Презентации
.pdf
|
Методи управління державним боргом: |
|
|
|
|
|
|||
|
- рефінансування (це погашення основної |
заборгованості |
і |
||||||
|
процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових |
||||||||
|
позик); |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
- |
реструктуризація (полягає в тому, що |
на |
певних |
умовах |
||||
|
відстрочується виплата частки боргу); |
|
|
|
|
|
|||
- конверсія (зміна початкових умов позики в частині доходності); |
|
||||||||
- консолідація (зміна початкових умов позики в частині строків); |
|
||||||||
|
- уніфікація (об’єднання декількох позик в одну); |
|
|
|
|
||||
- обмін за регресивним співвідношенням (обмін облігацій на нові з |
|
||||||||
|
метою скорочення державного боргу); |
|
|
|
|
|
|||
|
- |
відстрочка |
погашення |
(перенесення |
строків |
виплати |
|||
|
заборгованості). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
- |
анулювання позики (повна відмова |
державі |
від |
своєї |
||||
|
заборгованості). |
|
|
|
|
|
|
|
|
Проблеми державного боргу |
полягають не у |
його величині, а у |
|||||||
|
забезпеченні платоспроможності держави. Визнання державою |
||||||||
|
своєї неплатоспроможності називається дефолтом. |
|
|
|
ТЕМА 6: КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1. Сутність і призначення фінансів на мікрорівні.
2. Форми організації підприємництва і
капіталу.
3. Доходи та витрати суб’єктів мікрорівня, їх склад та економічна характеристика.
4. Особливості корпоративних фінансів, структура капіталу.
5. Дивідендна політика корпорації.
На рівні підприємств формуються найважливіші види первинних доходів – прибуток і заробітна плата, які знаходяться в основі процесів перерозподілу, створюють базу, в першу чергу, для фінансів домогосподарств і державних фінансів.
Фінанси суб’єктів господарювання (СГ) — це сукупність економічних відносин, що пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.
Ознаки фінансів СГ: (1) розподільний характер відносин; (2) грошова форма розподілу; (3) децентралізований рівень формування і використання фінансових ресурсів; (4) сформовані фінансові ресурси обслуговують кругообіг виробничих фондів самого підприємства, створюючи зворотній вплив на формування наступних фінансових ресурсів.
Функції фінансів СГ:
розподільча - формування, розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, іншими господарюючими суб’єктами;
контрольна - контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Внутрішні і зовнішні фінансові відносини підприємств розглянути самостійно.
Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:
(1)різноманітність форм власності;
(2)свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;
(3)вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;
(4)самофінансування підприємництва;
(5)правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;
(6)обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.
Є три методи організації фінансової діяльності СГ: (1) комерційний розрахунок;
(2) неприбуткова діяльність; (3) кошторисне фінансування. (Опарін, с.83-89)
Фінансові ресурси СГ – це грошові кошти, що перебувають у його розпорядженні.
Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел.
Власні ресурси концентруються у статутному фонді. Джерела утворення статутного фонду залежать від форми власності:
Приватна – власний капітал підприємця Акціонерна – акціонерний капітал Колективна (спільна) – внески засновників
Державна – асигнування з бюджету та з централізованих фондів.
До зовнішніх джерел фінансових ресурсів підприємств відносяться кошти, що надходять з бюджету, з цільових фондів та централізованих корпоративних фондів, кредити.
Загальна сума фінансових ресурсів СГ складається з таких елементів:
(1)грошові внески засновників до статутного фонду (або грошова частина статутного фонду);
(2)резервний фонд;
(3)амортизаційний фонд; спеціальні фонди;
(4)не розподілений (тимчасово не використаний) прибуток;
(5)кредиторська заборгованість усіх видів, включаючи заборгованість з бюджетних платежів, з відрахувань на соціальне страхування, з оплати праці;
(6)короткострокові і довгострокові кредити комерційних банків;
(7)кошти для фінансування капітальних вкладень та інші.
У процесі господарської діяльності підприємства отримують доходи, здійснюють витрати, визначають фінансові результати діяльності.
Суб’єкти господарювання отримують доходи внаслідок різних видів своєї діяльності (основної, операційної, фінансової, інвестиційної). Не є доходами: отримані кредити, бюджетні асигнування, страхове відшкодування, внески власників до статутного фонду тощо.
Витрати підприємства означають використання грошових коштів, які
можуть спрямовуватися на забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), інші операційні заходи, на відтворення основних засобів, на соціальні цілі та інше.
Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах. Фінансовий результат діяльності суб’єкта господарювання може бути позитивним (прибуток) і від’ємним (збиток). Прибуток є одним із видів первинних доходів і виступає основною складовою власних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Чистий прибуток має досить широкий спектр напрямів використання, починаючи від реінвестування в розвиток власного підприємства, закінчуючи благодійними заходами. Збиток же вимагає пошуку джерел відшкодування, щоб можна було відновити обсяги виробництва, досягненні до того, як утворилися збитки.
Умовою існування ринкової економіки взагалі є присутність на ринку товаровиробника. Головна відмінність товаровиробника - форма власності, яка є першоосновою будь-якого підприємства,
наприклад, приватна, державна, колективна, що відрізняє підприємства одне від іншого за формами володіння капіталом, розподілу і використання прибутків.
В сучасній ринковій економіці акціонерні товариства (корпорації, компанії) є основною юридичною формою організації капіталу і підприємництва. Основні ознаки, що характеризують корпорацію, такі:
корпорація – юридична особа, що володіє правосуб’єктністю;
відповідальність акціонерів за зобов’язаннями корпорації обмежена їхніми частками в капіталі;
акціонер має право вільно розпоряджатися своїми акціями; корпорацією управляють її вищі органи.
На сучасному етапі корпорації виробляють основний обсяг ВВП в країнах з розвиненою економікою, а також потужно впливають на фінансові ринки.
Специфічні особливості організації фінансів корпорацій:
(1) статутний фонд утворюється за допомогою розміщення акцій, які дозволяють концентрувати дрібні капітали багатьох власників;
(2) акціонерний капітал формується за допомогою механізмів фінансового ринку.
У зв’язку з цим функціонування корпорації прямо залежить від курсу її акцій, який впливає на можливості залучення додаткового капіталу, а отже на розвиток корпорації. Для корпорацій прибуток фактично втратив свою роль основного фактора розвитку. Це питання вони вирішують, перш за все, через залучення капіталу (як акціонерного, так і позичкового) з фінансового ринку.
Саме тому основна мета діяльності корпорацій полягає у зростанні ринкової вартості акції (тобто в збільшенні капіталізації) в інтересах її власника.
Фінансові відносини на рівні корпорації пов’язані, перш за все, з формуванням акціонерного капіталу. Придбавши акцію, фізична або юридична особа стає власником акціонерного товариства відповідно до суми її номіналу. Акціонерний капітал корпорації доповнюється борговим капіталом, і разом вони становлять складну категорію – функціонуючий капітал корпорації. Отже, капітал як власність відокремлюється від капіталу як функції.
З одного боку, капітал – це вартість (обсяг грошових фондів), інвестована у виробництво чи фінансові активи з метою отримання прибутку.
З іншого боку, капітал – це економічний ресурс, за придбання якого треба платити, тобто він має певну ціну, що визначається позичковим процентом.
Особливості корпоративних фінансів відображаються в їх функціях:
-функція формування капіталу;
-функція розподілу і використання капіталу;
-функція контролю за формуванням, розподілом і використанням капіталу.
Змістовне наповнення кожної з цих функцій як теоретичних абстракцій пов’язано із прагматичними діями фінансового менеджменту. З погляду управління капіталом завданням менеджерів є намагання зменшити фінансові витрати на формування капіталу, залученого з різних джерел, і збільшити чистий прибуток на кожну грошову одиницю вкладень.
У процесі формування капіталу та його кругообігу у корпорації виникають фінансові відносини з іншими агентами ринку.
Капітал корпорації формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх грошових фондів.
Внутрішні фонди створюються за рахунок грошових потоків від усіх видів діяльності корпорації. Чистий грошовий потік дорівнює сумі чистого прибутку і амортизації. Частина цих грошей, за вирахуванням сплачених у грошовій формі дивідендів, слугує джерелом інвестицій в необоротні та оборотні активи.
Зовнішні грошові фонди залучаються через емісію нових акцій (збільшення власного капіталу), а також шляхом позик (емісія облігацій, кредити банків).
Ринкових підхід до дослідження обороту капіталу пов’язаний із поняттям
«вартісний цикл» (процес обороту капіталу), що включає декілька
стадій:
-конкурентна позиція корпорації;
-прибутковість корпорації;
-формування внутрішнього грошового потоку;
-ринкова ціна (курс) цінних паперів корпорації, що обертаються на фінансовому ринку;
-формування зовнішніх джерел фінансування;
-формування загальної суми інвестиційних фондів, що утворюються як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел;
-формування ресурсів корпорації для зміцнення конкурентної позиції.