Семинар 4

Заняття. Педагогічна діяльність. Педагогічна майстерність. Опорні поняття: педагогічна діяльність, якості вчителя-вихователя, педагогічні вміння, педагогічна майстерність.

1. Поняття структура педагогічної діяльності.

Дослідження багатьох учених (Н. В. Кузьміна, В. О. Сластьонін, А. І. Щербаков та інші) переконливо доводять, що в навчально-виховному процесі виявляють себе такі взаємопов'язані функції (види діяльності) вчителя:

А) діагностична;

Б) орієнтаційно-прогностична;

В) конструктивно-проектувальна;

Г) організаторська;

Д) інформаційно-пояснювальна; є) комунікативно-стимуляційна;

Ж) аналітико-оцінна:

З) дослідницько-творча.

Змістова характеристика основних компонентів професійно-педагогічної діяльності може бути репрезентована таким чином: мета діяльності (формування особистості учня як гідного громадянина своєї країни); суб'єкт діяльності (учитель, педагогічний колектив школи); об'єкт діяльності (учень, класний керівник) та сукупність дій і операцій, за допомогою яких реалізується діяльність (способи, прийоми впливу вчителя на учня); результати діяльності (рівень сформованості необхідних рис і якостей особистості учня).

Схематично структуру педагогічної діяльності учителя можна подати так: визначення педагогічних цілей і завдань -" вибір засобів і способів розв'язання поставлених завдань (кого вчити? кому вчити? що вчити? як учити?) -" аналіз і оцінювання педагогічної діяльності (порівняльний аналіз запланованого і реалізованого в діяльності вчителя).

Психологічна наука розглядає педагогічну діяльність як складну багаторівневу динамічну систему, яка містить такі структурні елементи:

1. Мета професійної педагогічної діяльності. Вона полягає у вихованні особистості в гармонії із собою, соціумом і природою, залученні людини до цінностей культури. Тобто мета постає як особлива місія, призначення якої - творення і самовизначення особистості в культурі, утвердження людини в людині.

2. Зміст викладацької діяльності. Він охоплює процес організації навчальної діяльності учнів, спрямованої на засвоєння ними предметного соціокультурного досвіду як основи і умови розвитку; процес організації власної діяльності.

3. Засоби діяльності вчителя. До них належать наукові (теоретичні та емпіричні) знання; тексти підручників і результати самостійних спостережень учнів як носії знань; допоміжні засоби (технічні, графічні, комп'ютерні тощо).

4. Результат викладацької діяльності. Ним є розвиток учня, його особистісне, інтелектуальне удосконалення, становлення його як особистості, суб'єкта навчальної діяльності.

5. Суб'єкт педагогічної діяльності. Це учитель, інструменти впливу якого - його особистість, знання, уміння, почуття, воля.

6. Об'єкт педагогічної діяльності. Він специфічний, оскільки учень є одночасно об'єктом і суб'єктом, адже навчально-виховний процес продуктивний лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня. Більше того, педагогічний процес змінює не лише учня, а й педагога, розвиваючи в ньому одні якості, викорінюючи інші.

Діяльність — це система взаємодії суб'єкта зі світом, що постійно змінюється і в процесі якої формується, втілюється в об'єкті психічний образ та реалізуються відносини суб'єкта

Згальна стратегія вчителя — його надзавдання — полягає в тому, щоб залучити учня до активної і самостійної діяльності, сформувати його як суб'єкта навчальної діяльності

Об’єктом педагогічної діяльності є процес керівництва діяльністю учня, який виступає в позиції активного суб'єкта цієї діяльності. Предметом спеціального вивчення є також аналіз ре-зультату професійно-педагогічної діяльності. В сучасній психолого-педагогічній науці важливим критерієм оцінки праці вчителя вважають успішність діяльності його учнів, яка визначається їхньою інтелектуальною, моральною, трудовою, політичною, естетичною, фізичною зрілістю

Можна сказати, що головна, стратегічна лінія діяльності вчителя — формування особистості учня

Професійно-педагогічна діяльність — це діяльність учителя, змістом якої є таке керівництво діяльністю учнів у навчально-виховному процесі, яке забезпечує розвиток головних сфер його особистості.

2. Функції вчителя.

