Реф інтернет і політика

ЗМІСТ

І. Політика та ЗМІ………………………………………………………………3

ІІ. Відмінність інтернету..……………………………………………………...5

ІІІ. Висновок…………………………………………………………………….9

Список використаної літератури ………………………………………….…10

2

І. Політика та ЗМІ.

Процес соціалізації людини відбувається завдяки різним посередникам, які в більшості випадків мають багато спільного, розрізняючись, проте, у своїх специфічних характеристиках і формах дії. У політології їх називають агентами політичної соціалізації.

У сучасному світі найважливішим агентом політичної соціалізації є засоби масової інформації (ЗМІ): преса, радіо, телебачення, відеозапис, комп’ютерні мережі. Вони виконують завдання впровадження норм пануючої політичної культури у свідомість людини, а часто і маніпулюють нею. Найбільш сильний вплив на політичне становлення особи чинять телебачення, радіо та Інтернет.[1]

схема 1 [1]

Політичний дискурс Інтернет-комунікацій стає універсальним, вирішуючи у суспільстві наступні завдання: створення інформаційного контенту, передача політичної інформації, структурування політичного простору та ін. Розвиток політичного дискурсу призводить не лише до появи та формування нових технологічних механізмів впливу політичних акторів на суспільство, а й спричиняє зворотний процес - медіатизацію політичної діяльності, перетворення реальної політики на символічну, яка формується за медіа-форматом.

Уявлення громадян про діяльність політичних акторів формуються масмедіа (у яких починають домінувати Інтернет-комунікації) в такому контексті, як візуалізація політичної, культурної сфери та інформації, комунікативна пітримка та пропагандистське супроводження політичних кампаній, формування особливого символічного простору – дискурсу Інтернет, який набуває глобального, загальносвітового характеру та ознак особливої влади в умовах інформаційного суспільства.

3

Для політичного дискурсу в Україні визначальними чинниками стають посттоталітарні трансформації політичного та медіа-простору України та процес становлення глобального інформаційного суспільства. Сучасна система Інтернет-комунікацій є невід'ємною складовою політичного процесу, виконуючи функції обміну інформацією між акторами політичної взаємодії, політичними інститутами та організаціями громадянського суспільства. Для трансформації соціальних, політичних та економічних відносин у суспільствах, що знаходяться у процесі переходу до демократії вкрай важливим фактором виступає простір інтернет-комунікацій.

Уперше вирішальну роль інформації у функціонуванні політичної системи виділив німецький політолог Карл Дойч ще в 70-80 роках минулого століття. Його модель побудована на потоках інформації всередині політичної системи та комунікаціях – формальних і неформальних – між політичними суб'єктами всіх рівнів, та між ними й громадськістю. Фактично, політичне життя зводиться до сукупності комунікативних механізмів. Сьогодні ця модель як ніколи актуальна.

Інформація та комунікація є не просто важливішими складовими політичної системи. Вони виступають кровоносною системою сучасної держави. З удосконаленням інформаційних технологій, політична система отримала можливість функціонувати набагато оперативніше, що дуже корисно для різноманітних державних служб.

4

ІІ. Відмінність інтернету.

На основі соціологічного дослідження, яке з 20 травня по 2 червня 2016 року провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), можна стверджувати, що другим, після телебачення, за пріоритетністю джерелом новинної інформації стали онлайнмедіа.

За часткою населення, що довіряє певному джерелу, лідирують центральні українські телеканали – їм довіряють 49,8% українців, не довіряють – 39,1%. Далі за цим показником ідуть інтернет (48% довіряють і 16,7% не довіряють), місцеві телеканали (47,5% проти 31%), соціальні мережі (42,2% проти 19,1%) і місцеві друковані видання (41,2% проти 23,8%). Загалом, щодня або майже щодня інтернетом користуються 42,5% українців у віці 18 років і старше, ще 17% користуються інтернетом принаймні декілька разів на тиждень. Серед користувачів інтернету 90,7% стверджують, що активно користуються принаймні однією соціальною мережею [4].

схема 2 [5]

Інтернет став невід’ємною частиною сучасності. Завдяки інтернеткомунікаціям користувачі кіберпростору виконують такі функції, як:

•освітня (використання пошукових систем, освітніх ресурсів; проведення онлайн-лекцій, майстер-класів тощо),

•комунікативна (спілкування за допомогою соціальних мереж, форумів, та ін.),

•економічна (реклама, інтернет-магазини та ін.),

5

•розважальна (онлайн-ігри, споживання відеота аудіоконтенту та ін.).

Політика може мати місце у будь-якій з цих сфер, навіть у такій як жарти. Як реклама, чорний піар тощо.

Переваги інтернету над традиційними ЗМІ

Загалом політичне інтернет-середовище України містить кілька основних каналів, які забезпечують зв'язок політичних діячів з електоратом:

1.Сайти політиків, партійні сайти, блоги.

