
Экзамен и тесты в кр (ответы) / Ответы на тесты
.docxпортфельними;
фінансовими;
чинними;
валовими.
9.13. Залежно від об'єктів інвестування розрізняють інвестиції:
реальні і фінансові;
прямі і непрямі;
короткострокові і довгострокові;
приватні і державні.
9.14. Відповідно до суб’єктів інвестування розрізняють інвестиції:
державні, приватні;
прямі, портфельні непрямі;
реальні, фінансові;
капітальні, інноваційні.
9.15. До видів ефективності інвестицій відносять такі:
економічна, екологічна, соціальна, громадська (суспільна);
екологічна, економічна, статична, динамічна;
статистична; динамічна, комерційна, громадська (суспільна);
психологічна, бюджетна, комерційна, екологічна.
9.16. Згідно чинному законодавству України «Інвестиційна діяльність» – це:
діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень, розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг;
сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій;
удосконалення процесу діяльності підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності;
діяльність технічних підрозділів підприємства, науково-дослідних лабораторій по впровадженню у виробництво нової техніки з метою підвищення його економічної ефективності.
9.17 Інвестиції в оборотні кошти передбачають:
придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск;
забезпечення нових та додаткових запасів готової продукції;
модернізацію діючого устаткування;
будівництво і реконструкцію будівель і споруд.
9.18. Інвестиції в основні засоби передбачають:
забезпечення нових і додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів;
забезпечення нових та додаткових запасів готової продукції;
збільшення рахунків дебіторів;
придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск.
9.19. Джерелами інвестування можуть бути наступні кошти (за ознакою належності):
власні, позикові, запозичені;
прямі, портфельні непрямі;
реальні, фінансові;
капітальні, інноваційні.
9.20. Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов'язані з:
вкладеннями невиробничого характеру, наприклад, інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру;
придбанням нової технології (патенту чи ліцензії) і торгової марки;
об'єктами, безпосередньо технологічно не пов'язані із забезпеченням нормальної експлуатації (під'їзні шляхи, лінії електропередач, каналізація тощо);
збільшенням рахунків дебіторів.
9.21. Форфейтинг – це:
фінансова операція, що перетворює комерційний кредит на банківський;
довгострокова оренда машин та обладнання;
найповніша фінансова схема залучення інвестиційних ресурсів в інноваційну діяльність;
якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику.
9.22. Основна риса франчайзингу – це:
зменшення розміру початкових інвестицій у створенні виробничих підприємств чи диверсифікації виробництва;
отримання відстрочки при погашенні платежів;
тиражування інновацій завдяки залученню великого капіталу;
акумулювання фінансових коштів у процесі реалізації інноваційного проекту, якщо в інвестора бракує коштів для інновацій.
9.23. Венчурний (ризиковий) капітал – це:
найповніша фінансова схема залучення інвестиційних ресурсів в інноваційну діяльність;
фінансова операція, що перетворює комерційний кредит на банківський;
довгострокова оренда машин та обладнання;
якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику.
9.24. З огляду на термін та повноту окупності витрат лізингодавця всі лізингові операції поділяють на:
оперативний лізинг, фінансовий лізинг;
поворотний лізинг, банківський лізинг;
поворотний лізинг, фінансовий лізинг;
оперативний лізинг, банківський лізинг.
10.1. Діяльність зі встановлення норм, правил і характеристик, що здійснюється з метою забезпечення безпеки продукції, робіт та послуг для оточуючого середовища, життя, здоров`я та майна – це:
стандартизація;
сертифікація;
контроль;
ліцензування.
10.2. Діяльність з підтвердження відповідності продукції, послуг та інших об’єктів певним нормам, що здійснюється з метою створення умов для діяльності господарюючих суб’єктів різних форм власності на єдиному товарному ринку країни, а також для участі у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі – це:
стандартизація;
сертифікація;
контроль;
ліцензування.
10.3. Матеріально-речову основу інтелектуальної власності складає інтелектуальний продукт. Форми інтелектуального продукту як результату творчих зусиль його творців – це:
наукові відкриття та винаходи;
звичайні консалтингові послуги наукового, технічного, економічного, управлінського характеру, включаючи сферу маркетингу;
звичайні технології, патенти та інші;
авторське право.
