принципи соціально-екологічного моніторингу:

-комплексність, тобто одночасний контроль соціумом за різними групами показників;

-єдність мети і завдань досліджень, тобто одночасне дослідження блоку компонентів;

-достовірність досліджень;

-одночасність спостережень за системою об’єктів.

Усоціально-екологічному моніторингу виділяють дві взаємопов’язані інформаційною базою підсистеми: наукова і виробнича.

Наукова підсистема підготовлення вихідних даних для застосування технологічних рішень є полігонним соціоекологічним моніторингом, який застосовують на дослідних ділянках, за умови оснащення сучасними приладами, що дає змогу проводити фундаментальні дослідження в широкому діапазоні.

Виробнича підсистема включає моніторинг всіх об’єктів, що дає змогу отримувати надійну базу даних протягом тривалого часу. Як полігони для соціально-екологічного моніторингу використовують населені пункти з населенням, яке там проживає, що дає змогу відобразити систематичний вплив на ґрунти, водойми, повітря, флору, фауну та інші компоненти технологічного антропогенного фактора.

Для досягнення поставленої мети і завдань необхідно передбачити виконання таких

досліджень:

-вивчення сучасного екологічного стану територій;

-вивчення громадської думки; - визначення наявності і ролі інтелігенції у вирішенні екологічних проблем;

-вивчення висвітлення стану екологічної діяльності у засобах масової інформації та їх впливу на вирішення екологічних питань;

-вивчення стану соціальної активності;

-вивчення загального соціального стану населення;

-вивчення стану загальної екологічної культури, її впливу на формування екологічної політики.

Для проведення соціально-екологічного моніторингу необхідно розробити:

-соціальні анкети громадського опитування;

-анкети опитування експертів;

-методики контакт-аналізу публікацій засобів масової інформації;

-методики вивчення матеріалів державної статистики, поточних архівів, звітності відомств і регіональних органів управління;

-схему подання результатів досліджень.

Моніторинг транскордонного перенесення забруднень

Транскордонний моніторинг (міждержавні перенесення) – дослідження екологічного стану НПС пов’язане з перенесенням забруднюючих речовин на далекі відстані. У глобальному переміщені забруднюючих речовин значну роль відіграють водні потоки, повітря, наземні та повітряні транспортні потоки. Актуальність проблеми транскордонних перенесень зумовлена такими причинами: - зростання обсягів загальних викидів шкідливих речовин у світовому масштабі, що зумовлене зростанням об’ємів промислового виробництва (в першу чергу шкідливого): - зростання тенденції до тіснішого та інтенсивнішого сполучення між країнами світу; - збільшення числа аварій і природних стихій, що чітко прослідковується впродовж останніх років.

Транскордонний вплив – це будь-який вплив, не тільки глобального характеру, у районі, який знаходиться під юрисдикцією тієї чи іншої сторони, викликаний запланованою діяльністю, фізичне джерело якої розташоване повністю чи частково у межах району, який підпадає під юрисдикцію іншої сторони. Під час транскордонного моніторингу розглядають види діяльності, які здійснюють безпосередньо близько до міжнародного контролю, а також види запланованої діяльності у віддалених районах, що можуть мати значний транскордонний вплив на великій відстані від місця розгортання господарської діяльності.

Транскордонне забруднення повітря

Женевська конвенція укладена 1979 р. (Україна приєдналася у 1980 р.) визначає необхідність вивчення наслідків перенесення забруднювачів повітря на великі віддалі і необхідність посилення активного міжнародного співробітництва з метою розроблення відповідних національних заходів і за допомогою обміну інформацією, консультацій, науково-дослідної діяльності та моніторингу координувати їх з міжнародною спільнотою. Нині до Женевської конвенції долучено ряд протоколів: ЕМП (1984 р.), Протокол по сірці (1985 р.), Протокол по NOх (1988 р.), Протокол по ЛОС (1991 р. – підписаний Україною), Протоко по СОЗ (1998 р. – підписаний Україною), Гетеборський протокол (1999 р. – не підписані Україною0.

Таблиця 8 Класи токсичності шкідливих речовин

Країни учасники Базильської конвенції переконані, що держави повинні вживати необхідних заходів, для того щоб використання небезпечних та інших відходів, включаючи їх транскордонне перевезення і видалення, було сумісним з охороною здоров’я людини і захистом довкілля.

ТЕМА Моніторинг джерел забруднень

Джерела впливу, як об’єкт моніторингу, їх класифікація

Для об’єктивної оцінки стану забруднення навколишнього середовища важливо знайти не тільки ступінь забруднення того чи іншого середовища, а також мати об’єктивну інформацію про джерела надходження забруднень. Негативний антропогенний вплив людини на природу

єнаслідком її діяльності заради задоволення своїх матеріальних та духовних потреб. Впливи класифікуються за такими ознаками:

об’єкт впливу – людина; характер впливу – споживання природних ресурсів та забруднення довкілля;

рівень впливу – глобальний, континентальний, державний, регіональний, локальний; спосіб впливу – прямий або непрямий; період впливу – термін знаходження під дією антропогенного навантаження;

вид впливу – механічний, тепловий, електромагнітний, радіологічний, біологічний, токсичний; особливості джерела впливу – стаціонарний, пересувний (характерний представник – транспортні засоби);

технологічні особливості джерела впливу – промислові, аграрні, комунальні, транспортні.

Моніторинг джерел впливу

Моніторинг розпочинають із аналізу наступної інформації.

1)Аналізують дані щодо територіального розміщення виробництв, які можуть бути пов’язані із викидами забруднювачів, які нас цікавлять.

2)У масштабі окремих підприємств піддають аналізу роботу окремих ділянок і цехів, у яких формуються шкідливі речовини. У переважній більшості шкідливі речовини, які надходять в атмосферу, утворюються в умовах недостатнього згорання і не достатку кисню. У такому випадку вивчають причини цього явища.

3)Піддають аналізу вид сировини, яка задіяна в технологічному процесі. Відомо, що під час оброблення і перероблення кожного виду сировини утворюються специфічні шкідливі речовини.

4)Контролюють вид та якість енергоносіїв, оскільки вони в багатьох випадках відіграють домінуючу роль у формуванні спектру шкідливих речовин на підприємстві.

5)Зводять повну інформацію про відходи виробництва, оскільки після їх перероблення утворюється певна кількість забруднюючих речовин.

6)Аналізують роботу існуючих систем очищення газів та стічних вод. Це пов’язано із тим, що вибір технологій їх перероблення та очищення впливає на повноту та екологічну гарантію всього технологічного процесу.