Модулька 2

882–912 Князювання Олега.

Кiнець IХ ст.- Утворення Київської Русi.

907 Перший похiд Олега на Константинополь. Договiр Русi з Вiзантiєю.

911 Другий похiд Олега на Константинополь. Новий договiр Русi з Вiзантiєю.

912–945 Князювання Iгоря.

941 Перший похiд Iгоря на Вiзантiю.

943 Похiд вiйськ Русi на захiдне узбережжя Каспiйського моря i взяття Бердаа i Дербента.

944 Другий похiд Iгоря на Вiзантiю. Договiр Русi з Вiзантiєю.

945 Повстання древлян i загибель князя Iгоря.

945–969 Регентство княгинi Ольги.

956 Вiзит княгинi Ольги до Константинополя.

965 Розгром князем Святославом Хозарського каганату.

969–972 Князювання Святослава Iгоревича.

968–969 Походи князя Святослава на Дунайську Болгарiю.

980–1015 Князювання Володимира Святославича.

988 Запровадження християнства на Русi як офiцiйної релiгiї.

1019–1054 Князювання Ярослава Володимировича (Мудрого).

1015 Устав Ярослава Мудрого („Руська Правда”).

1017–1037 Будiвництво Софiйського собору в Києвi.

1054–1073, 1076–1078 Князювання Iзяслава Ярославича в Києвi.

1068 Перший напад половцiв на Русь. Поразка Ярославичiв у битвi з половцями на р. Альтi та народне повстання в Києвi.

1072 Князiвська рада й укладення „Правди Ярославичiв”.

1073–1076 Князювання Святослава Ярославича.

1073 Iзбоник Святослава.

1078–1093 Князювання Всеволода Ярославича.

1093–1113 Князювання Святополка Iзяславича.

1097 З’їзд князiв у Любечi.

1103 З’їзд князiв на Долобському озерi.

1113 „Повiсть временних лiт” Нестора.

1113–1125 Князювання Володимира Мономаха.

1125–1132 Князювання Мстислава Володимировича.

1125–1154 Князювання Юрiя Долгорукого в Суздалi.

1139–1146 Князювання Всеволода Ольговича в Києвi.

1146–1154 Князювання Iзяслава Мстиславича в Києвi.

1149 Похiд Юрiя Долгорукого на Київ i взяття його.

1153–1187 Князювання Ярослава Володимировича (Осмомисла) в Галицькiй землi.

1154–1157 Князювання в Києвi Юрiя Долгорукого.

1157–1174 Князювання Андрiя Боголюбського у Владимирi.

1159–1167 Князювання в Києвi Ростислава Мстиславича.

1167–1169 Князювання в Києвi Мстислава Iзяславича.

1169 Зруйнування Києва Андрiєм Боголюбським.

1176–1212 Князювання Всеволода Велике Гнiздо у Владимирi.

1180–1202 Князювання в Києвi Святослава Всеволодовича (1180–1194) i Рюрика Ростиславича (1180–1202).

1185 Похiд новгород-сiверського князя Iгоря Святославича на половцiв.

1199 Утворення Галицько-Волинського князiвства.

1214–1223 Князювання в Києвi Мстислава Романовича.

1223 Битва на Калцi.

1234 Утвердження Данила Романовича на галицькому столi.

1237 Похiд Батия на Пiвнiчно-Схiдну Русь.

1239 Початок походу монголiв на Пiвденну Русь.

1240, грудень Зруйнування Києва монголо-татарами.

1242 Розгром вiйськами Олександра Невського нiмецьких рицарiв на Чудському озерi.

1245, 17 серпня Перемога Данила Галицького над польсько-угорськими загарбниками пiд Ярославом (на р. Сяну).

1245 Візит Данила Галицького у ставку Золотої Орди.

1253 Коронування Данила Галицького в Дорогичині

1254–1255 Визволення вiд орд Куремси земель по Пiвденному Бугу, Случi й Тетереву вiйськами Данила Галицького.

