Тести терапія

3. Обмін магнію;

4. Обмін натрію.

262. Для регуляції обміну кальцію і фосфору та процесу остеосинтезу в організмі найбільш необхідний вітамін:

1. А;

2. В₁;

3. D;

4. Е.

263. До водорозчинних вітамінів відносять:

1. Ретинол;

2. Токоферол;

3. Ергокальциферол;

4. Рибофлавін.

264. Жиророзчинними називають вітаміни тому що:

1. Вони розчинні у жирах;

2. Вони є жироподібними речовинами;

3. Вони були виділені з жиру тварин.

265. До жиророзчинних вітамінів відносять:

1. Аскорбінову кислоту;

2. Фолієву кислоту;

3. Токоферол;

4. Тіамін.

266. Препарати, які застосовують для лікування корів за післяродової гіпокальціємії:

1. глюкоза;

2. кальцію хлорид;

3. фосфосан;

4. кальфосет.

267. Основні симптоми за гострого перебігу кетозу:

1. Гіпотонія рубця;

2. кетонурія;

3. пригнічення;

4. брадикардія.

268. До екзогенних гіповітамінозів відносять:

1. Недостатнє надходження вітамінів або їх попередників з кормом;

2. Посилене руйнування вітамінів антивітамінами;

3. Посилене виведення вітамінів з організму.

269. Для профілактики післяродової гіпокальціємії необхідно в

раціоні:

1. збільшити кількість кальцію;

2. зменшити кількість кальцію;

3. збільшити кількість калію;

4. зменшити кількість магнію.

270. Основні симптоми за підгострого і хронічного перебігу кетозу:

1. різко виражена кетонурія;

2. збільшення і болючість печінки;

3. гіперглікемія;

4. хронічна гіпотонія рубця і алотріофагія.

271. Кетоз у тварин виникає із-за:

1. Недостатності білків;

2. Недостатності ліпідів;

3. порушення співвідношення між легкоферментованими вуглеводами і протеїном;

4. Дефіциту енергії в раціоні.

272. Геморагічний діатез виникає за нестачі в організмі вітамінів:

1. В₁₂;

2. К;

3. В₅;

4. D.

273. Типові симптоми післяродової гіпофосфатемії:

1. Гіпотермія;

2. Анорексія;

3. Кома;

4. Ступор.

274. Показники, які враховують за діагностування кетозу корів:

1. Продуктивність корів;

2. Вік тварин;

3. Структуру раціону;

4. Період розвитку хвороби.

275. Причини та фактори, що спричиняють розвиток кетозу в корів:

1. Нестача протеїну в раціоні;

2. Надмірна кількість протеїну в раціоні;

3. Ожиріння;

4. Особливості енергетичного обміну у ранній післялактаційний період.

276. Назвіть кетогенні кислоти, що знаходяться в кормах:

1. Молочна кислота;

2. Оцтова кислота;

3. Масляна кислота;

4. Нікотинова кислота.

277. Назвіть основну причину виникнення кетозу в корів:

1. Надлишок енергії в раціоні;

2. Дефіцит енергії в раціоні;

3. Знижений рівень білка в раціоні;

4. Ожиріння.

278. Назвіть типові біохімічні зміни за гострого перебігу кетозу в

корів:

1. гіперглікемія;

2. кетонурія;

3. Гіпоглікемія;

4. Глюкозурія.

279. Нестача магнію в раціоні призводить до захворювання на:

1. Пасовищну тетанію;

2. Міоглобінурію;

3. Гіпокальціємію;

4. Гіпофосфатемію.

280. Назвіть причини пасовищної тетанії у корів:

1. Нестача калію в ґрунтах і рослинах;

2. Нестача кальцію в кормах;

3. Нестача магнію в раціоні;

4. Надмірна кількість калію в ґрунтах і кормах.

281. Назвіть причину виникнення міоглобінурії у коней:

1. Недостатність в раціоні протеїну;

2. Недостатність в раціоні вуглеводів;

3. Недостатність в раціоні жирів;

4. Тривала перерва в роботі з наступним фізичним навантаженням.

