4.3. Методика аналізу використання робочого часу

Ефективне використання робочої сили насамперед залежить від економного і раціонального використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу сприяє кращому використанню трудових ресурсів і як наслідок сприяє зростанню продуктивності праці, тому метою аналіза використання робочої сили є не тільки виявлення втрат робочого часу, а й розробка заходів щодо скорочення таких втрат, організація більш ритмічної роботи підприємства, забезпечення техніки безпеки й охорони праці та покращення трудової дисципліни.

При складанні завдання по праці визначається чисельність робітників, число днів які вони повинні відпрацювати та тривалість робочого дня. Визначення тривалості робочого періоду в днях залежить від кількості вихідних і святкових днів, кількості днів відпустки, тимчасової непрацездатності, неявок на роботу тощо. Тривалість робочого дня робітника визначається нормативною величиною встановленого робочого тижня, часу простою протягом робочого дня, неповного робочого дня та інших скорочень робочого дня, передбачених законом.

Виходячи з вище наведеного, фонд робочого часу обчислюється за формулою:

ФРЧ = Ч х Д х Т, (4.1)

де ФРЧ – фонд робочого часу;

Ч - середньоспискова чисельність робітників;

Д - кількість днів,відпрацьованих одним робітником;

Т – середня тривалість робочого дня.

На підставі наведеної формули (4.1) можливо визначити вплив певних чинників на зміну фонду робочого часу. З цією метою у таблиці 4.3 за допомогою прийому елімінування (прийом різниць в рівнях показників) проведем аналіз використання робочого часу.

Результати аналізу, наведені у таблиці 4.3, показують, що фонд робочого часу збільшився на 39801 чол.-годину, дане збільшення було викликано збільшенням середньої тривалості робочого дня на 15509 люд.-годин та збільшенням середньоспискової чисельності робітників на 33781 люд.-годин. При цьому за рахунок зменшення кількості днів, відпрацьованих одним робітником загальний фонд робочого часу зменшився на 9489 люд.-годин.

Таким чином, робочий час на підприємстві використовувався достатньо ефективно, але слід зазначити, що за аналізований період у середньому одним робітником було відпрацьовано 240 днів замість 250 днів.

Таблиця 4.3

Аналіз використання робочого часу

Показники	Темп росту, %	Різниця в рівнях показників	Вплив на відхилення від завдання		Розра-хунок
			сума, тис. грн.	найменування чинників
1.Середньоспискова чисельність робітників	116,216	+16,216	33781	збільшення середньоспискової чисельності робітників	+16,216х208320 100
2.Загальне число люд.-днів відпрацьованих всіма робітниками	111,661	-4,555	-9489	зменшення кількості днів, відпрацьованих одним робітником	-4,555х208320 100
3.Загальне число люд.-годин відпрацьованих всіма робітниками	119,106	+7,445	15509	збільшення середньої тривалості робочого дня	+7,445х208320 100
Загальне відхиленняя 248121 – 208320 = 39801			39801

Для виявлення конкретних причин втрат робочого часу необхідно порівняти дані балансу робочого часу за попередній та звітний рік, так як цілодобові простої можуть бути викликані, як по провині робітника, так і по провині підприємства.

Крім того, втрати робочого часу, що пов’язані з відхиленням від нормальних умов роботи та випуском забракованої продукції (в людино-годинах) можливо визначити як частину від ділення заробітної плати, що нарахована у вигляді доплати за відхилення від нормальних умов і заробітної плати, що виплачена за виробництво забракованої продукції на середньогодинну заробітну плату одного робітника.

Визначення сумарної величини всіх втрат робочого часу в людино-годинах у цілому по підприємству та середньогодинного випуску продукції дають змогу розрахувати обсяг недоодержаної продукції.

Слід мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди ведуть до зменшення обсягів виробництва, оскільки можуть бути компенсовані зростанням інтенсивності праці робітників. Тому наступним етапом аналізу ефективності використання трудових ресурсів є аналіз продуктивності праці.