право конспект 1

Кіріченко О. О. 8408

||Медичне право України в системах права і законодавства. Юридична регламентація питань охорони здоров’я в Україні||

1)Медичне право України як галузь права: поняття, завдання, предмет і методи.

__Медичне право__ — це комплексна галузь права, що включає сукупність правових норм, регулюючих суспільні відносини у сфері медичної діяльності.

Система медичного права як частина правової науки включає такі основні __напрями__:

— теоретико-правові основи медичного права як комплексної галузі українського права;

— співвідношення і взаємодія медичного права з іншими галузями права;

— пошук оптимальних шляхів регламентації нових напрямів медичної діяльності;

— вдосконалення освітніх програм у галузі юридичної освіти та ін.

__Предмет медичного права__ - це суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення медичної діяльності. Предмет медичного права складається об'єктивно, незалежно від волі і свідомості окремо взятої людини або групи людей. Така об'єктивність пов'язана з потребами всього суспільства, яке зацікавлене в якісному і адекватному регулюванні взаємовідносин, що складаються у сфері медичної діяльності.

__Методи правового регулювання__ — це сукупність правових способів, за допомогою яких здійснюється вплив на суспільні відносини, що є предметом правового регулювання.

Враховуючи, що адміністративно-правовому методу властиві відносини влади - підпорядкування за рахунок наявності як сторони правовідносин уповноваженого органу держави, а цивільно-правовому методу властива рівність сторін правовідносин, необхідно відмітити комплексне використання в медичному праві методів правового регулювання. В той же час правові відносини між пацієнтом і лікарем при наданні медичної допомоги регулюються за допомогою цивільно-правового методу, проявом чого служить рівність суб'єктів правовідносин і можливість самостійного визначення своєї поведінки.

Основні законодавчо закріплені __принципи медичного права__ наступні:

• дотримання прав людини в галузі охорони здоров’я;

• пріоритет профілактичних заходів у галузі охорони здоров’я громадян;

• доступність медико-соціальної допомоги;

• соціальна захищеність громадян у випадку втрати здоров’я;

• відповідальність органів державної влади і управління, забезпечення прав громадян у галузі охорони здоров'я.

2) Ґенеза розвитку та становлення правового регулювання охорони здоров’я.

джерела медичного права — це спосіб зовнішнього закріплення правових норм, регулюючих суспільні відносини у сфері медичної діяльності. З позицій сучасного розвитку правової науки можна виділити такі особливості джерел медичного права:

1. наявність в Конституції України положень, присвячених загальним питанням регламентації медичної діяльності;

2. існування загального нормативно-правового акта у сфері медичної діяльності - Основ законодавства України про охорону здоров'я;

3. норми, що регулюють медичні правовідносини, нерідко розташовані в інших галузях права (кримінальне, цивільне, адміністративне й ін.), що пов'язане з розглянутою раніше комплексною природою медичного права.

Слід виділити чотири критерії для класифікації джерел медичного права:

1. Юридична сила.

2. Предмет регулювання.

3. Характер правового регулювання.

4. Сфера дії.

Відповідно до першого критерію (юридична сила) джерела медичного права діляться на закони і підзаконні акти.

__Закони__ у сфері медичного права - це нормативно-правові акти, що характеризуються вищою юридичною силою і що приймаються в установленому порядку по найбільш важливих питаннях медичної діяльності найвищим органом законодавчої влади України.

__Підзаконні акти__ у сфері медичного права — це акти, що приймаються на основі й у виконання законів України Президентом України, різними державними органами і органами місцевого самоврядування (Кабінетом Міністрів України, Міністерством охорони здоров'я України, органами управління охорони здоров'я на місцях, обласними радами тощо).

За характером правового регулювання джерела медичного права можуть бути матеріальні і процесуальні. Нормативно-правові акти __матеріального __характеру переважно регулюють змістовну сторону медичних правовідносин, тобто права і обов'язки учасників. Якщо ж говорити про джерела медичного права переважно __процесуального__ характеру, то це акти, які регулюють порядок діяльності зі здійснення і захисту норм матеріального права, тобто визначають порядок, процедури здійснення тих або інших значущих для медичної діяльності явищ.

3) Державний контроль і нагляд в сфері охорони здоров’я.

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров'я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

4) Контроль за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

Контроль здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок за місцем провадження господарської діяльності ліцензіата або його відокремлених підрозділів.

Планові перевірки проводяться відповідно до квартальних планів, які затверджуються наказами МОЗ України.

МОЗ України здійснює планові перевірки за умови письмового повідомлення ліцензіата про проведення таких перевірок не пізніше ніж за десять днів до дня їх проведення.

5) Загальні положення про страхування у сфері охорони здоров’я.

__Застрахована особа__ - особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню та має право на отримання безоплатної медичної допомоги за цим страхуванням;

медична послуга - будь-яка дія або сукупність дій суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я, спрямована на профілактику, діагностику, лікування, реабілітацію, яка має самостійне значення і використовується як основа для планування обсягу та вартості медичної допомоги;

__Об'єкт__ загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування - страховий випадок, з настанням якого застрахована особа має право на отримання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;

__Суб'єкти__ господарювання у сфері охорони здоров'я - юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які провадять господарську діяльність, спрямовану на збереження і відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку;

__Роботодавець__ - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, що відповідно до законодавства використовує найману працю та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

__Страховий випадок__ - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання медичної допомоги відповідно до закону;

__Страховик__ - Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України;

__Страхові внески__ - відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;

__Страхувальники__ - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування та/або є платниками;

Суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування - застраховані особи, страхувальники, страховик та суб'єкти господарювання у сфері охорони здоров'я.