семина 3 этнолог
.docxСЕМІНАР 3: Народи Австралії, Тасманії, Папуасії, Меланезії, Полінезії і Мікронезії
ПЛАН:
1. Проблема заселення Австралії і Тасманії. Колонізація. Корінні народи Австралії. Антропологічна і мовна характеристики. Господарство. Способи полювання. Суспільна організація, сімейні і шлюбні відносини австралійців-аборигенів. Вірування, мистецтво. Сучасне становище корінних народів Австралії. Особливості формування англо-австралійської нації.
2. Народи Океанії. Загальна характеристика. Антропологічні та етнолінгвістичні особливості. Історико-культурне районування. Колонізація.
А) Папуаси;
Б) Народи Меланезії;
В) Полінезія
Г) Народи Мікронезії
Д) Нова Зеландія
Заселення Австралії почалося близько 40 тис. рокі в тому. Почалось воно з районів Індонезії через острови Нової Гвінеї та групу островів Тімор, що складають майже суцільний ланцюг відокремлених неглибокими протоками островів (їх глибина сягає всього 42 м). Мореплавство переселенців стояло на дуже низькому рівні. Очевидно, вони вміли користуватися плотами, на яких долали лише видимі простори. Освоєння самого материка велося з півночі на південь трьома шляхами: вздовж східного узбережжя, вздовж західного узбережжя і прямо вглиб континенту. Всі три потоки йшли вздовж річкових систем.
Господарство. Система життєзабезпечення трималася на привласнюючому господарстві. Основними заняттями аборигенів були:
збиральництво
полювання
допоміжну роль відігравало рибальство.
Рослинна їжа повсюдно становила основу харчування, хоча вони не знали землеробства. Жінки і діти займалися збиральництвом. Близько 240 видів рослин місцеві жителі споживали в їжу, крім того, ще 35 інших видів використовували як ліки, для отрути чи для технічних потреб. В їжу споживались ягоди, плоди, горіхи, зерно дикоростучих злаків і трав, корені, коренеплоди, стебла, молоді пагінці, листя, бруньки, квіти, м'яка серцевина стовбурів окремих дерев. Крім того, збирали дрібних тварин: змій, ящірок, мишей, жаб, раків, слимаків, хробаків, гусінь, пташині яйця, мед диких бджіл, мурашок-медоносів іт.п.Збиральництво і використання австралійцями рослинних продуктів дуже нагадує зародкові форми примітивного землеробства. За винятком обробки землі, посіву і посадки рослин, усі інші етапи землеробського процесу були їм знайомі: життя і викопування, вимочування, провіювання, помол, замішування тіста, випікання. Але для переходу до землеробства австралійці мали б навчитися розпушувати ґрунт, сіяти і садити рослини.
Способи полювання. Полювання було одним з головних занять чоловіків. Хлопчики з раннього дитинства привчалися полювати. Тваринний світ Австралії небагатий і одноманітний, а тому аборигени не мали широкого вибору м'ясної їжі. Вони полювали на великих і малих сумчастих, австралійського страуса та на дрібних тварин і земноводних. Головною зброєю полювання був спис. На вомбатів (дрібний вид кенгуру) використовували сітки, капкани, петлі, викопували ями.У полюванні на птахів переважало використання бумерангів, крім того, їх ловили петлями, сітками. Різноманітними були й способи вилову риби і водяних тварин: руками, кошиками, сітками, гачками, списами, стрільбою з лука, отруєнням води, заганянням риби на мілину, перегороджуванням ріки заторами, влаштуванням кам'яних лабіринтів, занурюванням у воду порожнистого обрубка дерева і т.п.
Сімейні та шлюбні відносини. Шлюбні стосунки австралійців регулювали фратрії — екзогамні половини племен, що є сукупністю кількох родів, які походять від одного первісного роду. Крім того, за фратріями влаштовувалися стійбища, виставлялися військові загони, виконувалися обряди і церемонії ініціацій тощо. Але головне їх призначення — регулювання шлюбних стосунків, а основна ознака — заборона шлюбних стосунків між членами однієї фратрії. Порушення екзогамії каралося смертю. Фратрії мали свої самоназви, а належність до них передавалася за материнською чи батьківською лініями спорідненості.
На час приходу європейців у австралійців панував уже парний шлюб, але продовжували зберігатися пережитки багатошлюбності.
Одруження для австралійця було важливою справою, але молодому, ще не авторитетному чоловікові, важко було знайти дружину . Цьому заважала нерівність вікових груп. Старші чоловіки, як і користувались авторитетом, одержували по кілька молодих, здорових і гарних дружин. Тому хлопці одружувалися переважно з удовицями та жінками з фізичними вадами. Лише здобувши авторитет, визнання і вплив, чоловік міг взяти собі одну чи кілька молодих, гарних і здорових дружин.
Релігія. У релігії австралійців переважав тотемізм, а поруч з ним побутували ще й магія та анімізм. Тотемізм аборигенів був всеохоплюючим, тобто проник у всі сфери життя. Значне місце також посідала магія. Вони дуже боялися шкідливої магії, і всі хвороби, нещастя і смерть розглядали як результат чарів ворогів. Менш поширеною була любовна та шлюбна магія, що ставила за мету причарувати людину протилежної статі. Якщо шкідлива і любовна магія вважалися доступними всім, то лікувальна магія вимагала особливих знань і спеціалістів — знахарів. Вона нерозривно пов’язана з первісною медициною. В ній широко використовувалися різні трави, припарки, перев’язки, масажі, натирання жирами, кровопускання тощо.
