Тема 2. Витоки української культури
Первісна культура на теренах сучасної України
Виокремлюють кілька періодів первісної доби: кам’яний, мідний, бронзовий, залізний.
Найбільш тривалішим етапом культурного становлення людства є первісна культура, яка зародилась у кам’яний вік.
Кам’яний вік – найдовша епоха в історії людства, яка тривала від появи людини 150 тис. рр. до н. е. до початку поширення перших металів 3 тис. рр. до н. е. Кам’яний вік поділяється на три етапи, кожному з яких відповідає археологічний тип культури.
палеоліт (давньокам’яний, 150 тис. рр. до н. е. – 10 тис. рр. до н. е.; мізинська та межиріцька культури)
мезоліт (10 тис. рр. до н. е. – 6/5 тис. рр. до н. е.; деснянська культура та ін.)
неоліт (6/5 тис. рр. до н. е. – 4 тис. рр. до н. е.; азовсько-дніпровська й буго-дністровська культури, культура лінійно-стрічкової та ямково-гребінцевої кераміки).
Мідний вік або енеоліт (4–3 тис. рр. до н. е.; ямна культура, середньостогівська культура, трипільська культура)
Бронзовий вік (3 тис. рр. до н. е. – 1 тис. рр. до н. е.;культура шнурової кераміки, зрубна культура)
Залізний вік (1 тис. рр. до н. е., кіммерійська культура, скіфська культура, сарматська культура, зарубинецька культура, черняхівська культура)
В Україні пам’ятки шельскої культури знайдені поблизу с. Королеве (Закарпаття). Носії цієї культури, застосовуючи примітивні кам’яні рубила та інші знаряддя, займалися збиральництвом, полюванням, вели кочовий спосіб життя, жили в природних печерах і вже використовували вогонь.
Пам’ятки ашельської культури були відкриті в с. Рокосів на Закарпатті, Житомирській стоянці та біля с. Лука-Врублевецька; мустьєрської – представлені пам’ятками Молодовських стоянок (селище Молодове Сокирянського району Чернівецької області), Антонівськими стоянками на Донеччині, а також стоянками КіЇк-Коба, Чокурча, Старосілівська, Шайтан-Коба і Заскальницька у Криму. Решток людини доби мустьє в Україні знайдено мало. В Криму, в печері Кі-Їк-Коба, серед крем’яних знарядь мустьєрської доби та кісток тварин знайдено рештки (руку та кістки жінки і дитини), яких відносять до неандертальців.
Творці оріньякської культури жили в природних печерах і спеціально споруджених довгочасних житлах, займалися полюванням і збиральництвом. В Україні до цієї культури відноситься Радомишльська стоянка на Житомирщині, Пушкарівська біля с. Пушкарів Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Сюрень Бахчисарайського району в Криму.
Серед знарядь солютрейської культури знайдені кремінні наконечники дротиків, ножі, різці, скребки, проколки і вістря, а також кістяні наконечники, голки, випрямлювачі, твори мистецтва. До пам’яток цієї культури відносяться Костенки І і Гагарінська стоянки на Дону, Авдеєво на Сеймі, Бердиж на Сожі та ін. За часів існування культури розвинулося образотворче мистецтво. Види цього мистецтва досить різноманітні: петрогліфи (зображення тварин і людей, виконані на камені), гравюри на кістках і рогах, рельєфи, малюнки, глиняні і кам’яні скульптури. Серед малюнків рідко, але зустрічаються зображення людей в русі чи танці. Мистецтво танцю, ймовірно, розвивалося з імітації поведінки тварин, мисливських і військових вправ.
Пам’ятки культури Мадлен в Україні – Молодове V, Кирилівська стоянка у Києві, Добраничівська стоянка у Яготинському районі Київської області, Межиріцька стоянка у Канівському районі Черкаської області та Мізинська стоянка на Чернігівщині. Творці цієї культури створювали невеликі жіночі статуетки, які виконувалися за принципом: кінцівки ледве помітні, риси обличчя не виразні. Проте виразно підкреслені ознаки жіночості. Ця пластика названа «палеолітичними Венерами». В основу цієї пластики закладалася віра в богиню родючості, роду чи еросу.
Україна часів трипілля (V–IV тис. до н. е) була мирною хліборобською, суцільно заселеною місцевістю, з селищами та містами, великими стадами рогатої худоби, з високорозвиненим орнаментально-прикладним мистецтвом, що єднало трипільську культуру з висококультурними азійськими цивілізаціями того часу – Шумеру, Єгипту, Вавилонії й Ассирії.