1256 Перша згадка в джерелах про м. Львiв.

1258–1260 Походи монголо-татарської орди на чолi з Бурундаєм у Галицько-Волинське князiвство.

1301–1308 Князювання Юрiя Львовича.

1303 Створення православної митрополiї в Галичинi.

1308–1323 Князювання Андрiя i Лева Юрiйовичiв у Галицько-Волинськiй землi.

1324 Перша згадка про магдебурзьке право в Українi (Володимир).

1325–1340 Князювання Юрія ІІ Болеслава

1316–1341 Великий князь литовський Гедимін

1333–1370 Король польський Казимир ІІІ

1340 Розпад Галицько-Волинського князiвства.

2. Терміни і поняття

Автокефалiя – (від грец. „аутос” – сам і „кефале” – голова) – незалежність, повне самоврядування православних церков.

Бенефіцій (від лат. beneficium – благодіяння) – 1. У Стародавньому Римі – податкові пільги, привілеї, встановлювані для окремих осіб. 2. У Західній Європі раннього середньовіччя – одна з форм земельної власності, отримуваної від короля чи великого земельного власника за виконання певних обов’язків – придворних, адміністративних, найчастіше – кінної військової служби; звідси під бенефіцієм, як правило, розуміють військове (рицарське) умовне земельне держання.

Васалітет (від лат. vassus – слуга) – у середні віки система відносин особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів).

Верв – сільська територіальна община у Київській Русі; об’єднувала населення одного або кількох селищ.

Віра – грошовий штраф за вбивство вільної людини у Київській Русі.

Вірник – княжий урядовець, збирач штрафів.

Вотчина (від „отчина” – батьківська валсність) – у Київській Русі форма феодальної земельної власності, власник якої мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити тощо.

Гридень – молодший дружинник.

Гридниця – палати, де збиралися і пирували дружинники.

Дружина – у Давній Русі постійне військо князя і апарат його влади.

Єпископство – обласний центр православної церкви.

Закупи – категорія напіввільних селян у Київській Русі; люди, які брали у землевласника позику (купу) і за це були змушені виконувати феодальні повинності.

Ізгої – люди, які втратили зв’язок зі своїм родом-племенем, втратили зв’язок зі своїм соціальним середовищем; вигнанці; знедолені.

Лен (від нім. leihen – позичати) – за часів середньовіччя у Німеччині та інших країнах Західної Європи спадкове володіння, яке сеньйор надавав своєму васалу (ленникові) на умовах виконання ним військової чи адміністративної служби.

Мечник – молодший дружинник; судовий виконавець.

Митрополiя – національний центр православної церкви.

Огнищанин – головний управитель княжого двору у Київській Русі, боярин.

Патрiархiя – вселенський центр православної церкви.

Патримонія - ... правитель вважав себе спадкоємцем за правом народження...

Рядовичi – категорія напіввільних селян у Київській Русі; люди, які для підтримки свого господарства укладали н апевних умовах договір (ряд) із землевласником, згідно з яким відбували повинності у вотчині або сплачували данину, виконували дрібні господарські доручення.

Стан (соціальний) – група людей із однаковими спадковим правовим статусом, правами, обов’язками та мотральними нормами.

Тіун – господарський управитель князя або боярина.

Холопи – безправна, абсолютно залежна верства населення Київської Русі; раби і напівраби.

Челядь – категорія залежного населення у Київській Русі; у ІХ-Х ст. – раби, переважно полонені; з ХІ ст. – збірна назва населення феодальної вотчини, яке знаходилось у різних формах залежності від землевласника.

3. Тексти лекцій VI, VII, VIII есть отдельный файлы

4. Тексти документів до семінарських занять 7–11 ЕСТЬ ФАЙЛИ

5. Генеалогічні таблиці Рюриковичів ЕСТЬ ФАЙЛ