Приклад курсової роботи з основ економічної науки

·впровадження ресурсозберігаючих технологій;

·поліпшення загальних умов праці;

·скорочення витрат ручої праці;

комунікаційна політика, ціноутворення та сервіс; 3)організаційна структура й культура підприємництва та кадрова політика.

Якісна різниця у рівні розвитку науки в окремих країнах світу обумовлена, в

свою чергу, особливостями історичного та соціально-економічного розвитку і залежить від культурно-етнічних факторів.

Формування ІПП визначається такими факторами:

·стратегічним характером ІПП;

·системним підходом до формування інноваційної політики;

·безперервністю інноваційної діяльності підприємства;

·нерозривним зв’язком між інноваційною політикою й ринково ситуацією;

·повнотою охоплення усіх внутрішніх елементів бізнесу інноваційною діяльністю;

підприємства;

· нерозривністю інноваційної політики з науково-технічним прогресом.

21

Перспективи розвитку економіки в даний час світові корпорації і фірм

пов'язують з освоєнням нових виробничих, інформаційних, високоенергетичних та інших наукоємних технологій, зі зміною концепції розвитку за рахунок постійного збільшення частки створюваних і реалізованих інновацій. Очевидно,

прибуток. Провідна роль у формуванні та розвитку ринку науково-технічної продукції належить великим промисловим компаніям, що мають у своїй структурі науково-дослідні центри та підрозділи з інформаційного та патентно-ліцензійним забезпеченню інноваційної діяльності. Значне місце на ринку займають також

наукові центри вищих навчальних закладів(університетів), що виконують

науково-дослідні проекти як по замовленнях промислових підприємств(фірм),

так і власні розробки для подальшої реалізації на ринку.

До прикладу, за обсягом НДДКР Японії скоротила розрив з США. Компанії

здійснили важливі нововведення в організацію вкладів в НДДКР демонструють

зростання виробництва оцінювався в 44%.

Республіка Білорусь значно відстає від провідних країн світу за рівне

інформатизації, створення принципово нових інновацій, патентоздатних об'єктів промислової власності. У подоланні цього відставання великі надії покладаються на створений і швидко розвивається Парк високих технологій(ПВТ). Основними напрямками діяльності ПВТ є розробка і реалізація інформаційно-комунікаційних технологій та програмного забезпечення в промислових та інших організаціях республіки, а також експорт цих програмних продуктів і технологій. У 2008 р

порівнянні з 2007 р), а частка експорту в загальному обсязі виробництва склала

85% .

Для ефективної інноваційної діяльності підприємства до розр інноваційної політики надаються вимоги, які базуються на певних принципах.

(рис. 2.1).

неорганізованого процесу розробки та впровадження інновацій, а це в свою чергу перешкоджає виконанню принципу комплексності при роботі з інноваціями.

Визначення мети та цілей та їх подальше втілення мають ґрунтуватися на місії підприємства та спиратися на маркетингові дослідження ринку.

Принцип комплексності полягає в координації всіх планів підприємства та їх

комплексну взаємодію. Цей принцип є досить важливим, оскільки інновації мають різну спрямованість та стадії реалізації.

План інноваційної діяльності має бути укладений та скорегований відповідно

до плану підприємства. Цей принцип збалансовує роботу всього підприємства на

процесів, оскільки ІПП є циклічним процесом, що включає певні стадії та процедури для відповідних планових завдань .

23

Під впливом навколишнього середовища можуть виникнути відхилення від

запланованого ходу робіт та непередбачувані ситуації, тому приділення уваги цій проблемі дозволить реагувати на такі зміни швидко й чітко.

Принцип наявності теоретичної бази допомагає усунути проблему зв'язку

інформаційної бази про наукові розробки, відкриття та проекти про впровадження тих чи інших соціально-економічних інновацій.