Уже за доброю традицією, кожна поважаюча себе партія повинна мати власний веб-ресурс. Україна тут не є винятком. На сайтах партій можна знайти різну інформацію: від статуту й програми партії до банківських рахунків для благодійних внесків у парткасу. Відомі українські політики також мають персональні сайти, які виступають своєрідним майданчиком для існуючих та потенційних прихильників

6

того чи іншого лідера.

Функція партійних сайтів загалом повинна бути ідеологічною, тобто формулювати основні напрямки діяльності партії. Персональні ж сторінки політиків несуть суто іміджеве навантаження.

Рівень довіри користувачів до блогів, справді, досить високий. Однак, враховуючи зайнятість та інші фактори, не кожен політик має час/бажання/можливість вести власний блог самостійно. Тому природно, що блоги можуть бути колективним командним продуктом. Головна їхня функція – оперативно донести до користувача позицію політика з певного питання. Зрештою, це ще один спосіб злити на когось компромат.

2."Авторські" статті в електронних ЗМІ Це найтрадиційніший канал електронної комунікації із

громадськістю. Слово "авторські" взято в лапки, оскільки так само зрозуміло, що часто дані матеріали пишуть помічники, спічрайтери, заступники тощо.

3.Персональні інформаційні проекти.

Особливу ставку на них зробили політтехнологи з БЮТ. Для України це відносно нове явище. Хоча, наприклад, у Росії такі речі вже давно успішно функціонують. Класикою жанру був проект "За Путіна", на якому кожен користувач мережі міг залишити власний голос на підтримку Володимира Путіна.

схема 3 [5]

7

Саме тому соціальні мережі як інструмент формування довіри у політичній сфері має великий потенціал. Разом з тим, варто зазначити, що часто онлайнові соцмережі використовуються політиками і для маніпуляцій та обману, що певний час дає результат, але такі дії з часом викриваються, а гореполітик втрачає довіру і репутацію.

схема 4: [2], 8:45

Важливо критично мислити: збирати і порівнювати інформацію різних джерел.

8

ІІІ. Висновок

Соціальні мережі сьогодні виконують потужну інформаційну та мобілізаційну функції. Наприклад, у 2021 році мітинг «Марш за Київ», який підіймав політичні, соціальні та економічні питання, мав офіційну сторінку у таких соцмережах як Фейсбук, Інстаграм, окремого ботапідтримку у Телеграм і зібрав тисячі на Хрещатику.

Перемога Володимира Зеленського також показує, що використання соціальних медіа та їх особливостей – один із вирішальних факторів політичного успіху сьогодні. На противагу Facebook та VK, саме в Instagram Інтерньюз зафіксували найбільший відсоток позитивних та нейтральних постів. Одна із причин – такий контент генерують численні Зе-акаунти та фан-сторінки. Хештеги Зеленського та його команди використовували навіть у дописах про «Європейську Солідарність», «Батьківщину» та «Голос». Покоління інтернету виросло і може йти голосувати.

Сьогодні соціальні медіа є важливим політичним інструментом. Враховуючи постійне зростання української інтернет-аудиторії, якщо політик не є активним суб'єктом у світі соціальних мереж, блогів, електронній публіцистиці – це значна втрата для його кампанії. Ті, хто недооцінив цю зброю, залишились позаду.

9

Список використаної літератури

1.Політологія: навчально-методичний посібник (у схемах і таблицях) / за наук. ред. проф. В. С. Бліхара. Львів: ПП «Арал», 2018. 540 с /

2.https://www.youtube.com/watch?v=EWIXOD1kDfg&list=PLmoyMjubu d4kGeGSCgw_PI_mQZ5D-e0kk&index=16&t=210s – лекція «Не давайте технологіям використовувати себе» / Андрій Бродецький / TEDxYouth@Kyiv

3.http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/1723/%D0%A0%D0% B0%D0%B4%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0 %9E.%20%D0%92..pdf?sequence=1&isAllowed=y – дисертація Радченко Олег Віталійович «Роль інтернет-комунікацій в політичній взаємодії в Україні», Національний університет «Одеська юридична академія», 2012

4.http://journals.uran.ua/bdi/issue/view/9076 – стаття «Соціальні комункації» Парафенюк І.М., 30.05.2017р.

5.https://detector.media/infospace/article/164308/2019-03-21-dzherela- informatsii-mediagramotnist-i-rosiyska-propaganda-rezultaty- vseukrainskogo-opytuvannya-gromadskoi-dumky/ – результати соц. опитувать від «Детектор медіа» від 2019 року

6.https://www.pravda.com.ua/columns/2011/02/12/5901058/ – стаття «Інтернет як інструмент політичної комунікації в Україні», Василь Кедик, 12.02.2011р., 13:45

7.https://internews.ua/opportunity/social-network-research – стаття «Як соцмережі впливають на політику в Україні: висновки дослідження» від 28.11.2019р.

8.https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3458524-akim-dzerelam- informacii-doviraut-ukrainci.html – стаття «Яким джерелам довіряють українці» від 15.04.2022 17:44

9.https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/08/zhuravel_internet.pdf -

стаття «Інтернет як поєднання віртуального політичного часу з віртуальним політичним простором» / Петро Журавель, Олег Зубчик / політичний менеджмент №3, 2012р

10