Тема 3
.pdfОсновним завданням моніторингу є формування і підтримання, на сучасному рівні, системи інформаційних даних про стан земельних ресурсів, їх залучення у господарське або інше використання на певній території. Об’єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них, тобто території земель, які підлягають антропогенному впливу. Їх моніторинг здійснюють у межах найменшої одиниці природно-територіального комплексу – фації, яка охоплює такі окремі природні комплекси, як рельєф, клімат, ґрунт, рослинність тощо. На відміну від земельного кадастру, моніторинг земель фіксує перевищення встановлених норм антропогенного навантаження на земельні ресурси, а також визначає несприятливі (критичні) ситуації у використанні та охороні земель щодо фонового (стандартного) значення. У системі моніторингу земель проводять збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною загального екологічного моніторингу, тобто входить до моніторингу суміжних середовищ і біосфери в цілому. Виникнення моніторингу земель пов’язане з інтенсифікацією землеробства, пресингом на ґрунти,
забрудненням їх важкими металами. Моніторинг земельних ресурсів передбачає наявність
усвоєму складі п’яти взаємопов’язаних блоків і відображає:
-характер використання і стан земельних ресурсів;
-процеси, що пов’язані зі зміною родючості ґрунтів (водна і вітрова ерозія, втрати гумусу, погіршення структури ґрунтів, їх заболочення, засолення, осолонцювання, переущільнення, підкиснення тощо), забруднення земель залишками пестицидів, важкими металами, радіонуклідами й іншими токсичними речовинами;
-стан берегових ліній рік, морів, озер, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;
-процеси, що пов’язані з утворенням ярів, селевих потоків, землетрусів і інших екологічно небезпечних явищ;
-стан земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтопереробними підприємствами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, похованнями токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, промисловими об’єктами.
Вихідна і поточна інформація про стан земельних ресурсів заноситься в таблиці, форми яких розробляють заздалегідь і які відповідають об’єктам моніторингу. Останні, у свою чергу, повинні відповідати урядовим і відомчим постановам і положенням про моніторинг. Систематизовані вихідні дані використовують для різноманітних оцінок стану або (що вкрай важливо) картографічного виявлення територій, що знаходяться в умовах екологічної кризи.
Для створення надійної інформаційної бази, за допомогою якої можливо було б не тільки реєструвати зміни, які відбуваються з земельними ресурсами, але й отримувати і використовувати усю необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень, використовують автоматизовану інформаційну систему моніторингу земельних ресурсів (АІСМЗР). Її структура складена з окремих блоків і враховує потреби найрізноманітніших споживачів. Цією інформаційною системою можуть користуватися державні службовці, в обов’язки яких входить прийняття управлінських рішень про зміни в землекористуванні, науковці, яким потрібна інформація про стан земельних ресурсів, керівники сільськогосподарських підприємств різних форм власності, ті, хто відповідає за експлуатацію меліоративних систем, а також безліч інших споживачів, які цікавляться сучасним станом земель України або окремого її регіону. Складовою частиною кожної групи є блоки і підблоки, які вміщують всю можливу інформацію про земельні ресурси України (їх стан, характер використання, організаційні, економічні і правові аспекти, їх трансформацію, оцінку, визначення якості тощо). У кожному з блоків, призначених для накопичення інформації про стан земельних ресурсів, їх внутрішня структура орієнтована відносно природних і антропогенних факторів, які впливають на стан земель. Ці фактори
об’єднані у вісім груп: 1) ерозія; 2) клімат; 3) забруднення; 4) зрошення; 5) осушення; 6) підкиснення; 7) осолонцювання; 8) гідро- і геоаномальні явища. Інформація, одержана в ході проведення моніторингу земель, після кожного туру спостережень заноситься в інформаційні блоки у вигляді форм-таблиць, що містять такі підрозділи: назву показника, який контролюють, одиниці його вимірювання, дату контролю; глибину відбору зразків, кількість відібраних зразків, джерело інформації. За допомогою системи однотипних форм-таблиць досягають уніфікації інформації, що надходить із різноманітних джерел у вигляді як фонового (реєстрація стану еталонних об'єктів, що використовують), так і поточного (періодичні обстеження) моніторингу. Цифрову табличну інформацію за допомогою спеціальних програмних засобів поєднують з картографічними основами, які дають можливість оперативно висвітлювати стан земель на основі конкретних показників у будь-якому регіоні України. Масштаб картографічних матеріалів для України в цілому – 1:1500000, а для окремої адміністративної області – 1:200 000.
База даних інформації про стан земельних ресурсів містить такі блоки
1.Блок “Землекористування” включає: - площі земель різних категорій; - структуру землекористування (площі окремих земельних угідь); - площі сільськогосподарських земель за показниками їх родючості; - структуру посівних площ; - врожайність основних сільськогосподарських культур; - стан земель лісового фонду; - продуктивність лісових земель; - структуру земель природно-заповідного фонду; - екологічну стійкість земельних угідь.
