право конспект 3

Кіріченко О. О. 8408

||||Правове регулювання трудової діяльності медичних працівників.Правопорушення в сфері охорони здоров’я і юридична відповідальність||||

1) Правове регулювання трудової діяльності медичних працівників.

Трудові відносини між роботодавцем і медичним працівником, що наймається для виконання тих чи інших функцій та завдань, мають бути обов'язково оформлені у вигляді трудового договору.

Трудовим договором називається угода між працівником та роботодавцем, яка встановлює правовідносини між ними.

Трудовий договір визначає, яку саме роботу медичний працівник зобов'язується виконувати, а також зобов'язує роботодавця виплачувати йому за це заробітну плату і забезпечувати відповідні умови праці, необхідні для виконання цієї роботи.

Формально підставою для прийняття медичного працівника на роботу є його особиста заява у письмовій формі на ім'я керівника закладу охорони здоров'я. За результатами розгляду заяви видається наказ, в якому зазначається дата прийняття медичного працівника на роботу, його посада, система оплати праці, випробувальний термін (за потреби). Факт ознайомлення з таким наказом медичний працівник має підтвердити особистим підписом.

Дотримання письмової форми трудового договору є обов'язковим: під час організованого набору медичних пра­цівників; під час укладення трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров'я; під час укладення контракту; під час укладення трудового договору з неповнолітніми і в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо медичний працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі, то відмова роботодавця у цьому разі вважатиметься грубим порушенням законодавства, що підлягає юридичній відповідальності.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків. Однак роботодавцю слід пам'ятати: трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження про прийняття медичного працівника не були видані, але медичний працівник фактично був допущений до роботи.

Трудовий договір може бути:

- безстроковим, тобто укладеним на невизначений термін;

- строковим, укладеним на певний термін за погодженням сторін (наприклад, контракти);

- укладеним на час виконання певної роботи.

Більшість трудових договорів, які укладаються на практиці, є безстроковими. Фактично сторони такого договору оформлюють свої відносини на невизначений термін. Працівник зараховується як окрема штатна одиниця.

Під час працевлаштування майбутній медичний працівник має надати роботодавцеві документи, визначені чинним законодавством (паспорт, трудову книжку), а також документи, які підтверджують відповідність спеціальним освітнім та кваліфікаційним вимогам:

- диплом державного зразка про медичну освіту;

- сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядипломної освіти ІІІ-IV рівнів акредитації;

- посвідчення про присвоєннявідповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю;

- свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних та фармацевтичних працівників, видане вищим медичним навчальним закладом І-III рівнів акредитації відповідно до Положення, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України

2) Поняття та види юридичної відповідальності суб’єктів медичних правовідносин

__Юридична відповідальність __— різновид соціальної відповідальності, який закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать.

__Кримінальна відповідальність__ є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності.

Злочини, що вчиняються медичним працівниками у зв’язку зі здійсненням ними професійної діяльності, умовно можна поділити на такі:

- злочини проти життя і здоров’я особи (пацієнта);

- злочини проти прав особи (пацієнта);

- злочини у сфері господарської діяльності з медичної практики;

- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

- інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв’язку з їхньою професійною діяльністю.

3) Адміністративна відповідальність. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я населення. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.

__Адміністративна відповідальність__ є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:

- порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм;

- незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах;

- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів.

До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення. Варто відмітити, що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

4) Що таке злочин?

__Злочин__ — антисоціальний вчинок людини, що посягає на відносини, що склалися в суспільстві, і становить небезпеку суспільному розвитку.