10.4. Сукупність норм права, що регулюють правовідносини, які пов’язані зі створенням і використанням певного інтелектуального продукту. Розповсюджується на будь-які творчі результати, незалежно від форми, призначення та переваг інтелектуального продукту. Не розповсюджується на ідеї, методи, процеси, системи, способи, концепції, принципи, відкриття, факти. Мова йде про:
авторське право;
промислову власність;
виробничу власність;
наукова власність.
10.5. Авторське право – це право, що:
не належить автору;
належить автору;
належить автору і діє якнайменше 50 років після його смерті;
правильні відповіді а та с.
10.6. Право власності на винахід (корисну модель) засвідчується:
а) патентом;
б) ліцензією;
в) авторським посвідченням;
г) спеціальним рішенням спеціалістів.
10.7. Передавання права на використання нематеріальних ресурсів власником цього права іншій зацікавленій особі здійснюється у формі:
а) патенту;
б) ліцензії;
в) свідоцтва;
г) авторського посвідчення.
10.8. Надання цього документу – це розповсюджений спосіб відшкодування витрат коштів, часу та людського капіталу приватних організацій та окремих спеціалістів на отримання такого громадського товару як науково-технічні знання. Протягом строку дії цього документу його власник забезпечує економічну експлуатацію об’єкта інтелектуальної власності та доступ до нього інших економічних агентів. Мова йде про:
промисловий зразок;
патент;
ліцензію;
товарний знак.
10.9. Нематеріальні активи підприємства оцінюються за їхньою собівартістю, якщо:
нематеріальні активи створені самим підприємством і є його власністю;
нематеріальні активи купуються в процесі діяльності підприємства;
підприємство купує ліцензію на використання ноу-хау;
керівництво підприємства вирішило продати які-небудь свої нематеріальні активи.
10.10. Нематеріальні активи — це:
а) реалізація права власності на нематеріальні ресурси підприємства;
б) виключне право використання об’єктів промислової й інтелектуальної власності, інших нематеріальних ресурсів;
в) права на використання об’єктів промислової й інтелектуальної власності;
ґ) складові потенціалу підприємства, спроможні приносити економічну користь протягом тривалого часу, для яких відсутня матеріальна основа одержання прибутку.
10.11. Договір щодо надання прав на комерційне та виробниче використання винаходів, технічних знань, товарних знаків, що передбачає сплату однією особою інший певної винагороди, - це:
патент;
ліцензійна угода;
комерційні відомості;
промислові секрети .
10.12. Державна інноваційна політика — це:
сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов’язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів;
політика, яка пов’язана з вибором пріоритетів у науці та техніці;
регулювання інноваційної діяльності на рівні держави;
діяльність зі встановлення норм, правил і характеристик, що здійснюється з метою забезпечення безпеки продукції, робіт та послуг для оточуючого середовища, життя, здоров`я та майна.
10.13. Це дозвіл, що видається патентовласником (ліцензіаром) юридичній або фізичній особі (ліцензіату) на комерційне використання винаходу, захищеного патентом, протягом визначеного строку та за певну винагороду. Право власності на нього закріплюється за ліцензіаром. Надання цього документа регулюється відповідною угодою між зацікавленими особами. Мова йде про:
промисловий зразок
патент
ліцензію
товарний знак.
10.14. Непрямі методи державної підтримки інноваційної діяльності - це:
фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт та інноваційних проектів з бюджетних коштів;
податкові пільги (надання податкового кредиту, податкові канікули, пільгове оподаткування, зменшення оподатковуваного прибутку);
формування державної інноваційної інфраструктури;
підготовка кадрів.
10.15 . Сертифікат продукції — це документ, що:
а) необхідний лише для захисту права власності на продукцію;
б) дозволяє купувати продукцію;
в) свідчить про рівень якості продукції;
г) пред’являється покупцю під час продажу продукту.
10.17 Винахід повинен відповідати таким вимогам:
а) має бути новим, має мати винахідницький рівень, має бути промислово придатним;
б) повинен бути новим, повинен бути частиною рівня техніки; повинен бути представлений пристроєм, повинен бути промислово придатним;
в) повинен мати винахідницький рівень;
г) повинен бути промислово придатним, повинен бути конкурентоспроможним, повинен бути новим.
