1. Розрахунок норм часу і виробітку для різних видів робіт:

Усе різноманіття видів робіт і трудових процесів з погляду методики нормування праці робітників – виконавців можна звести до трьох основних типів:

1. Виконання ручним чи машинно-ручним способом робіт, дрібними чи партіями одиничних, з коопераційним чи предметним поділом праці.

Розрахунок норм часу здійснюється згідно формул:

• норма штучного часу:

Норма часу в умовах серійного і масового виробництва виступає як норма штучного часу (t_шт ):

,

де t_o і t_д – основний і допоміжний час (слід зазначити, що час основної роботи, що є на верстатних роботах, як правило, машинним, на інших видах робіт може бути ручним).

К – сумарний відсоток часу на відпочинок, особисті потреби і на обслуговування робочого місця стосовно оперативного часу. (t_оп=t_o+t_д)

• норма штучно – калькуляційного часу:

Норма часу в умовах дрібносерійного і одиничного виробництва виступає як норма штучно-калькуляційного часу (t_шк):

,

де t_пз – величина підготовчо-заключного часу на партію деталей, хв.;

N – кількість деталей в партії.

Норма виробітку це кількість продукції, яка повинна бути вироблена за одиницю часу – на підставі таких норм розраховуються як відношення Т_зм до t_шт. У випадку якщо нормативи підготовчо-заключного часу даються на зміну, то за формулою:

2. Розрахунок норм обслуговування

Норма обслуговування аналогічна нормі виробітку, але виражається або в одиницях устаткування, або кількістю робітників, яких повинний обслуговувати допоміжний робітник. Розрахунок виробляється по формулах:

1) ,

де t_о.од. – норматив часу на обслуговування однієї одиниці устаткування, чіл./година.;

t_пер – норматив часу на перехід від верстата до верстата чи між іншими об'єктами обслуговування.

3. Розрахунок норми чисельності

Норма чисельності – необхідне число працівників для обслуговування діючого устаткування чи для виконання визначених функцій розраховується по наступним формулах:

1) При обслуговуванні одним працівником декількох одиниць устаткування:

• у зміну ;

• у добу ;

• планова (облікова) ;

де Н_ч – норма чисельності працівників, чіл;

М – число одиниць устаткування, що обслуговується, (чи інших об'єктів);

К_зм – коефіцієнт змінності роботи устаткування (об'єктів);

Ф_н і Ф_р – номінальний і реальний фонд робочого часу на одного працівника в рік за планом.

2) При обслуговуванні однієї одиниці устаткування декількома працівниками:

• у зміну Н_в = М × Н;

• у добу Н_в = М × Н × К_зм;

• планова (облікова) Н_в = М × Н × К_зм × ,

де Н – норматив чисельності робітників на одиницю устаткування чи інший об'єкт обслуговування.

період на зміну.

Нормування праці службовців

Для нормування праці службовців поряд з нормами часу і виробітку (технічні виконавці) застосовуються норми чисельності (фахівці, керівники), а для деяких категорій фахівців (лінійних інженерно-технічних працівників) – норми керованості чи норми завантаження. Норма керованості ­ це чисельність робітників, спеціалістів, службовців, яка може бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику тимчасово чи постійно.

Для більшості службовців норма чисельності по функціях керування визначаються в загальному вигляді як відношення трудомісткості функції до реального фонду робочого часу на одного працівника. Норми чисельності можуть установлюватися виходячи з лінійних залежностей з емпіричними коефіцієнтами, отриманими на підставі спеціальних досліджень.

Облік виконання норм

Відсоток виконання норм виробітку визначається згідно формул:

1) При обліку однорідної продукції в натуральному вимірі:

де В_ф і Н_вир – відповідно фактичне вироблення і норма виробітку в натуральному вимірі за визначений період.

2) При обліку різнорідної продукції в трудовому вимірі (нормо-годин.)

,

де Т _норм. і Тф. – відповідно сума нормо-годин і сума фактично відпрацьованих годин на виконання обсягів робіт.

7.

Погодинна форма оплати праці та її системи

Виділяють просту погодинну та погодинно-преміальну системи оплати праці.

Проста погодинна заробітна плата визначається за формулою:

,

де ТС – тарифна ставка за присвоєним робітнику розрядом (посадковий оклад службовця), грн.;

Т_міс.. – фактично відпрацьований час за місяць, годину.

Оплата праці робітника, який працює погодинно залежить від не розряду роботи, а від його кваліфікації. Для розрахунків застосовують погодинні, поденні та помісячні тарифні ставки.

Проста погодинна система заробітної плати стимулює працівника в підвищенні кваліфікації та раціональному використанні робочого часу, трудової дисципліні які, регламентуються функціональним розподілом праці, технологічними картами, посадовими інструкціями, планами – завданнями.

Погодинно – преміальна система заробітної плати є більш ефективною, бо стимулює працівника не тільки до раціонального використання робочого часу, але й до досягнення певних кількісних та якісних показників. Виплата премій здійснюється, як правило, за виконання встановлених кількісних показників за умов досягнення відповідної якості продукції (робіт).

Погодинно-преміальна заробітна плата визначається за формулою:

ЗП_{погод.прем.} = ЗП_погод. + Д

где Д – доплата (премія).

Відрядна форма заробітної плати та її системи

Основним елементом відрядних систем є розцінка, яка встановлюється на одиницю робіт, що виконуються (операція, деталь, вироб). Розцінка може бути індивідуальною або колективною.

Індивідуальні розцінки (R) розраховують на підставі норм праці (Нчасу, Нвиробітку) та тарифної ставки (ТC), відповідної розряду роботи, за формулами:

ТC

R = ---------------------- , або R = ТC х Н часу .

Н виробітку