ВСТУП..............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Генетично модифіковані організми – міфи та реалії...................5

1. Суть генетично змінених організмів............................................5

1.2. Історія виникнення генетично-модифікованих організмів........7

РОЗДІЛ 2. Погляди людства «за» та «проти» ГМО та вирішення проблеми……………………………………………………………………………...9

2.1. Негативні аспекти генетично модифікованих організмів..........9

2.2. Позитивні аспекти генетично модифікованих організмів........12

2.3. Шляхи вирішення проблеми.......................................................15

ВИСНОВКИ ...................................................................................................18

СПИСОК ВИКОРИСТАТОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................19

ВСТУП

Чисельність населення нашої планети, стрімко збільшується, і це спонукає учених і виробників не тільки інтенсифікувати вирощування сільськогосподарських культур і худоби, але і почати пошук принципово нових підходів до розвитку сировинної бази сторіччя.

Немало вчених висловлюються стосовно переваг існування генно-модифікованих - технологій, доводячи, що їхнє запровадження дозволить вирішити глобальні проблеми людства: продовольчу, створення нових ліків і вакцин, використання трансгенних тварин у трансплантології, винайдення джерел нових видів палива, тощо.

На початку 70-х рр. минулого століття новим підходом до вирішення цієї проблеми стала поява такої галузі науки як генна інженерія.

Генна інженерія – це розділ молекулярної біології та генетики, метою якого є створення організмів з новими комбінаціями спадкових властивостей, зокрема, таких, що не поширені в природі. Наприклад, глобальне потепління можна буде перемогти, створивши рослини та тварини, генетично змінені так, щоби протистояти росту температур та посухам.

Але, сучасна генна інженерія ще не досягла такого рівня розвитку, щоб передбачити наперед, які наслідки може мати втручання у спадкоємну інформацію материнської клітини, які процеси може спровокувати це втручання. Існують труднощі у визначенні, куди конкретно потрапить вбудований ген, і відповідно, як саме ця пересадка може позначитися в майбутньому. Таким чином, неконтрольоване виробництво й використання ГМО (генно модифіковані продукти) може мати непередбачені наслідки. Щоб повністю зрозуміти всі наслідки, має пройти багато років і змінитися кілька поколінь.

В даний час це величезне досягнення людства має і позитивний, і негативний вплив на живі організми.

Потреба у генно модифікованих продуктах виникла не так і давно, а проблема перенаселення людства спонукала до цього. Не потрібно забувати про те, що нас вже 6 млрд., а прогнози передбачають на 2021 рік – 7 млрд.. Ще однією проблемою е те, що за останні тільки 20 років людство втратило більше 15% ґрунтового шару. При цьому світові не вистачає білка, його світовий дефіцит складає 35-40 млн. тон/год. та зростає щоденно на 2-3%. Тому виросла потреба у в збільшенні сільськогосподарських продуктів для того, щоб вирішити продовольчу проблему так, як традиційними способами вже це важко зробити [1].

Тому метою даної роботи є висвітлення позитивних та негативних властивостей генетично модифікованих компонентів та наслідки їх застосування.

Об'єктом дослідження виступає генетично модифіковані організми (ГМО).

Також в роботі розкриємо суть та історію виникнення генетично модифікованих живих організмів. Розглянемо негативні та позитивні аспекти.

Розділ 1. Генетично модифіковані організми – міфи та реалії

1. Суть генетично змінених організмів

Генетично модифікований організм (ГМО) – це організм, генотип якого було змінено за допомогою методів генної інженерії. Генетичні зміни, як правило, здійснюються в наукових та сільськогосподарських цілях. Генетична модифікація відрізняється від природного та штучного мутагенезу саме направленою зміною генотипу. При цьому генетичний матеріал переносять з одного організму в інший, використовуючи технологію рекомбінантних ДНК . Якщо при цьому ДНК, яку переносять, походить з іншого виду, отримані організми називають трансгенними.

Основні етапи створення ГМО:

• Отримання ізольованого гена.

• Введення гена у ДНК-вектор.

• Перенесення вектора з геном в організм, що модифікують .

• Експресія генів у трансформованій клітині.

• Відбір (селекція) трансформованого біологічного матеріалу (клону) від нетрансформованого.

Отримати необхідний ген можна як з природного джерела (геному), так і з геномної бібліотеки. Він може бути отриманий і хімічним (за наявності відповідної послідовності нуклеотидів) чи ферментативним (використання механізму зворотньої транскрипції) шляхами. На сьогодні процес штучного (хімічного) синтезу генів є рутинною справою. Здійснюється такий процес за допомогою комп'ютеризованих пристроїв, що продукують різні послідовності ДНК довжиною 100—140 пар нуклеотидів (олігонуклеотиди).

Техніка введення генів у бактерії була розроблена після того, як Фредерік Гріффіт відкрив явище бактеріальної трансформації. В основі цього явища лежить примітивний статевий процес, який у бактерій супроводжується обміном невеликими фрагментами нехромосомної ДНК, плазмідами. Плазмідні технології лягли в основу введення штучних генів в бактеріальні клітини. Для введення готового гена у спадковий апарат клітин рослин та тварин використовують процес трансфекції. Якщо модифікації піддаються одноклітинні організми або культури клітин багатоклітинних, то на цьому етапі починається клонування, тобто відбір тих організмів та їхніх нащадків (клонів), які піддалися модифікації. Як реципієнти, в геном котрих вбудовують чужорідні гени, використовують ембріональні клітини ссавців, деяких рослин, дрозофіли, протопласти рослин, мікроспори, зародки рослин та ін.

Перенесення потрібних генів у межах вектора можливо здійснити за допомогою декількох методів, таких як:

1. Мікроін'єкція. За допомогою мікроголки та маніпулятора в клітину, або безпосередньо в ядро, вводиться векторна ДНК. В основному метод використовують для модифікації дрозофіл та рослин.

2. Електропорація. Рослинні протопласти чи тваринні клітини оброблюють імпульсами електричного поля високої напруги, що збільшує проникненість мембрани на деякий час. За цей період чужорідна ДНК проникає крізь утворені пори.

3. Транспорт ДНК в складі ліпосоми. В даному випадку використовується властивість ліпосом зливатись з клітинною мембраною, або поглинатись клітиною, як у випадку ендоцитозу. В самій клітині відбувається руйнування ліпосоми та вивільнення привнесеної ДНК. Метод використовується як для трансформації тваринних клітин, так і рослинних (протопластів).

4. Бомбардування мікрочастинками (метод балістичної трансформації). Для цього використовують частинки золота чи вольфрама розміром 0,3 — 0,6 мкм. На їх поверхні закріплюється векторна ДНК. Готові частинки заряджають у «генну пушку» та здійснюють обстріл клітин під високим тиском, або під електричним розрядом. Даний метод широко використовують для трансформації однодольних чи хвойних рослин. Бомбардування використовують при генотерапії.

5. Використання бактерії Agrobacterium tumefaciens (використання природних форм переносу генів) чи здатність лентивірусів переносити гени в клітини тварин.