10.18 Державна інноваційна політика «технологічного поштовху» пов’язана з:
використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки;
участю держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;
соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу;
створенням економічного клімату та інформаційного середовища для інновацій на підприємствах, скорочення прямої участі в науково-дослідних розробках та дослідженнях ринку.
10.19. Державна інноваційна політика ринкової орієнтації пов’язана з:
використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки;
участю держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;
соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу;
прямою участю держави в науково-дослідних розробках та дослідженнях ринку.
10.20. Державна інноваційна політика соціальної орієнтації пов’язана з:
використанням ринкового механізму розподілення ресурсів і вибору напрямів розвитку науки та техніки;
участю держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;
соціальним регулюванням наслідків науково-технічного прогресу;
створенням економічного клімату та інформаційного середовища для інновацій на підприємствах, скороченням прямої участі в науково-дослідних розробках та дослідженнях ринку.
10.21. Тематичні галузі науки і техніки, які мають першочергове значення для досягнення поточних і перспективних цілей соціально-економічного та науково-технічного розвитку, що формуються під впливом національних соціально-економічних і політичних чинників і відрізняються інтенсивними темпами розвитку, більш високою концентрацією ресурсів називаються:
фундаментальними дослідженнями;
прикладними дослідженнями;
пріоритетними напрямами розвитку науки;
пріоритетними напрямами розвитку техніки.
10.22. Інструменти (засоби) регулювання інноваційної діяльності – це:
укладені центральними або регіональними органами державного регулювання договори із суб’єктами інноваційної діяльності щодо розроблення і виробництва інноваційних продуктів, технологій та послуг;
дії, спрямовані на забезпечення інноваторів фінансовою та технічною допомогою, в тому числі створення інноваційної інфраструктури;
податкові пільги, пільгове кредитування і субсидування, страхування і гарантування, надання прав на прискорену амортизацію устаткування, розвиток державою патентного права, правничих засад виробництва та споживання якісної продукції;
акти нормативно-правового або директивного характеру, які регулюють окремі аспекти інноваційної діяльності.
10.23. Об’єктами права інтелектуальної власності є:
літературні та художні твори;
наукові відкриття;
результати НДДКР;
зразки нової продукції, нової техніки або нових матеріалів, оригінальні науково-виробничі послуги; 10.24. У загальному вигляді, під цим терміном розуміють технічні знання, досвід, виробничі секрети, які дозволяють полегшити та прискорити освоєння виробництва продукції, проте не можуть бути предметом патентування і тому не користуються патентним захистом( при передачі прав на їх використання погоджується конфіденційність інформації та передбачаються санкції за її порушення):
а) комерційні дані;
б) промислові секрети;
в)«ноу-хау»;
г)технічне обґрунтування проектів.
10.25. Результат науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини інновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП – це:
а) відкриття;
б) винахід;
в) технічне завдання;
г) «ноу-хау».
11.1. Для призначення спеціаліста на посаду повинні бути розглянуті наступні пункти:
Визначити співвідношення між чисельністю спеціалістів та допоміжного персоналу
Розглянути вимоги до кандидату на посаду
Визначити рівень діяльності робітника
Забезпечити необхідний соціальний пакет
11.2. При розгляді питання про підвищення працівника повинні враховуватися:
Організаційну структуру підприємства
Стаж роботи
Рівень кваліфікації
Особисті зв’язки працівника
11.3. Рисами інноваційної ієрархічної структури є:
Широка участь спеціалістів в прийнятті рішень
Випуск регламентуючих рішень
Взаємодовіра начальника та підлеглого
Високий рівень нерегламентованих зв’язків у колективі.
11.4. До стимулюючих чинників інноваційної діяльності відносять:
а) розвиток товарно-грошових відносин;
б) конкуренцію на ринку;
в) безробіття;
г) посилення інфляції.
11.5. Мотивацією винаходів і нововведень найчастіше є:
а) людська цікавість;
б) бажання заробити більше грошей і просунутися в суспільстві;
в) бажання краще й ефективніше виконати роботу;
г) усе попереднє;
11.6. Існують наступні методи стимулювання інноваційної діяльності:
а) адміністративні, моральні, економічні, примусові;
б) динамічні та статичні;
в) тактичні та стратегічні;
г) всі відповіді вірні.