На перше місце висувалася навчальна (дидактична) функція вчителя. Вважалося, що вчитель як носій знань передає їх учням і, чим більше володіє ними сам учитель, тим краще засвоять науку діти. Поряд із дидактичною функцією вчитель здійснює і розвивальну. Суть її — у створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, самоутвердження. Найскладнішою функцією вчителя є виховна. Бути вихователем — це означає вміти трансформувати цілі, що їх поставило суспільство перед школою, у конкретні педагогічні завдання — формування необхідних якостей особистості у кожного школяра. Виховна функція полягає в організації діяльності з переведення загальнолюдських цінностей у свідомість і досвід поведінки учнів крізь вияв власного ставлення вчителя, організацію життєдіяльності дітей. Зрештою, метою виховання є самовиховання учня, тобто спонукання його до керування своїм розвитком. . Вчителі мають домагатися єдності своїх вимог з вимогами сім'ї, що можливо за умов реалізації ще однієї їх функції — громадсько-педагогічної. Вчитель здійснює її через відвідування домівки учня, під час проведення батьківських зборів, шляхом залучення батьків до участі в лекторіях педагогічних університетів

3. Педагогічні вміння учителя.

Зважаючи на характер і особливості педагогічної діяльності, варто виділити такі вміння учителя-вихователя.

1. Конструктивні вміння, які забезпечують:

• планування навчально-виховної роботи відповідно до ви­мог навчальних планів і програм;

• вибір доцільних форм і видів діяльності;

• вибір дійових методів виховного впливу;

• планування перспективних напрямів керівництва дитя­чим колективом;

• здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів.

2. Комунікативні вміння, які передбачають в цілому забезпечення адекватних стосунків з колективом та окремими вихованцями і допомагають:

• встановлювати педагогічно вмотивовані контакти з учнями, колективом, батьками, своїми колегами;

• регулювати міжособистісні стосунки учнів у первинному колективі (на рівні класу, групи), а також взаємини первинного колективу із загальношкільним.

3. Організаторські вміння є запорукою:

• організації і керування дитячими колективами, забезпечення їх розвитку;

• забезпечення педагогічно доцільної діяльності дитячих колективів;

• надання допомоги дитячим громадським організаціям;

• організації роботи з батьками, залучення громадськості на допомогу школі у вихованні дітей.

4. Дидактичні вміння, які допомагають:

• пояснювати учням зміст навчального матеріалу з урахуванням їхнього віку;

• керувати самостійною пізнавальною діяльністю учнів, сприяти розвитку у них інтелектуальних потенційних можливостей;

• озброювати школярів методами самостійної пізнавальної діяльності.

5. Перцептивні вміння (від лат. perceptio — сприймання, пізнання; чуттєве сприйняття, розуміння і оцінка людьми со ціальних об'єктів — інших людей, самих себе, груп та ін.), до яких належать:

• здатність проникати у внутрішній світ школярів; адекватно сприймати і розуміти психічний стан вихованців;

• спостережливість, яка дає змогу розуміти реальний стан вихованця в конкретній ситуації.

• Сугестивні вміння які про­являються у безпосередньому емоційновольовому впливі на вихованців з метою створення у них певного стану, спонукання до конкретних дій.

• Пізнавальні вміння охоплюють:

• вивчення учнів, дитячого колективу, складання характе­ристик;

• вивчення нової психолого-педагогічної та іншої літератури, використання досягнень науки у практиці;

• аналіз передового педагогічного досвіду і його творче використання у власній практиці.

8. Прикладні вміння лежать в основі:

• володіння вміннями і навичками творчого характеру — малювати, танцювати, грати на музичних інструментах, вишивати, ліпити, моделювати, плести та ін.;

• володіння технічними засобами навчання, комп'ютерною технікою.

9. Вміння в галузі педагогічної техніки. Педагогічна техніка — це сукупність раціональних засобів і прийомів та особли­востей поведінки учителя-вихователя, скерованих на ефектив­ну реалізацію обраних ним методів навчально-виховної роботи з окремим вихованцем або колективом відповідно до потреб і особливостей конкретних об'єктивних та суб'єктивних обста­вин. У процесі оволодіння педагогічною технікою учитель має виробити такі вміння:

• одягатися з урахуванням індивідуальних особливостей, прийнятого у суспільстві стилю, вимог культури та особливо­стей діяльності;

• володіти собою, оцінювати свої почуття у конкретній си­туації, психічний стан вихованців, обирати потрібну тактику дій відповідно до педагогічних завдань;

• володіти голосом, тоном, темпом, ритмом педагогічного мовлення;

• володіти жестами і мімікою;

• уміння ходити, стояти, сидіти;

• володіти навиками психотехніки (вміння застосовувати знання про психіку людини для розв'язання практичних зав­ дань).

4. Педагогічна майстерність.

Мистецтво — одна із форм суспільної свідомості, складова частина духовної культури людства, специфічний рід практично-духовного освоєння світу. Майстерність — це високе мистецтво, довершене уміння в певній галузі.

Педагогічна майстерність — це досконале, творче виконан­ня педагогом-вихователем своїх професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня її інтелектуального і морально-духовного розвитку.

Педагогічна майстерність включає низку структурних ком­понентів: морально-духовні вартості; професійні знання, соці­ально-педагогічні якості, психолого-педагогічні уміння, педаго­гічну техніку