Есе політика та інтернет

Процес соціалізації людини відбувається завдяки різним посередникам, які в більшості випадків мають багато спільного, розрізняючись, проте, у своїх специфічних характеристиках і формах дії. У політології їх називають агентами політичної соціалізації. У сучасному світі найважливішим агентом політичної соціалізації є засоби масової інформації (ЗМІ): преса, радіо, телебачення, відеозапис, комп’ютерні мережі. Вони виконують завдання впровадження норм пануючої політичної культури у свідомість людини, а часто і маніпулюють нею. Найбільш сильний вплив на політичне становлення особи чинять телебачення, радіо та Інтернет.

Інтернет став невід’ємною частиною сучасності. Завдяки інтернеткомунікаціям користувачі кіберпростору виконують такі функції, як: освітня (використання пошукових систем, освітніх ресурсів; проведення онлайн-лекцій, майстер-класів тощо), комунікативна (спілкування за допомогою соціальних мереж, форумів, та ін.), економічна (реклама, інтернет-магазини та ін.), розважальна (онлайн-ігри, споживання відеота аудіоконтенту та ін.). Політика може мати місце у будь-якій з цих сфер, навіть у такій неочікуваній як жарти. Часто ми не задумуємось, хто автор чергового політичного мему: простий громадянин чи команда політика, яка ставить перед собою завдання принизити іншого кандидата чи просунути свого.

Тож розглянемо детальніше переваги інтернету над іншими ЗМІ. По-перше, персональність – індивідуальний контент для кожного. Алгоритми соціальних мереж налаштовані досліджувати те, що ви частіше шукаєте, чим цікавитесь і так далі, щоб забезпечувати вас саме тим, що вам буде цікаво. Тож реклама тепер персоналізована, і коефіцієнт її потрапляння на зацікавлену людину значно зростає. Чим можуть користуватись партії та кандидати, показуючи кожному виборцю те, що йому ближче у вступній кампанії. Адже сфера потреб у студента та пенсіонера, у молодої сім’ї та одинака різні.

По-друге, інтерактивність. На відміну від інших ЗМІ, де можливий лише інформаційний монолог, інтернет дає можливість прямого зв’язку, наприклад виборців з кандидатом.

Куди в наш час без швидкості? Особливо у нинішній воєнній ситуації бачимо, що інформація швидше опиняється у соцмережах офіційних представників, аніж в ефірі телебачення. Також важливими перевагами є мультимедійність, доступність, тощо.

Саме через його оманливу простоту, інтернет може бути небезпечним. Інтернет-простір може використовуватися політиками для маніпуляцій, пропаганди та обману. Один з прикладів сучасна ситуація у Росії. Підкуплені «лідери думок» сформували світогляд російської молоді так, як це було потрібно діючій владі. Звичайно лише соцмережами пропаганда не

2

обмежувалася, але вплив інтернету влада прекрасно розуміє. Саме через те така різниця у тому, яку інформацію видає Яндекс(російська пошукова система) та Гугл(англійська) на однаковий запит. Тому важливо критично мислити: збирати і порівнювати інформацію з різних джерел.

Інформація та комунікація є не просто важливішими складовими політичної системи. Вони виступають кровоносною системою сучасної держави. Враховуючи постійне зростання української інтернет-аудиторії, якщо політик не є активним суб'єктом у світі соціальних мереж, блогів, електронній публіцистиці – це значна втрата для його кампанії. Ті, хто недооцінює цю зброю, залишаються позаду. З удосконаленням інформаційних технологій, політична система отримала можливість функціонувати набагато оперативніше, що дуже корисно для різноманітних державних служб.

Соціальні мережі сьогодні виконують потужну інформаційну та мобілізаційну функції. Наприклад, у 2021 році мітинг «Марш за Київ», який підіймав політичні, соціальні та економічні питання, мав офіційну сторінку у таких соцмережах як Фейсбук та Інстаграм, окремого ботапідтримку у Телеграм, і, як наслідок, зібрав тисячі на Хрещатику. Перемога у крайніх виборах Володимира Зеленського також показує, що використання соціальних медіа та їх особливостей – один із вирішальних факторів політичного успіху сьогодні.

3