Для ефективної інноваційної політики підприємства мають дотримуватися

певного порядку формування інноваційної діяльності. За допомогою цього порядку формуються інноваційні цілі підприємства, реалізується стратегічний та

оперативний підхід до формування інноваційної політики. Складовими цього порядку (системи) є підсистема стратегічного планування інноваційної політики,

традиційним виробництвом, однак їх методи суттєво відрізняються. Це зумовлене тим, що інноваційні процеси скеровані на створення нових, нікому раніше не відомих продуктів, оновлення виробничих сил та відносин. Тому важливо вивчати

перспективного напрямку розвитку підприємства та вибір пріоритетних науково-

технічних рішень. Тому реалізація інноваційних процесів передбачає, [42]:

·визначення цілей проекту;

·формування структури проекту;

·визначення необхідних ресурсів для реалізації проекту;

·складання бюджету за проектом;

·визначення організаційної структури з проекту;

24

· формування основних підконтрольних показників щодо реаліз

інноваційного проекту.

Основними завданнями управління інноваційною діяльністю вважаються:

·формування цілей інноваційного розвитку;

·мотивацію впровадження інновацій;

·планування інноваційної діяльності;

·організацію робіт, пов’язаних зі здійсненням інновацій;

·управління інноваційними ризиками;

·впровадження інновацій;

·контроль за здійсненням інновацій.

розширенню міжнародного технологічного обміну. Варто відзначити той факт,

що найбільшим експортером технологій багато років є США, які в останні роки отримують з інших країн в якості ліцензійних винагород50-60 млрд. дол.

Позитивне сальдо ліцензійної торгівлі мають також Великобританія, Німеччина,

Швеція, Японії та інші промислово розвинені країни. При цьому Японія, яка,

починаючи з 50-х рр., Протягом майже сорока років була найбільшим споживачем зарубіжних технологій, до кінця XX ст. перетворилася на експортера технологій

(у 2004 р імпорт склав 13,6 млрд. дол., а експорт - 15,7 млрд. дол.). Росія імпортує

споживачами продукції.

25

Чітка сформованість цілей, оцінка наявних та потенційних можливостей,

допомогою матеріальних, трудових та фінансових ресурсів можна виділити

головний напрямки цієї діяльностіуправління основними аспектами

новаторства, що в свою чергу включають пошук інноваційних ідей, розробку новацій, застосування та розповсюдження інновацій.

Окрім реалізації певного напряму управління інноваційною діяльність варто

приймати до уваги і специфічні особливості інноваційного процесу, наприклад,

те, що вдалі ідеї мають бути знайденні на початкових етапах цього процесу, або

перспективні ідеї, не варто забувати, що інноваційний процес повинен сходитися

з стратегічними цілями, технологічними можливостями та фінансовими

ресурсами підприємства.

26

Основним завданням управління інноваційною діяльністю єстимуляція

ефективності інноваційної діяльності в промисловості є актуальною проблемою для індустріалізації будь-якої країни.

Для більш чіткого уявлення про інноваційну діяльність розглянемо світовий

досвід інноваційної діяльності на прикладі Америки, Японії та Німеччини.

Початком бурхливого розвитку інноваційного потенціалу зарубіжних країн є

середина ХХ ст. У США інноваційна діяльність та інфраструктура стрімко почала розвиватися з початку50-х рр. Причинами того були, по-перше, загострення конкуренції в області високих технологій з боку іноземних компаній, по-друге,

прагнення підвищити ефективність використання в комерційних цілях наукових і технологічних результатів, отриманих в ході освоєння федеральних бюджетних асигнувань на НДДКР (у 1998 р вони перевищили 75 млн. дол.).

В американському бізнесі, орієнтованому на створення і впровадження

нововведень поєднуються два види підприємництва: фінансового та власне інноваційного. Відповідно до цього спеціалізованою діяльністю з виробництва та

фінансуванні нововведень. Організаційно такі компанії являють собою поєднання керуючих невеликих фірм і керованих ними фінансових пулів, кожен з яких інтегрує грошові кошти кількох вкладників. На початку 90-х років у США функціонувало близько 200 таких фірм, а половина з них мала власні активи обсягом понад 100 млн. доларів.

