План 10 Теорія
1. Особливості відмінкових закінчень іменників:
а) чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини;
б) чоловічого роду другої відміни у давальному відмінку однини;
в) правопис закінчень власних та загальних назв у кличному відмінку та
при звертанні.
Іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини
приймають закінчення -а(я) (залежно від групи іменника), коли вони мають
значення:
Назви осіб, власні імена та прізвища, а також персоніфіковані предмети та явища козака (особа), промовця, робітника, студента, тесляра, учителя; Андрія,
Назви тварин і дерев ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня, котика
Назви предметів та архітектурних деталей гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, офорта; піджака, плаща, портфеля, стола (й столу); карниза, еркера, портика
Назви населених пунктів та планет : Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо Берліна, Голосієва, Житомира, Києва.
Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ів (-єв), -ин (-їн) . Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Любичіва, Остра, Псла, Тетерева.
Назви мір довжини, ваги, часу тощо; назви грошових знаків; числові назвигектара, грама, метра, місяця, процента, тижня; гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця; десятка, мільйона, мільярда Винятки: віку, року
Назви місяців і днів тижня вівторка, жовтня, понеділка, травня
Назви машин та їх деталей автомобіля, дизеля, комбайна, мотора, поршня, трактора, трамвая
Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни . атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента.
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -у(ю) (залежно від групи), коли вони мають значення:
Речовини, маси, матеріали азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу, гіпсу, граніту, квасу, кваску, кисню, льоду, меду, медку, піску, пороху, сиру, спирту. Виняток: хліба
Збірні поняття, а також назви сортів плодових дерев альбому, ансамблю, архіву, атласу
Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин (крім назв архітектурних деталей) будинку, вокзалу, ґанку, даху
Назви установ, закладів, організацій архіву, інституту, клубу
Переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо, а також їх
зменшені форми на -к абзацу, валу, байраку, краю Винятки: горба, хутора тощо; ліска, майданчика, ставка, ярка.
Явища природи. вихору, вогню, вітру, граду, грому, дощу, жару, землетрусу, інею, морозу, туману, урагану, холоду
Назви почуттів болю, гніву, жалю, страху. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять .авралу, архіву, бігу, виду, винятку, галасу.
Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі та ін., а також літературознавчі терміни .аналізу, електролізу, імпульсу.
Назви ігор, танців та абстрактних творів мистецтва (музичних, кінематографічних) балету, вальсу, волейболу, джазу, краков'яку Винятки: вірша, гопака, козака (козачок)
20 Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот). Водогону, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу. Винятки: електровоза, пароплава
Переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот) вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, затору, запису, опіку, опуху, побуту, успіху Виняток: заголовка
Назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей, штатів і т. ін. Амуру, Бугу, Гангу, Дунаю, Нігеру, Нілу, Рейну, Сейму.
Б) чоловічого роду другої відміни у давальному відмінку однини. Іменники
чоловічого роду ІІ відміни, які у давальному відмінку однини можуть мати
закінчення -у, -ю, і паралельні до них -ові, -еві, -єві: Василю, Василеві, Борису, Борисові, Андрію, Андрієві.
Щоб уникнути одноманітних форм, коли поряд пишуться два іменники чоловічого роду (наприклад, у “шапках” заяв, доповідних і пояснювальних записок, в розписках, дорученнях), слід чергувати форми з різними закінченнями. Як правило, коли кілька іменників поспіль стоять в давальному чи місцевому відмінку однини, то перший іменник отримує -ові, а решта -у: Директорові Гнатюку Роману Григоровичу.
Можна написати й “Директору Гнатюку Р. Г.”, але тоді ми нехтуємо милозвучністю, яка є одним із важливих чинників у нашій мові. Також через милозвучність два слова поспіль із закінченням -ові, -еві, -єві не вживаються.
Всі іменники, які можуть мати закінчення -ові, -еві, -єві, можна вживати і з закінченням -у, -ю, та є певні іменники, щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотворення слова, які вживаються лише із -у, -ю. Це іменники чоловічого роду на -ів, -їв, -ов, -ея, -єв, -ин, -ін, -їн: о стрів — о строву,
рів — ро ву;
Київ — Києву, Колгуєв — Колгуєву, Лебедин — Лебедину , Львів — Львову, Харків — Харкову;
Арсеньєв — Арсеньєву, Іванов — Іванову, Ма монтов — Ма монтову, Пу шкін — Пушкіну. очавпрізвищах на -ин, -ін, -їн допускається й -ові, -еві, -єві: Волошинові, Ільїнові, Пушкінові.
Коли ж іменник лише один, то можна вживати будь-яке з цих двох закінчень, на ваш вибір. У діловому стилі при скеруванні документа переважає закінчення -ові (-еві): директорові, інженерові та ін. (хоч можлива і форма директору, інженеру). У випадках виникнення двозначності, слід писати -ові,
-еві, -єві, а не -у, -ю.
в) правопис закінчень власних та загальних назв у кличному відмінку та
при звертанні.
Іменники чоловічого та жіночого роду І та ІІ відміни мають в однині кличний
відмінок.
І відміна (деколи ІІ І відміна – радосте, Нінеле, Любове).
тверда і мішана група – о: Галино, Катерино, Миколо, сестро, дівчино, Солохо;
м'яка і мішана - е(-є), - ю: Маріє, Насте, Галю, воле, надіє, земле, Софіє, Олю, Наталю, душе, Соню.
II відміна:
Закінчення –у мають:
а) іменники мішаної групи з основною на шиплячий ч, ш (крім ж) : викладачу, укладачу, глядачу, товаришу;
б) іншомовні імена з основою на г, к, х: Джеку, Людвігу, Генріху;
в) іменники: діду, сину, тату, дядьку, батьку;
- ю мають іменники м'якої групи: Геннадію, вчителю, секретарю, лікарю, Андрію.
- е мають:
а) безсуфіксні іменники твердої групи: Іване, Петре, Степане, козаче.
б) ім. твердої групи із суфіксами -ист, -тор, -атор, -ер, -ир: радисте, директоре, ректоре, адміністраторе, бригадире.
в) іменники мішаної групи – власні назви з основою на шиплячий і загальні назви з основою на ж, р: друже, кресляре, стороже, Довбуше, тесляре.
Для імен по батькові характерні закінчення –о у жіночих і –у в чоловічих прізвищах: Галино Іванівно; Петре Васильовичу.
Звертання, що складаються з кількох назв мають такі правила вживання:
У звертаннях, що складаються з двох власних назв ( імені і по батькові ) , обидва слова мають форму кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Василівно, Петре Михайловичу.
У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі Н. відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, депутате Ткаченко, добродію Назаров.
У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличний відмінок обов'язково має перше слово, а друге може виступати як у формі Н. , так і у формі Кл. відмінка: добродію секретар (секретарю) , пане голово (голова) , пане бригадир (бригадире) , пане агроном (агрономе).
У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені , форму Кл. відмінка має загальне слово, а власне ім'я може мати і форму Кл. відмінка і форму Н. відмінка друже Ярославе (друже Ярослав) , пане Максиме ( пане Максим).