Терміни
.docxЛІНІДЖ – частина роду, створена близькими родичами, які виводили себе від реального, а не від міфічного предку.
ЛАОС – народ, сукупність усього населення країни.
Локальний – місцевий, обмежений порівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району.
Магія – обряди, покликані надприродним шляхом впливати на явища оточуючого середовища (викликання дощу, об’єктів полювання тощо).
МАНА – невидима, священна і таємнича надприродна сила, що проявляється у щоденних справах і вчинках людини.
МАНГРОВІ ЛІСИ – густі вічнозелені лісові зарості на болотяних, мулистих морських узбережжях і в гирлах річок тропічного поясу.
МАРҐІНАЛИ — етнічно дезорієнтовані, розгублені, спустошені і деетнізовані люди, котрі не інтегровані в жоден з етносів.
Матрениці – китиці з червоних і білих ниток у болгар, що символізують прихід весни (1 березня).
МАТРІАРХАТ – домінуюче становище жінки в сім’ї та суспільстві.
МАТРІЛІНІЙНІСТЬ – визначення спорідненості за материнською лінією.
МАТРІЛОКАЛЬНІСТЬ – поселення подружжя у сім’ї чи роді дружини.
МАТРІФІЛІАЦІЯ – визначення спорідненості по матері.
Мегаетнічні спільності – групи народів, які мають загальні риси культури і спільну етнічну самосвідомість (напр., слов’яни).
Мегаетнонім – назва етнічних спільностей, які сформувались (народностей, націй).
Медье – назва області в Угорщині.
Менталітет – звички свідомості і стереотипи поведінки, які самими людьми не усвідомлюються, але лежать в основі їх сприймання світу. Це глибинна і стійка структура любої культури, що включає в себе колективну свідомість і несвідоме.
МЕТИСИ – нащадки від міжрасових шлюбів. В Америці метисами називають нащадків від змішаних шлюбів між європеоїдами та індіанцями.
МІГРАНТ – територіально відірвана від етносу і батьківщини особа, емігрант.
Міграція – масове переселення народів.
МІЖЕТНІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ – процес політичного, економічного та культурно-побутового зближення етносів і формування територіально-державних, міждержавних чи міжетнічних багатокультурних і багатомовних спільнот, в яких не відбувається зміни етнічної свідомості та етнічної самоідентифікації.
Міжетнічна комунікація – обмін між двома або більше етнічними спільностями матеріальними і духовними продуктами їх культурної діяльності, що існує в різних формах.
Мікроетнонім – назва субетнічних груп, окремих частин народу з визначеною етнічною самосвідомістю.
Мова культури – засоби, знаки, форми, символи, тексти, які дозволяють людям здійснювати комунікативні зв’язки і орієнтуватися у просторі культури; універсальна форма осмислення реальності, в яку організуються уявлення, світосприймання, образи, що виникають або вже існували.
МОЗАЇКА – зображення чи орнамент, виконані з окремих, дуже щільно припасованих один до одного різнокольорових шматків скла, мармуру, кольорових камінців, шматків дерева, емалі і т.ін.
МОЗАЇЧНІСТЬ ЕТНОСІВ – складна етногенетична і етнотериторіальна будова етносу, що поєднує історичну і соціально-політичну долі його складових в динамічну етнічну спільноту.
МОКАСИНИ ( – м’яке взуття, зшите з одного чи двох шматків шкіри; аналог постолів.
МОНОГАМІЯ – одношлюбність.
МОНОТЕЇЗМ – однобожжя, релігія, що визнає лише одного бога.
МУЛАТИ – нащадки від змішаних шлюбів європеоїдів з неграми.
МУСТАНГИ – здичавілі коні в американських степах.
НАРОД – соціально-політичний та геополітичний термін, яким позначають громадян однієї країни незалежно від їх етнічної належності.
Народні знання – раціональні знання і уявлення, набуті народом протягом його історичного розвитку.
НАРОДНІСТЬ – лексично похідний термін від поняття «народ», народний – належний до певного народу.
Нахія – область в Чорногорії.