282. Назвіть симптоми гіпокобальтозу в тварин:

1. Алотріофагія;

2. Виснаження;

3. Анемічність кон’юнктиви;

4. Брадикардія.

283. Анемічність кон’юнктиви розвивається за нестачі в раціоні:

1. Цинку;

2. Йоду;

3. Кобальту.

284. Назвіть зміни крові за гіпокобальтозу:

1. Олігоцитемія;

2. Гіперхромія;

3. Поліцитемія;

4. Гіпохромія.

285. Причини аліментарної остеодистрофії у тварин:

1. Незбалансована фосфорно-кальцієва годівля;

2. Нестача вітаміну D в раціоні;

3. Надмірне протеїнове живлення тварин;

4. Надмірна кількість вітаміну D в раціоні.

286. За незбалансованої фосфорно-кальцієвої годівлі тварини хворіють на:

1. Аліментарну остеодистрофію;

2. Аліментарну дистрофію;

3. Аліментарну анемію.

287. Недостатність якого мікроелемента викликає у тварин

білом’язову хворобу?

1. недостатність цинку;

2. недостатність мангану;

3. недостатність селену;

4. недостатність йоду.

286. За недостатності селену тварини хворіють на:

1. Білом’язову хворобу;

2. Кровоп’ятнисту хворобу;

3. Виразкову хворобу.

287. Нестача в організмі тварин кобальту сприяє виникненню гіповітамінозу:

1. В_1;

2. В₁₂;

3. В₅;

4. В_с.

288. Виникненню В₁₂-гіповітамінозу сприяє нестача:

1. Цинку;

2. Кобальту;

3. Купруму.

289. Причини вторинної остеодистрофії у корів:

1. Патологія печінки і нирок;

2. Гіпофункція щитоподібної залози;

3. Нестача кальцію і фосфору в раціоні;

4. Гіперфункція прищитоподібних залоз.

290. Остеопороз – це характерна ознака нестачі вітаміну:

1. Е;

2. Д;

3. В₁₂;

4. К.

291. Патологія печінки і нирок є однією з причин розвитку:

1. Вторинної остеодистрофії;

2. Міоглобінурії.

3. Пасовищної тетанії.

292. Нестача купруму в раціоні призводить до розвитку:

1. Білом’язової хвороби;

2. Ендемічного зобу;

3. Паракератозу.

293. За дефіциту якого мікроелемента у ягнят розвивається ензоотична атаксія?

1. кобальту;

2. Мангану;

3. цинку;

4. Купруму.

294. За нестачі якого мікроелемента розвивається паракератоз?

1. Мангану;

2. Купруму;

3. селену;

4. цинку.

295. Нестача цинку в раціоні призводить до розвитку:

1. Білом’язової хвороби;

2. Ендемічного зобу;

3. Паракератозу.

296. За нестачі яких мікроелементів у тварин виявляють функціональні і морфологічні зміни щитоподібної залози?

1. Феруму;

2. Кобальту;

3. йоду;

4. Купруму.

297. Нестача йоду в раціоні призводить до розвитку:

1. Білом’язової хвороби;

2. Ендемічного зобу;

3. Паракератозу.

298. Симптоми, за якими диференціюють аліментарну диспепсію і колібактеріоз:

1. Зневоднення;

2. Анорексія;

3. Зміни температури тіла;

4. Діарея.

299. Чи проходять імуноглобуліни плацентарний бар’єр у корів, овець, свиней і коней?

1. так;

2. ні;

3. проходять лише у коней;

4. проходять лише у свиней.

300. Основні критерії високої якості молозива:

1. наявність трипсину;

2. наявність лізоциму;

3. висока кислотність;

4. кількість імуноглобулінів.

301. Тварини, у яких визначають вміст каротину в сироватці крові з метою діагностики А-гіповітамінозу:

1. Свиноматки;

2. Вівцематки;

3. Корови;

4. Новонароджені телята.

