Индив іст портрет князя Кия
.docxНаписав Гостренко О.Є гр. 6.0321-і
Тема: Князь Кий: історичний портрет
Згадки про Кия знаходимо у Повісті временних літ, Велесовій книзі та в інших тогочасних документах і сказаннях, наприклад, у літописі руському та Легенда про Кия авторства Барйчавського , Кий: легенды и реальность і багато інших.
Початкова історія кожної країни завжди оповита легендою. Стародавня Русь не виняток. Літописець XI століття, ставлячи питання «хто став першим правителем Києва», пише:
«Були три брати: один на ім’я Кий, інший — Щек і третій — Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині під’йом Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на горі, яка прозвалася по ньому Хоревицею. І побудували містечко в ім’я старшого брата свого і назвали його Київ. Був довкола міста ліс і бор великий, і ловили там звірів, і були ті чоловіки мудрі і розумні».
Літописець не погоджується з тим, що Кий був звичайним перевізником, наводячи такі аргументи на підтвердження того що Кий був князівського походження: «Якби був Кий перевізником, то не ходив би до Царьграду; а тим часом Кий цей князював в роді своєму, ходив він до царя, і великі почесті віддав йому, говорять, той цар, при якому він приходив. Коли ж повертався, прийшов він на Дунай, і уподобав місце, і зрубав містечко невелике, і хотів сісти в нім зі своїм родом, та не дали йому сусіди; так і донині називають придунайські жителі городище те — Києвець. Кий же повернувся у своє місто Київ, тут і помер: і брати його Щек і Хорив і сестра їх Либідь тут же померли».
Народився Кий у VI столітті в знатній родині Полян. До цього часу наддніпрянські слов’яни вже знали спадкове правління. Відомий що одного із антських (полянських) князів IV ст. звали Божем. Візантійські автори приводять імена і інших знатних антов, сучасників Кия, наприклад гордого Мезамира, посла, убитого аварами.
Молодість Кия припала на час напруженої війни між антами-полянами та Візантійською імперією на Дунаї. Слов’яни активно освоювали придунайські землі, спорожнілі після падіння держави царя гунів Аттіли, чому намагалася перешкодити Візантія. На початку 30-х років VI ст. на Дунаї розгорілася багаторічна війна між слов’янами і армією імператора Юстиніана. На південь по Дніпру з лісових областей Східної Європи спускалися численні дружини різних слов’янських племен. Це посилювало стратегічне значення гір, розташованих при впаданні в Дніпро його головного припливу Десни. У переправи, велася жвава торгівля товарами з лісової, лісостепової і степової зон.
Місцем для нового міста вибрали важкодоступному останці плато, що утворював гору, що нині над Подолом. Вона відома як Замкова гора. Повз неї з плато проходив спуск на Поділ до річки Почайні, в гавань якої заходила тура, що припливала по Дніпру. Спорудження укріпленого городища забезпечувало Кию контроль над судноплавством по Дніпру, а також спостереження за переправою. Перевезення через Дніпро дійсно було «Києве», оскільки володів ним князь Кий, але перевізником він, розуміється, не був.
Завершивши спорудження свого «граду», Кий разом з іншими слов’янськими проводирями відправився на Дунай. Є свідчення, що Кий був серед присутніх при мирних переговорах з імператором Юстиніаном у 545 р. Була укладена мирна угода, згідно з умовами якої Візантія визнавала права полян і князя Кия на володіння лівобережжям Дунаю. Кий, бажаючи закріпитися в Подунав’ї, заснував там містечко Києвець. Проте гострий конфлікт з місцевими жителями порушив його плани і змусив князя повернутися в Київ, де він незабаром і помер. Нащадки Кия досить довго утримували владу в заснованому їм «граді».
Література
Літопис руський. К.,1989. С.4–6. URL http://litopys.org.ua/litop/lit.htm
Брайчевський М. Вибрані твори. К.,2002. С.82–121.
Брайчевський М. Легенда про Кия. Київ. 1992. № 2.
Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ. К.,1963. URL: http://history.org.ua/LiberUA/Brajch_Kyiv_1963/Brajch_Kyiv_1963.pdf
Сахаров А. Кий: легенды и реальность. Вопросы истории. 1975. №10. URL:http://istorja.ru/articles.html/russia/saharov-a-n-kiy-legenda-i-realnost-r490/