11.7. За характером впливу стимули бувають:
а) економічні, адміністративно-організаційні, соціально-психологічні;
б) мікроекономічні та макроекономічні;
в) короткострокові та довгострокові;
г) спонукальні та примусові.
11.8. За рівнем управління стимули бувають:
а) економічні, адміністративно-організаційні, соціально-психологічні;
б) мікроекономічні та макроекономічні;
в) короткострокові та довгострокові;
г) спонукальні та примусові.
11.9. За терміном дії стимули бувають:
а) економічні, адміністративно-організаційні, соціально-психологічні;
б) мікроекономічні та макроекономічні;
в) короткострокові та довгострокові;
г) спонукальні та примусові.
11.10. За способом впливу стимули бувають:
а) економічні, адміністративно-організаційні, соціально-психологічні;
б) мікроекономічні та макроекономічні;
в) короткострокові та довгострокові;
г) спонукальні та примусові.
11.11. За суб’єктом стимулювання стимули бувають:
а) індивідуальні та колективні;
б) прямі та непрямі;
в) випереджуючі та підкріплюючі;
г) спонукальні та примусові.
11.12. Гнучкий робочий графік - розклад роботи, при якому працівник може вибрати час приходу і відходу в певних кордонах, яке встановлюється:
самостійно;
керівництвом;
членами бригади;
державними органами влади.
11.13. Стислий робочий тиждень є графіком, по якому певна кількість робочих часів впродовж робочого тижня…
відпрацьовується в наступному тижні;
є коротшою у порівнянні зі звичайним робочим тижнем;
відпрацьовується в різну кількість робочих днів;
не відпрацьовується з дозволу роботодавця.
11.14. Часткова зайнятість – це:
можливість комбінувати основну роботу з додатковою
робота по виконанню тих же обов'язків, але впродовж меншого часу
робота, де відпрацьовується половина робочого часу;
робота у вільному місці впродовж визначеного терміну.
12.1 Згідно з чинним законодавством України «моніторинг інноваційної діяльності» — це:
сукупність науково-технічних, виробничих, фінансово-збутових та інших заходів, пов’язаних з виробництвом та просуванням на ринок нової продукції;
політика, яка пов’язана з вибором пріоритетів у науці та техніці;
систематичний збір, обробка та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів держави щодо стимулювання і регулювання інноваційної діяльності в країні, результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
діяльність зі встановлення норм, правил і характеристик, що здійснюється з метою забезпечення безпеки продукції, робіт та послуг для оточуючого середовища, життя, здоров`я та майна.
12.2 Науково-технічна інформація – це:
інформація, розміщена в книгах, наукових статтях, депонованих рукописах, звітах про проведені науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, дисертаціях тощо;
інформація у поданих, але ще не розглянутих заявках і виданих охоронних документах;
відомості про об'єкти або явища навколишнього середовища, які запитуються у випадку виникнення необхідності в них;
кількісна міра об’єктів і їх властивостей на навколишньому світі.
12.3 Патентна інформація – це:
інформація, розміщена в книгах, наукових статтях, депонованих рукописах, звітах про проведені науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, дисертаціях тощо;
інформація у поданих, але ще не розглянутих заявках і виданих охоронних документах;
відомості про об'єкти або явища навколишнього середовища, які запитуються у випадку виникнення необхідності в них;
кількісна міра об’єктів і їх властивостей на навколишньому світі.
12.4 Державний контроль у сфері інноваційної діяльності здійснюється:
Державним комітетом України з економічних питань;
центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику;
Державною палатою з питань сертифікації і стандартизації України;
Антимонопольним комітетом України.
12.5 Україна почала формувати власний патентний фонд у:
1990 р.
1992 р.
2000 р.
2010 р.
12.6 Моніторинг суб’єктів ринку з метою виявлення перспективних напрямів інноваційної діяльності передбачає:
аналіз умов конкуренції і рівня науково-технічного потенціалу підприємства;
створення економічного клімату та інформаційного середовища для інновацій на підприємствах;
участь держави у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки;
соціальне регулювання наслідків науково-технічного прогресу.
12.7 За тематикою бібліографічні покажчики науково-технічної літератури поділять на:
галузеві, тематичні;
світові, галузеві;
глобальні, ринкові;
тематичні, технічні.