Націоналізм – ідеологія і політика, що розглядає націю як найвищу форму суспільної єдності, в рамках якої всі соціальні верстви пов’язані суспільними інтересами.
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ – масові чи індивідуальні елітарні етнічні ідеї, настанови, програми, устремління, що стимулюють економічний, соціальний, політичний і духовний розвиток етносу, його національних форм буття та самостійну соціально-історичну творчість, прагнення етносу до ідеального влаштування свого соціально-культурного і політичного життя.
НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА – система етнокультурних і соціальних цінностей, символів, інтересів, сподівань, що співзвучні сучасним національним інтересам і настроям етносів.
НАЦІОНАЛЬНА МЕНТАЛЬНІСТЬ – специфічна соціальна, політична, ідеологічна та побутова практика населення країни, способи сприймання і розуміння ним зовнішніх і внутрішніх обставин свого життя.
Національні меншості – групи, які відрізняються своєю національною належністю від більшості населення певної країни.
НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ – усвідомлення людьми своєї причетності до етносу, ідеологічний рівень етнічної свідомості, що на перший план висуває боротьбу за свої національні права, історичні традиції , свою державу, мову, культуру, засуджує етнічне зрадництво, вмотивовує політичні і військові дії національними інтересами та потребами.
Нація – – стійка історична сукупність людей, що характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного і культурного розвитку, спільною територією, мовою, побутом, звичаями, а також відображення цих факторів у суспільній свідомості і суспільній психології.
НОВАЦІЇ – оновлення, зміна.
Обряд – колективні символічні дії, здійснювані з нагоди найважливіших подій у житті людини, сім’ї, колективу.
ОЙКУМЕНА – сукупність тих областей земної кулі, що заселені людьми.
ОПАНЧА – 1) стародавній широкий плащ; 2) коротка жіноча шубка-накидка.
ПАМПАСИ, ПАМПА – субтропічні трав’янисті рівнинні степи Південної Америки.
ПАНТЕЇЗМ ) – філософсько-релігійне вчення, яке ототожнює бога з природою і розглядає природу як втілення божества.
ПАРАНДЖА – старовинний одяг мусульманських жінок у Середній Азії у вигляді довгого широкого халата з фальшивими рукавами, що вкривав тіло з голови до ніг і прикривав обличчя волосяною сіткою.
ПАСІОНАРІЇ – люди енергонадлишкового типу, які від народження здатні вбирати із зовнішнього світу більше енергії, ніж це потрібно для особистого і видового самозбереження, та видавати цю енергію у вигляді цілеспрямованої роботи по зміні навколишнього середовища.
ПАСІОНАРНІСТЬ – генетично успадкована поведінкова активність, що проявляється у непереборному прагненні індивіда до мети, його здатність до наднапруги і жертовності заради досягнення мети.
Патріархальний – пов’язаний зі старовиною, давніми традиціями і звичаями.
ПАТРІАРХАТ – домінуюче становище чоловіка у суспільстві та сім’ї.
ПАТРІЛІНІЙНІСТЬ – визначення спорідненості за чоловічою, батьківською лінією.
ПАТРІЛОКАЛЬНІСТЬ – поселення подружжя в сім’ї чи роді батька.
ПАТРІФІЛІАЦІЯ – визначення спорідненості за батьком.
ПІГМЕЇ ) – умовне позначення низькорослих етносів Центральної Африки.
ПОБУТ – загальний уклад виробничого, сімейного і громадського життя, сукупність способів задоволення матеріальних і духовних потреб людей.
ПОЛІГАМІЯ – багатошлюбність у вигляді як багатоженства, так і багатомужжя.
ПОЛІГІНІЯ – багатоженство.
ПОЛІТЕЇЗМ – багатобожжя, поклоніння багатьом богам.
ПОЛІТЕС ) – громадяни країни.
Політонім – назва мешканців країни, її громадян.
Полонія – назва діаспори поляків.
ПОНЧО – плащ індіанців Південної Америки у вигляді чотирикутного шматка тканини з вирізом посередині для голови.