302. Перерахувати шлунково-кишкові хвороби новонароджених телят:

1. Аліментарна диспепсія;

2. Сальмонельоз;

3. Колібактеріоз;

4. Казеїно-безоарна хвороба.

303. За якої кількості імуноглобулінів (г/л) у сироватці крові діагностують імунодефіцитний стан у новонароджених телят:

1. Менше 10;

2. Менше 15;

3. Менше 18;

4. Менше 20–22.

304. Через який час після випоювання молозива з’являються імуноглобуліни в сироватці крові новонароджених телят?

1. 2–4 год;

2. 6–12 год;

3. 12–24 год;

4. Після першої доби.

305. Які фактори сприяють засвоєнню імуноглобулінів у кишечнику телят:

1. відсутність у шлунковому вмісті вільної хлоридної кислоти;

2. відсутність пепсину;

3. відсутність у молозиві інгібіторів і блокаторів трипсину;

4. Висока активність трипсину.

306. Основні симптоми В₁-гіповітамінозу в телят і овець:

1. Лихоманка;

2. Атаксія;

3. Судоми;

4. Гастроентерит.

307. Назвіть гормони, що утворюються в підшлунковій залозі:

1. Інсулін;

2. Глюкагон;

3. Альдостерон;

4. Кортизол.

308. Назвіть ендокринні органи, в яких утворюється гормон кальцитонін:

1. Прищитоподібні залози;

2. Гіпофіз;

3. Гіпоталамус;

4. Щитоподібна залоза.

309. Провідну роль в розвитку діабету є патологія:

1. Наднирникових залоз;

2. Підшлункової залози;

3. Щитоподібної залози;

4. Гіпоталамуса.

310. Назвіть основні ендокринні органи, за патології яких розвивається діабет:

1. Наднирникові залози;

2. Підшлункова залоза;

3. Щитоподібна залоза;

4. Гіпоталамус.

311. Назвіть ендокринні органи, за патології яких розвивається синдром Кушинга:

1. Гіпофіз;

2. Епіфіз;

3. Надниркові залози;

4. Підшлункова залоза.

312. Які тварини частіше хворіють на цукровий діабет?

1. Велика рогата худоба;

2. Кози;

3. Коні;

4. Собаки.

313. Типові симптоми у тварин, хворих на цукровий діабет:

1. Глюкозурія;

2. Полакіурія;

3. Поліурія;

4. Спрага.

314. Назвіть основні симптоми для діагностики гіпотиреозу у тварин:

1. Брадикардія;

2. Тахікардія;

3. Енофтальм;

4. Екзофтальм.

315. Назвіть основні причини, що зумовлюють виникнення

первинного гіпотиреозу у сільськогосподарських тварин:

1. йодна недостатність;

2. недостатність марганцю в раціоні;

3.Недостатність кобальту;

4. Недостатність фтору.

316. Назвіть основні симптоми ендемічного зобу у тварин:

1. Тахікардія;

2. Брадикардія;

3. Екзофтальм;

4. Мікседема.

317. Назвіть основні гормони, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну:

1. Кортизол;

2. Кальцитонін;

3. Тироксин;

4. Паратгормон.

318. Гіпоглікемія поросят виникає за:

1. Переохолодження;

2. Перегрівання;

3. Глюкозурії;

4. Гіпогалактії свиноматок.

319. Гіпоглікемія поросят характеризується:

1. Гіпотермією;

2. Гіпертермією;

3. Судомами;

4. Тахікардією.

320. розлад Д-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну називають:

1. Рахіт;

2. Цинга;

3. Подагра.

321. Рахіт – це:

1. розлад Д-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну;

2. розлад А-вітамінного обміну;

3. розлад С-вітамінного і кальціє-фосфорного обміну;

4. розлад обміну мікроелементів.

322. Які вітаміни не беруть участі у формуванні кістяка?

1. А;

2. В₁;

3. D;

4. Е.

