укр м экзамен

Офіційно діловий стиль та його підстилі

Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, в управлінській діяльності. Це мовна діяльність, завданням якої є регулювання ділових стосунків між членами суспільства, задоволення потреб офіційного спілкування. Учасниками ділового спілкування можуть виступати як окремі особи, так і організації, заклади, підприємства.

Характерні риси офіційно-ділового стилю:

• нейтральний тон викладу змісту тільки в прямому значенні;

• точність, ясність, лаконічність і послідовність у викладенні фактів;

• документальність тощо.

• Основні мовні засоби:

• використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології;

• наявність специфічних сталих виразів;

• відсутність буд-якої авторської мовної індивідуальності;

• відсутність емоційно-експресивної лексики.

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі: законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський, юридичний,.

1. законодавчий (закони, укази, статути, постанови);

2. дипломатичний (міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, звернення – ноти, протоколи);

3. адміністративно-канцелярський: планово-звітна документація, розпорядча документація, директивна документація, облікова документація, ділове листування. Документи цього підстилю: накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти.

4. Юридичний підстиль (судочинство, дізнання, розслідування, арбітраж), який обслуговує і регламентує правові та конфліктні стосунки.

Документ – зафіксована на матеріальному носієві інформація за визначеними стандартами чи формою. Документ має правове значення, юридичну силу.

Функції документа поділяються на загальні - властиві будь-якому документу, і специфічні - властиві окремим видам документів. До загальних функцій відносяться:

Правова функція Здатність документа служити засобом доказування, підтвердження яких-небудь фактів (відомостей). Ця функція властива офіційним виданням (конституція, закон, указ, а також історичні джерела, що служать засобом підтвердження).

• інформаційна, тобто будь-який документ є носієм інформації, його мета - задовольняти потреби суспільства в інформації, тобто служити джерелом інформації, знань, зберігати цю інформацію в часі і в просторі;

• соціальна, Г.Є. всякий документ є вираженням тієї чи іншої соціальної потреби;

• функцію фіксації, тобто документ є засобом фіксації інформації про вжиті управлінських рішеннях і результатах функціонування системи управління;

• комунікативна, тобто документ є інформативним засобом передачі, обміну, комунікації, спілкування, наступності, виступаючи засобом прямого і зворотного зв'язку між керуючою і керованою системами, між державними організаціями, посадовими особами. Документ забезпечує документную комунікацію, яка без нього була б неможлива;

• кумулятивна, Полягає в здатності документа нагромаджувати, концентрувати, збирати і упорядковувати інформацію з метою її збереження для сучасного і майбутніх поколінь.

• культурна, тобто документ - це письмовий історичне джерело, пам'ятка історії та культури, який виступає засобом закріплення і передачі культурних традицій.

ЧИСЛІВНИК

Числівник- це частина мови, що позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? (сьомий, тисяча п’ятсот, півтори).

Н.в. скільки?

Р.в. скількох?

Д.в. скільком?

Зн.в. скільки? Скількох?(як у Н.в. або у Р.в.)

Ор.в. скількома?

Місцевий.в. на скількох?

Відмінювання іменників запитання

Називний відмінок – Хто? Що? (є)

Родовий відмінок – Кого? Чого? (немає)

Давальний відмінок – Кому? Чому? (даю)

Знахідний відмінок – Кого? Що? (шукаю)

Орудний відмінок – Ким? Чим? (керую)

Місцевий відмінок – На (У) кому? На (у) чому? (стою)

Кличний відмінок – (використовується тільки при звертанні).

Приклад відмінювання іменників.

Називний відмінок – хлопець, хата (є)

Родовий відмінок – хлопця, хати (немає)

Давальний відмінок – хлопцю, хаті (даю)

Знахідний відмінок – хлопця, хату (шукаю)

Орудний відмінок – хлопцем, хатою (керую)

Місцевий відмінок – на хлопці, у хаті (стою)

Кличний відмінок – хлопче, хато (використовується тільки при звертанні).

Запам’ятайте випадки, коли іменники не відмінюються:

Не відмінюються такі іменники:

• - іншомовні з кінцевим голосним: журі, меню, кіно, радіо.

• - жіночі прізвища на приголосний та на [о]: Тетяні Коваль, з Оленою Петренко.