Крім того, часто компанії практикують так званий"розподілений ризик",

сутність якого полягає в тому, що велика компанія вкладає свій капітал у проект не однієї малої інноваційної фірми, а розподіляє його між кількома проектами.

Це, з одного боку, значно знижує ризикованість вкладень, а з іншогодає джерела фінансування не однієї, а декількох фірмах. Однак проекти для фінансування відбираються особливо обережно ,і в середньому, задовольняється лише 1-2 з кожних 10 запитів про інвестиції.

28

В останні десятиліття найбільш ефективним методом прискор

інноваційних процесів в США є програми"свояків". Програма "свояків"

передбачає затвердження спеціальних грошових фондів, кошти з яких виділяють

"своякам" - представникам внутрішньо корпоративного ризикового капіталу.

Будь-який працівник корпорації, що запропонував ідею нового продукту, може звертатися безпосередньо до"свояка" за фінансовою підтримкою. Якщо пропозиція виявиться цікавим, то можуть бути виділені кошти(до декількох сотень тисяч доларів) на розробку та реалізацію інноваційного проекту. "Свояки"

беруть участь в доходах корпорації, отримуючи грошима, цінними паперами, або відсоток від прибутку за кожен вдалий інноваційний проект.

Розвиток економіки Японії на основі активізації інноваційної діяльності в промисловості почалося з 1885 р.

У японських компаніях пріоритетною організаційною формою інноваційного процесу є створення проектних груптимчасових і постійних. Загальновідомий факт, що часто японський бізнес завойовує світовий ринок розробкою нових видів продукції ("Сейко" першою розробила годинник на рідких кристалах, "Хонда" -

домінуючу на світовому ринку модель мотоцикла і т. Д.). Тому велике значення надається творчої розробці нових товарів на основі технології своєї компанії з використанням комплексного підходу до інноваційної діяльності. В успішно функціонуючих японських компаніях33% персональних ідей дійшли до стадії технічної розробки, 47% з них - до стадії комерціалізації, 56% з них - до стадії масового виробництва і випуску на ринок.

Загальний питома вага ідей, повністю реалізованих у виробництві та споживанні, склали 8,7%. Звідси було підраховано, що оскільки тільки один з чотирьох нових продуктів приймається споживачем, необхідно продукувати 18

ідей, щоб одна з них мала комерційний успіх.

Найважливішими факторами успіху у впровадженні нової продукції японських компаніях є:

· підтримка вищої керівної ланки;

29

·орієнтація розробників нових виробів на потреби ринку;

·мотивація, що бере участь в розробці цього виробу;

·унікальність нової продукції.

Що стосується Німеччини, то тут до середини дев'ятнадцятого століття було

орієнтувалися на досвід США і все більш і більш спрямовувалися на розвиток технологічно крупних програм. Для здійснення цих програм були створені так звані великі дослідні центри, які інтенсивно кооперувалися з виробництвом.

Великий внесок вносили органи влади в створення наукових паркі інноваційних центрів.

Привабливість Німеччини як центра НДДКР демонструє той , фактщо закордонні філії американських фірм саме тут реалізують більшу частину своїх наукових ідей, а в рейтингу переваг японських дочірніх підприємств вона стоїть на другому місці після Великобританії. Не варто забувати і той факт, що близько

70% всіх НДДКР в Німеччині фінансується приватними компаніями і тільки30% - державою та місцевою владою.

Разом з США і Японією Німеччина входить до трійки лідерів з отримання патентів на душу населення. Спад патентної активності, що спостерігався на початку 90-х рр., до теперішнього часу практично подолано. Патентна спеціалізація Німеччини проявляється, головним чином, у великій пропорції патентів по захисту навколишнього середовища(утилізація полімерів, біологічне очищення води і т.д.) і відносно малою – в інформаційних і телекомунікаційних технологіях, що відрізняє її від США та Японії.

Отже, сучасна історія довела, що інноваційна діяльність є фундаментом для конкурентоспроможності країн у світовій економіці.

30