Семінар незалежна Україна

Незалежна Україна (1991-2021 рр.)

1. Динаміка політичного життя України (1991-2021 рр.). Як стають президентами України? Оцінка ефективності дій президентів України? Порятунок громадян справ рук самих громадян: українські революції та оцінка ролі громадянського суспільства у новітній історії України.

2. Соціально-економічні зміни в Україні за час незалежності. Чому українці так бідні, а олігархи та їх оточення такі багаті? «Рецепти» заможного життя у пострадянській Україні?

1. Політичний розвиток країни повинен знаходитися в певному співвідношенні з соціальним розвитком, необхідна рівномірність і збалансованість протікання політичного і соціального розвитку. З 1991 року починається період реформування владних радянських структур шляхом конституційних поправок. До 1996 року відбувається створення державних інститутів незалежної держави та вибір стратегії розвитку. До 2000 року і далі йде період зміцнення інституту президентства, послаблення впливу парламенту та місцевих органів влади [1].

Першим президентом України був Леонід Кравчук, який очолював країну найкоротнший термін серед українських президентів. Для багатьох українців президент Кравчук та час його правління запам'ятався гіперінфляцією та економічною кризою перших років незалежності. Також підписав велику Угоду про співробітництво та партнерство з ЄС, яка заклала основу європейської інтеграції України.

Другий президент України – Леонід Кучма керував державою два строки. Скандал пов’язаний з вбивством журналіста Георгія Гонгадзе призвів до протестного руху “Україна без Кучми”. Запам’ятався запровадженням гривні та приватизацією найбільших промислових підприємств України та формуванням класу так званих олігархів, які сконцентрували у своїх руках значну частину економічних ресурсів країни. Саме Леонід Кучма підписав “Велику угоду” з Росією та договір про державний кордон з РФ, у яких Росія визнавала територіальну цілісність України.

Віктор Ющенко став першим президент України, який прийшов до влади внаслідок масових протестів під час Помаранчевої революції - протесту проти масової фальсифікації на виборах 2004 року на користь його головного суперника Віктора Януковича. Він запам'ятався жорстким протистоянням з прем'єр-міністрами Віктором Януковичем та Юлією Тимошенко, яких сам у силу обставин подавав на затвердження парламенту.

Віктор Янукович запам’ятався втечею з країни, тому парламент був змушений усунути його з посади та кривавими подіями на Майдані, коли під час спроби силового розгону протестувальників у лютому 2014 року загинули понад сто людей. У роки його правління журналісти говорили про феномен “Сім'ї” - синів та найближчого оточення, які відігравали провідну роль у житті країні та функціонуванні влади. Головною помилкою Януковича стала відмова підписати Угоду про Асоціацію України з ЄС. Це рішення призвело до початку протестів у Києві, які згодом отримали назву Євромайдан.

Петро Порошенко весь свій строк повноважень працював в умовах збройного конфлікту і протистояння України з Росією. Запам'ятався обіцянкою швидко завершити конфлікт на Донбасі, заявивши, що "АТО має тривати години, а не місяці". Порошенко укладав Мінські угоди, щоб зупинити активні бойові дії на Донбасі та зробив те, що не зміг його попередник: підписав Угоду про Асоціацію з ЄС. Петро Порошенко вплинув на створення в Україні незалежної від Москви помісної православної церкви та отримання від Вселенського патріарха томосу про автокефалію [3].

Володимир Зеленський за три роки президентства ввів у дію програму “Велике будівництво” під час якої реконструював та будував нові школи, дитячі садочки та лікарні, також відремонтував велику частку дороги у країні, за що йому вдячний не один водій.

За часи Незалежності України на її території відбулись лише дві значні революції, але вони були дуже масштабними та мали негативні, можна навіть сказати страшні наслідки. Це “Помаранчева революція” 2004 року, внаслідок якої президент Леонід Кучма був змушений покинути своє положення на користь Віктора Ющенка та “Євромайдан”, який почався ще у 2014 році і досі розбурхує нашу свідомість. “Євроайдан” обернувся страшною війною на Сході України та катастрофічними наслідками для всієї країни та її громадян.

Завдяки громадській діяльності у нашій країни відбулися значні зміни у політичному суспільстві. Я вважаю, що зараз наша країна є достатньо вільною у плані свободи слова та самовираження, порівнюючи, наприклад, з Росією. А тому громаданям значно легше стало висловлювати свої думки та закликати верхівку влади слухати та прислухатися до простих людей.

2. Оцінюючи соціально-політичну ситуацію в Україні ще у 1992 році, констатували, що найбільш помітні зміни сталися на терені державотворення - Україна створила головні атрибути держави, її визнав світ, зріс рівень свободи громадян, почалося становлення багатопартійності, зароджувалися вільне підприємництво [1]. Майже все перше десятиліття незалежності держави реальний ВВП скорочувався, а разом з ним падали й доходи українців. У середині 2000-х цей тренд зламався, проте ненадовго, адже розквіту української економіки завадили глобальні економічні потрясіння та військова агресія з боку Російської Федерації. Одразу після розпаду СРСР Україна взяла курс на побудову ринкової економіки. Державні підприємства почали масово приватизувати. Чимало з них опинилися в руках обмеженого кола осіб, яких пізніше назвуть олігархами. Держава намагалася підтримувати статус "соціальної", гарантуючи населенню соціальні допомоги, безкоштовні медицину та освіту. Через це перші бюджети країни зводилися з великими дефіцитами, які перевищували 5% від ВВП [2].

Після розпаду СРСР та втрати влади комуністами саме директори державних підприємств стали в Україні найбільшою силою, бо вони контролювали практично всю економіку. Єдиний потік грошей у країни був за рахунок експорту. І коли у країні почався хаос в обличчі гіперінфляції, безробіття та хабарів, директори почали розкладати державні підприємства. Але на той час люди нічого не зробили, щоб вигнати з посад тих, хто не вміє цими підприємствами керувати та нічого не робили, щоб ці підприємства чесно і прозоро продані. Звідси і взялись олігархи, виросли та набули своїх статків на підґрунті контролю влади, корупції та інших нелегальних шляхів. [7]

Джерела:

1. Тетяна Бевз, “Політичний процес в Україні: традиції й інновації політичної модернізації”

https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/bevz_politychnyi.pdf

2. https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2021/08/23/677115/

3. https://www.bbc.com/ukrainian/features-48188256

4. Дорога на Банкову: як Чорновіл відплатив Кравчуку за поразку на виборах 1991 року

https://www.youtube.com/watch?v=CwW6CEhWRxk

5. Дорога на Банкову: чому Кучма обрав своїм наступником раніше судимого Януковича

https://www.youtube.com/watch?v=iRD3Fwk9DV8

6. Дорога на Банкову: шлях Януковича від ганебної поразки до тріумфу

https://www.youtube.com/watch?v=oD2qQnG-fjk

7. https://www.youtube.com/watch?v=bM2P1jheBog