2.Блок “Ерозія і клімат” включає: - виявлення ступеня розвитку ерозійних процесів, вибір груп адміністративних районів; - порівняння в часі ступеня розвитку ерозійних процесів щодо різних періодів поповнення інформації відповідно до нормативів; - визначення класу ерозійної небезпеки для будь-якої території; - вибір груп адміністративних районів щодо кожного з показників для будь-якого періоду; - визначення динаміки ерозійної небезпеки (порівняння в часі) щодо кожного з показників, визначення динаміки класу ерозійної небезпеки.
3.Блок “Забруднення” включає: - визначення рівня пестицидного навантаження на сільськогосподарські угіддя, групування районів; - визначення рівня забруднення сільськогосподарських угідь залишками пестицидів; групування районів; - визначення рівня радіаційного забруднення, групування районів; - визначення рівня вмісту в ґрунтах будь-якого забруднювача (із загального переліку).
4.Блок “Зрошення” включає: - визначення площ зрошуваних земель на рівні країни, області, району; - земельний фонд зони зрошення, його розподіл за угіддями; - площі зрошуваних земель із дренажем; - площі земель у межах зрошувальних систем, що не поливаються з тієї або іншої причини; - структуру посівних площ на зрошуваних землях; - врожайність сільськогосподарських культур на зрошуваних землях; - рівень ґрунтових вод; - мінералізацію ґрунтових вод; - ступінь засоленості ґрунтів як наслідок зрошення; - ступінь солонцюватості ґрунтів; - якість поливних вод; - меліоративний стан зрошуваних земель; - причини незадовільного стану; - технічний стан зрошувальних систем і потреби щодо їхньої реконструкції; - агрохімічний стан зрошуваних земель; - ступінь деградації зрошуваних земель; - площі земель, що знаходяться в кризовому стані і причини виникнення кризової ситуації; - потреби в будівництві дренажу (площі); - потреби в проведенні додаткових агромеліоративних заходів, а саме: хімічної меліорації, боротьби з засоленням (промивання), зміни структури посівних площ, зміни системи добрив, режиму зрошення.
5.Блок “Осушення, підкиснення, осолонцювання” включає: - оцінку стану меліорованих земель, визначення їх категорії; - визначення рівня деградованості ґрунтів, виявлення земель з ознаками кризового стану; - прогнозування виникнення кризових ситуацій; виявлення районів, найбільш підданих кризі; - визначення способів усунення кризових явищ, виведення земель із кризового стану, поліпшення родючості деградованих земель; - визначення перспективних (довгострокових) заходів щодо збереження осушених земель
від деградації; - визначення рівня радіонуклідного забруднення заболочених і осушених земель і способів раціонального використання забруднених земель; - визначення об’єктів, що вимагають реконструкції меліоративної мережі або їх ренатуралізації; - визначення необхідності трансформації землекористування – відведення земель в іншу категорію, зміна структури посівних площ і структури земельних угідь; - визначення найбільш перспективних територій для добування торфу; - визначення територій осушених земель, найбільш придатних для створення дрібних, середніх або великих господарств; - визначення нормативів застосування добрив і меліорантів.
6.Блок “Управлінські рішення” включає: - формування карти країни в масштабі 1:500000 з визначенням регіонів потенційної і реальної деградації земель; - створення карт районів кризового стану земельних ресурсів, що відображають різні типи ґрунтового покриву (з огляду на вплив деградації); - формування цифрової бази даних результатів аерокосмічних спостережень на тестових ділянках у регіонах кризового стану земельних ресурсів; - створення класифікаційних еталонів деградаційних процесів за матеріалами дистанційного зондування території держави; - формування різноманітних тематичних картографічних матеріалів щодо структури землекористування, стану ґрунтового покриву, розвитку деградаційних процесів, стану агроресурсів тощо.
7.Блок “Економіка і маркетинг” включає: - законодавчі документи, якими передбачається проведення економічної оцінки земель; - методичні документи, за допомогою яких проведена економічна оцінка земель; - матеріали економічної оцінки земель; - можливі запити користувачів щодо економічної оцінки земель; - економічні важелі управління земельними ресурсами; - вартість землі.
На основі даних моніторингу земельних ресурсів готують проект техніко-економічного обґрунтування заходів щодо охорони земель, який орієнтований на конкретну територію і тип кризової ситуації (ерозійного, хімічного, меліоративного, гідрогеологічного характеру тощо). Реалізація проекту проходить у декілька етапів.
Етап перший На підставі попередніх обстежень і матеріалів різних відомств в області створюють банк даних відносно земельних ресурсів, їх якості. Здійснюють попереднє районування земельних ресурсів області з виділенням земель різного стану (доброго, задовільного, передкризового, кризового). Особливу увагу варто приділяти землям, які знаходяться в кризовому стані. Відповідно до існуючої нормативної бази встановлюють тип кризи та ступінь її прояву. Складають проект техніко-економічного обґрунтування заходів щодо усунення кризи.
Етап другий Підбирають виконавців робіт. Проводять додаткові уточнюючі обстеження. Налагоджують експериментальні роботи.
Етап третій Розробляють рекомендації й обов’язкові регламенти для землекористувачів незалежно від форми власності щодо подальшого використання земель, які знаходяться в кризовому стані.
Етап четвертий Налагоджують ефективний контроль виконання і реалізації проектів. Визначають склад та властивості ґрунтів у відповідності до стандартів.