• - більшість складноскорочених слів: вступити до ВНЗ, збудувати ГЕС.

• Незмінювані іменники не належать до жодної відміни: табу, бюро, таксі.

Не відмінюються:

• - іншомовні слова, які мають кінцевий голосний: амплуа, боа, інтерв’ю, меню, рагу, Токіо, бюро, авто, таксі, кольрабі, парі, Чилі, Перу, аташе, комюніке, пенсне, Гейне, Дідро, Золя; -

• жіночі прізвища на голосний –о: Марії Демченко, з Олею Боженко, але з Олегом Боженком;

- деякі абревіатури (США, АТС, ООН).

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.

Разом пишуться:

• іменники, утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ (одна з яких —дієслівного походження): коноплепрядіння, бавовнозаготівля, звуковловлювач, садо-вод, газомір, вертоліт, слов'янознавство, життєпис, водозбір;

• іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем, бортмеханік, натурфілософія, Ощадбанк;

• іменники, утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ, синтаксично й семантично рівнозначних: залізобетон, газопровідник, квітколоже, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але: людино-день);

• іменники, утворені поєднанням дієслова в другій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, перекотиполе;

• іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: чотиритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя;

• іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: півбака, півжиття, півстола, півроку, півфінал, півхлібини, півпляшки, півхустки, півповерху, напіврозпад, напівсон, полувал, полукіпок;

• іменники, пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є такі елементи: -граф, -графія, -лог, -логія, -метр: гігрограф, мікологія, філолог, лексикограф, цинкографія, фітобіологія, палеографія, геометр;

• іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ: автомотогурток, веломотоспорт, ліспромгосп.

Через дефіс пишуться:

• іменники, що означають близькі за змістом поняття: батько-мати, хліб-сіль;

• іменники, що означають державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-лейтенант;

• іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, тонно-кілометр;

• іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран;

• іменники (окладні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію: член-кореспондент, інженер-економіст, лікар-педіатр;

• іменники з першою частиною пів- у значенні «половина» перед власною назвою: пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви;

• словосполучення, що означають назви рослин: мати-й-мачуха, люби-мене, іван-чай;

• іменники (складні географічні назви): Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону;

• слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб- (штабе-): штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-адмірал, віце-консул, віце-президент, обер-лейтенант;

Написання складних прикметникiв

Прикметник — це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий).

Разом пишемо:

Прикметники, що утворенi вiд мiж собою залежних слiв. Тобто мiж ними вставити сполучник i не можна:

• правобережний (правий берег), свiтлолюбний (любить свiтло).

• Прикметники, першою частиною яких є слова багато, мало, старо, ново, давньо, верхньо, нижньо:

• староболгарський, багатопартiйний, давньоукраїнський.

• Прикметники, у яких першою частиною є записане словом число:

• шестиповерховий, сорокарiчний.

• Прикметники з префiксами iнтер-, контр-:

• iнтерконтекстуальний, контрудар.

Виняток: контр-адмiрал.

Через дефiс пишемо:

Прикметники, утворенi вiд незалежних мiж собою слiв. Тобто сполучник i мiж ними вставити можна:

• турецько-український

• (турецький i український), мовно-лiтературний (мова i лiтература)</i>.

• Назви вiдтiнкiв смаку, кольору та поєднання кольорiв:

• синьо-зелений, темно-червоний, кисло-солодкий.

Виняток: золотогарячий, червоногарячий, жовтогарячий.

Прикметники, у яких першою частиною є записане цифрами число:

• 30-рiчний.

• Назви промiжних частин свiту:

• пiвнiчно-захiдний.

• Прикметники з першою частиною воєнно-, вiйськово-:

• воєнно-промисловий, вiйськово-спортивний.

Виняток: вiйськовозобов’язаний, вiйськовополонений (тому що цi прикметники стали iменниками).

Разом пишуться обидва прикметники в рядку: ліво/бережний, темно/зелений старо/український, мовно/літературний двадцяти/річний, 50/річний східно/слов’янський, багато/канальний Східнослов’янський – прикметник, утворений від залежних між собою слів. Багатоканальний – до складу прикметника входить слово багато-.

Через дефіс пишуться прикметники темно-зелений (відтінок кольору), мовно-літературний (прикметник, утворений від незалежних між собою слів), 50-річний (перша частина – записане цифрами число).