Англо-австралійська нація. Процес формування англо-австралійської етно-політичної спільноти почався ще в 40-х роках XIX ст. Культурно-побутові особливості англо-австралійців склалися на основі принесених переселенцями з Британських островів культурних традицій. В умовах відносної ізоляції вони розвивалися самостійно, сформували нинішнє культурно-побутове обличчя англоавстралійців, яке найвиразніше проявляється в особливостях англо-австралійської мови, що від англійської відрізняється значно розширеним за рахунок мов аборигенів словарним фондом.
2)Народи Океанії відноситься числа океанської провінції, що охоплює всі етноси басейну Тихого океану. У її складі виділяється п’ять історико-етнографічних областей.
А) Папуаси.Папуаси належать до папуаського антропологічного типу папуасько-меланезійської підраси великої австралоїдної раси. Мови місцевих етносів належать до папуаської мовної сім’ї. Сповідують вони різні течії християнства, але зберігають багато дохристиянських вірувань і обрядів. Крім папуасів, в області проживають етноси, які розмовляють австранезійськими мовами. Предки папуасів з’явились на о. Нова Гвінея і північному заході Меланезії близько 20-25 тис. років тому. Сюди вони прийшли з островів Індонезії. Близько 5 тис. років тому сюди проникли також меланезійці.Основним заняттям папуасів було палично-мотичне землеробство.Традиційні знаряддя землеробства папуаси виготовляли з каменю і дерева.Землеробство папуасів доповнювалося збиральництвом і тваринництвом. З домашніх тварин розводили свиней, курей і собак. Важливим і улюбленим заняттям чоловіків було полювання на диких свиней, дереволазячих сумчастих, птахів, плазунів і земноводних. Полювали за допомогою лука і стріл, списів, ударних палиць, пасток, петель і т.п. Рибальство у папуасів було слабо розвинутим.
Папуаські племена були етнічними спільнотами. У них не проявлялися жодні політичні зв’язки. Належність до племені пов’язувалася зі спільністю території, походженням, мови і культурно-побутових традицій. Племена не мали загально племінної організації влади і вождів. Вони були такими аморфними утвореннями, що до приходу європейців навіть не мали племінних самоназв (етнонімів).
Б) Народи Меланезії. За расовими ознаками меланезійці належать до меланезійської підраси великої австралоїдної раси. У складі меланезійської підраси розрізняють чотири основні антропологічні типи: папуаський (архіпелаг Бісмарка), негритоський (на о. Есперіту-Санто в групі острові в Нових Гебрид), меланезійський (більшість островів Меланезії), новокаледонський (о. Нової Каледонії). Нині меланезійці сповідують християнство (католицизм і протестантизм), але продовжують дотримуватися своїх традиційни вірувань і обрядів.
Основним заняттям меланезійців було мотично-паличне підсічно-вогневе землеробство тропічних районів. Поле обгороджували, що б захистити посадки від диких свиней. Глибоко скопували землю кілками чоловіки, а підготовкою ґрунту до посадок, саджанням, доглядом за рослинами, збором врожаю займалися лише жінки. При вирощуванні таро необхідно багато вологи.Другим важливим, чисто чоловічим заняттям було морське рибальство. Для жителів дрібних островів, де придатних для обробітку ґрунтів мало, воно було основним джерелом існування. Меланезійцям відомі всі давні способи рибальства.
Меланезійці жили осіло в багатодвірних чи однодвірних поселеннях. На заході о. Нової Британії зустрічалися укріплені поселення, їх обгороджували високими вкопаними в землю стовпами. На о. Адміралтейства села розміщували у важкодоступних місцях (на скелях, у лісах).
В) Полінезія. Полінезійці виступають контактним типом між монголоїдною і австралоїдною расами. Основними заняттями полінезійців і тепер залиеробство та рибальство. На Полінезії відсутні ремесла (ткацтво, гончарство), але розвинене плетіння з гілок предметів побуту. Не знали полінезйці і металу, а знаряддя праці та зброю виготовляли з каменю, кісток, дерева.
Народи Полінезії були відомі як чудові мореплавці, що пересікали водні простори, орієнтуючись по сонцю та зірках на своїх багатомісних човнах. Зайняття рибальством для постійного поповнення рибних запасів ще більше сприяло розвитку мореплавства та переселенню на віддалені архіпелаги.
Г) Народи Мікронезії. Виділяються дві антропологічні групи: індонезійсько-меланезійська (чаморри), що зближується з населенням Індонезії та Східної Азії; океанійська ( канаки — жителі південних морів), що зближується з меланезійцями і полінезійцями.
Офіційна мова – англійська, але корінні мешканці говорять мовами малайсько-полінезійської групи, до яких належать мови: трук, понапе, кусайє, маршальська, гілбертська та інші. Всі мікронезійські мови – неписьмові.
За ремесленним виробництвом на заході переважало гончарство, а на сході – ткацтво. Будинки споруджувалися на кам’яних стовпах і палях. Між окремими островами існував обмін, а в якості грошей використовувалися раковини та намисто.
Д) Нова Зеландія. Перші європейські поселенці — це втікачі-каторжники з Австралії та втікачі-моряки, які адаптувалися з маорійським суспільством.
Основним заняттям європейських поселенців було тваринництво та оброблювальні види промисловості. Основне їх багатство — худоба. На соковитих вічнозелених луках випасаються мільйони тварин: на рівнинах і передгір'я х — велика рогата худоба, на гірських випасах — вівці.
Великі і середні фермери мешкають у містах і містечках, а на фермах живуть і працюють управителі зі слугами, стригалями, доярками, молочарями, сироварами, пастухами та ін.
Нині понад 90% новозеландців мешкає на околицях міст у невеликих одноповерхових будинках з великою верандою і розлогим садом. Загалом англо-новозеландці мають мало таких культурно-побутових рис, які можна було б характеризувати як етнічні.