Мастильні матеріали

До мастильних матеріалів належать речовини, які зменшують тертя й захищають метал від корозії. Мастиль­ні матеріали можуть бути рідкими, твердими та консистентними. Рідке мастило (олива) буває мінерального, рослинного та тваринного походжен­ня. Найпоширенішою є мінеральна олива — продукт, добутий з нафти або кам'яного вугілля: вазелінова, ма­шинна, циліндрова.

Рослинна олива — бавовняна, касторова, льняна, реп'яхова. До тваринних олив належать жири: риб'ячий, тюленячий, китовий, сало різних тварин. Ці оливи мають малу в'язкість і найкращу маслянистість, тому застосову­ють суміш мінеральних олив з тваринними та рослинними оливами.

Рідке мастило застосовують для деталей, що працюють на високих швидкостях. Поряд з рідкими застосовують тверді мастила, що складаються з мінеральних олив змішаних з милом; звичайно це солідол, тавот, технічний вазелін тощо. Наприклад, мазями називаються суміші мінеральних олив з невеликим додаванням олив тварин­ного та рослинного походження, згущеними кальцієвими (консталіни) або натрієвими (солідоли) милами.

Консистентні мастила можуть містити, крім мила, на­повнювачі, наприклад графіт, тальк, слюду. До них нале­жать приладне мастило АФ-70 (мастило УНМА), техніч­ний вазелін УН (універсальне низькоплавке мастило), консерваційне мастило.

Вид мастильних матеріалів вибирають залежно від умов роботи, виду тертя, конструкції тертьових деталей, їх навантаження, нагрівання, а також від матеріалу частин, що піддаються тертю. Наприклад, індустріальні мастильні матеріали застосовують для змащування верстатів і механізмів; суднові — ходових частин суден; турбінні — підшипників турбін; моторні — двигунів внутрішнього згоряння стаціонарного типу; авіаційні — авіаційних двигунів; циліндрові — парових машин; мастильний мазут, напівгудрон, гудрон — букс вагонів та інших механізмів.

Основними характеристиками рідких мінеральних олив є в'язкість, температура спалаху та застигання, стабільність, вміст домішок. Мінеральна олива має різну в'язкість: ріденька 17...22, густа 60...75 Па•с. Це стосується і температури спалаху та застигання, чим і пояснюється їх поширення. В'язкістю оливи називають його властивість чинити опір пересуванню одного шару відносно іншого. Температуру, за якої виділяються пари оливи і утворюють з навколишнім повітрям спалахуючі суміші, називають температурою спалаху. Температурою застигання назива­ють температуру, за якої олива стає нерухомою. Здатність оливи чинити опір окисленню на повітрі за підвищених температур називають стабільністю оливи. Вміст меха­нічних та інших домішок визначається в відсотках, чим їх менше в оливі, тим вища її якість.

Основними характеристиками консистентних мастил є пенетрація, температура краплепадіння, корозійні дії та вміст домішок. Пенетрація — число сотих часток санти­метра занурювання в мастило градуйованого конуса про­тягом 5 с за певної температури. Температурою краплепа­діння називають температуру, за якої з'являється перша крапля мастила під час нагрівання її в певних умовах. Корозійна дія мастила — це дія нагрітої оливи на мета­левий зразок, який знаходиться в мастилі протягом пев­ного часу. За втратою зразком маси визначається коро­зійна дія мастила.