ПОПУЛЯЦІЯ – генетична ендогамна спільнота людей, всередині якої шлюби укладаються значно частіше, ніж за її межами.
ПОПУЛЯЦІЯ БІОЛОГІЧНА – сукупність особин окремого біологічного виду, які впродовж багатьох поколінь відтворюють себе на певній території.
ПОТЛАЧ – вид обміну, святкове роздаровування гостям речей із власності господаря.
ПРЕРІЇ – великі рівнинні степові простори помірної кліматичної області Північної Америки.
Прімордіалізм – підхід до визначення етносу і етнічності, що намагається знайти об’єктивну основу існування етносу в природі (напр., кліматичний або географічний детермінізм).
Прото… – первісний (напр., протоболгари).
Раса ) – група людей, котра виділяється на основі спорідненості, що знаходить вияв у спільних рисах зовнішнього вигляду.
Расизм – ідеологія і суспільна психологія, сутністю якої є уявлення про біологічну перевагу або, напроти, неповноцінність окремих расових груп.
РЕЛІГІЯ – форма суспільної свідомості, система поглядів, світосприймання і світовідчуття, які виражають віру людини в існування Бога і мають зовнішні прояви в поведінці, побуті.
Ритуал – сукупність обрядів, церемонії, дії переважно релігійного призначення, що носять символічний характер; забезпечує згуртованість суспільства, запобігає конфліктам і нейтралізує агресивність; більш сувора форма регуляції поведінки, аніж звичай.
САБО – черевики на дерев’яних підошвах; видовбані з дерева черевики.
САВАНИ ) – рівнини в області тропіків Африки та Південної Америки, характеризуються поєднанням трав’яного покриву з окремими деревами, групами дерев або чагарниками.
САМАН – висушена на повітрі цегла, що виготовлена із суміші глини, піску і соломи.
САМБО – в Латинській Америці нащадки від шлюбів між індіанцями і неграми.
Самоідентифікація – соціально-психологічний процес, що являє собою усвідомлення соціальною групою своєї тотожності на основі якихось ознак, а окремим індивідом – своєї приналежності до окремої групи.
САП’ЯН – тонка, м’яка фарбована козяча або овеча шкіра.
Сегрегація – примусове розділення груп населення за окремою соціальною ознакою, найчастіше – за расовою і етнічною. У суспільствах з сегрегацією утворюється паралельна система соціальних послуг, а в окремих випадках – спеціальні території (резервації) для проживання деяких етнічних груп. В результаті виникає повна ізоляція етнорасових груп одна від іншої.
Секлери – плем’я аварського походження, що перейняли у X ст. угорську мову і осіли на території Трансільванії.
Секман – темний повстяний сарафан у болгар.
Семантика – значення лексичних елементів і слів.
Сепарація – відокремлення, розподіл на окремі частини; в етнології – відокремлення від етносу відносно невеликої частини, що згодом утворює самостійний етнос.
Середземноморський тип житла – двоповерховий кам’яний будинок з двосхилим черепичним дахом. Ділиться на дві половини: в одній у нижньому поверсі – кухня, на верхньому – житлові приміщення; в іншій у нижньому поверсі – хлів, у верхньому – сінник. На верхній поверх ведуть сходи із зовнішнього боку будинку.
Система спорідненості – сукупність принципів групування родичів, визначена спеціальними найменуваннями членів родини.
СКВАТЕР – колоніст, що зайняв вільну необроблену ділянку землі в період колонізації в США, Канаді, Австралії, і Новій Зеландії; в Австралії – скотар, що орендує для своїх стад необроблені ділянки землі.
Склавіни – найбільша група європейських народів, об’єднана спільністю походження і мовною близькістю в системі індоєвропейських народів. Самоназва – слов’яни (від слов’ян. «слово»), тобто ті, що розуміють через мову один одного.
СОРОРАТ – звичай, за яким чоловік вступав у шлюб одночасно або послідовно з кількома рідними чи двоюрідними сестрами.
СТЕРЕОТИПИ – усталена система стандартів, культурно-побутових традицій і поведінкових звичок, що передаються міжпоколінними соціально-біологічними зв’язками.
СТИЛЬ ЖИТТЯ ЕТНОСУ – властиві етносу культурно-побутові особливості, що проявляються у матеріальній і духовній культурі, етнічних стереотипах.
Субетнос (етнографічна група) – частина народу (етносу) зі специфічними рисами культури, яка виникла внаслідок територіального відособлення (напр., лужицькі серби). Відрізняється своїми господарчими, побутовими і культурними особливостями.
Суперетнос – етнічна система, що складається з деяких етносів, виникаючих одночасно в одному регіоні і пов’язаних між собою ідеологічно, економічно і політично.
ТАБУ ) – особливі релігійні, моральні, етичні, соціальні та інші заборони на предмети, дії, обряди, слова, думки і т.ін., порушення яких, за віруваннями, спричиняє нещастя, хвороби і смерть, що посилаються богами і духами.
ТАЛІСМАН – предмет, який, за релігійними уявленнями, приносить щастя і удачу.
ТАПА – м’яка тканина, виготовлена з вимоченої і сильно витовченої кори дерева.
ТАТУЮВАННЯ – нанесення людині на шкіру зображень і написів різними способами наколювання (із введенням барвних речовин) чи підшкірного прошивання.
Титульний етнос – народ, що дав назву тому чи іншому національно-державному утворенню.
ТОБОГАН – сани без полозів у індіанців Канади.
ТОМАГАВК – метальна зброя індіанців Північної Америки у вигляді бойового кийка з укріпленим на його кінці кам'яним ударником; бойова сокирка.
Топонім – географічна назва.
ТОРБАСИ – м’які чоботи з оленячої шкіри пушниною назовні в індіанців Північної Америки.
Тотемізм – одна з давніх форм релігійних вірувань, за якою існує надприродний зв’язок між людиною і певним видом тварин, рослин або предметами неживої природи (напр., германські тотеми «herus» – молоді олені, «eber» – вепр).
Традиції – в етнографії: процес поза біологічної передачі від покоління до покоління усталених культурно-побутових особливостей.
Трансфер – нове тлумачення фактів реальності, приписування їм нових значень – захисний механізм, що діє в етнічній культурі.
Угорці (мадяри) – нащадки фіно-угорських народів, прабатьківщиною яких була територія між Уральськими горами і Волгою.
УКСОРИЛОКАЛЬНІСТЬ – поселення чоловіка в роді чи сім’ї своєї дружини.
Фахверк – каркасна конструкція житла в Західній і Центральній Європі; каркас часто виконує декоративну функцію.
Фенотип – сукупність всіх ознак і властивостей організму, що сформувався в процесі його індивідуального розвитку.
ФЕТИШИЗМ – поклоніння неживим предметам, що нібито мають надприродну силу, здатну допомогти чи зашкодити людині.
Фібула – декоративна застібка, брошка.
ФІЛОГЕНЕЗ – історія розвитку живих організмів протягом усього часу їх існування на Землі.
Фолькскунде – напрямок в німецькій етнології, спрямований на етнографічне вивчення німецькомовних народів (німців, австрійців, швейцарців); більш ширше значення має термін «Volkerkunde», спрямований на етнографічний опис інших народів.
Фракійці – давній народ, що мешкав на сході Балкан і прилеглих територіях. Історичними областями проживання були Фракія (сучасна Болгарія), Дакія (Румунія) і Мізія (північно-західна Анатолія. Фракійці говорили на фракійській мові, яку більшість дослідників відносять до індоєвропейської. Згадуються в Іліаді Гомера.
ШАМАНІЗМ рання форма релігії, заснована на переконанні, що шаман, перебуваючи у стані ритуального екстазу, спілкується з духами та за їх допомогою лікує або передбачає майбутнє.
Шєзетоарія – взаємодопомога у румун одній сім’ї або молодому подружжю, під час якої люди спільно працюючи, створювали міфологію, обряди і фольклор.
ШОВІНІЗМ ( – великодержавно-імперська ідеологія і практика поневолення, гноблення, переслідування й цькування інших етносів.