323. У шкірі яких тварин вітамін D₃ не синтезується під впливом ультрафіолетових променів?

1. лошат;

2. телят;

3. поросят;

4. цуценят.

324. Молодняк якого виду тварин частіше хворіє на гіпопластичну анемію?

1. лошата;

2. телята;

3. поросята-сисуни;

4. ягнята.

325. Нестача феруму в раціоні поросят призводить до захворювання на:

1. Анемію.

2. Гіпоглікемію.

3. Паракератоз.

326. Яка основна причина гіпопластичної анемії у поросят раннього віку?

1. нестача вітамінів В₂, В₁₂, В_С;

2. нестача феруму;

3. нестача купруму;

4. нестача кобальту.

327. Який із мікроелементів не враховують при складанні повноцінних

раціонів для молодняку з метою профілактики гіпопластичної анемії?

1. вміст феруму;

2. Вміст кобальту;

3. вміст купруму;

4. вміст селену.

327. Діагностичним критерієм за хвороб підшлункової залози є визначення в крові активності:

1. аспартатамінотрансферази;

2. Аланінамінотрансферази;

3. α-амілази;

4. γ-глутамілтранспептидази.

328. Найважливіше значення в діагностиці хвороб підшлункової залози має визначення в крові:

1. аспартатамінотрансферази;

2. Аланінамінотрансферази;

3. α-амілази;

4. γ-глутамілтранспептидази.

329. Визначення в крові активності α-амілази є діагностичним критерієм за патології:

1. Підшлункової залози;

2. Печінки;

3. Слинних залоз.

330. Основні правила регідратаційної терапії за діареї новонародженого молодняку:

1. Застосовувати ізотонічні розчини електролітів;

2. Застосовувати гіпертонічні розчини електролітів;

3. Враховувати ступінь зневоднення;

4. Використовувати лише за тяжкого перебігу хвороби.

331. Фактори, що сприяють розвитку паракератозу в поросят:

1. Дефіцит кальцію в раціоні;

2. Надмірна кількість кальцію в раціоні;

3. Дефіцит вітаміну А в раціоні;

4. Дефіцит купруму в раціоні.

332. Основні причини рахіту в молодняку:

1. Генетично зумовлені;

2. Нестача в раціоні цинку, купруму, мангану;

3. Нестача в раціоні кальциферолу;

4. Порушення кальціє-фосфорного живлення.

333. Для профілактики гіпопластичної анемії найбільш важливо:

1. проводити заходи щодо запобігання травматизму;

2. збалансувати раціон за вітамінами Вс, В₁₂, В₂, В_6;

3. підбирати для парування сумісні батьківські пари;

4. включати до раціону премікси, до складу яких входять ферум, кобальт, купрум.

334. Для профілактики постгеморагічної анемії важливо:

1. проводити заходи щодо запобігання травматизму;

2. збалансувати раціон за мікроелементами (кобальт, купрум, ферум);

3. підбирати для парування сумісні батьківські пари;

4. Профілактувати виразковий гастрит, хронічну гематурію, уролітіаз.

335. До якого виду із перерахованих анемій відноситься післяродова гемоглобінурія?

1. постгеморагічна;

2. Гіпопластична;

3. гемолітична;

4. Дисгемопоетична.

336. До якої з перерахованих нижче анемій може привести виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки?

1. Гіпопластичної;

2. гемолітичної;

3. постгеморагічної;

4. аутоімунної.

337. Основні зміни за гемолітичної анемії:

1. Білірубінурія;

2. Білірубінемія;

3. Олігоцитемія;

4. Іктеричність кон’юнктиви.

338. Гемолітична хвороба новонароджених поросят зумовлена:

1. утворенням антитіл проти еритроцитарних антигенів, одержаних по батьківській лінії, які викликають гемоліз еритроцитів;

2. Несумісністю батьківських пар за еритроцитарними антигенами;

3. дефіцитом вітаміну Е, що скорочує тривалість життя і осмотичну резистентність еритроцитів;

4. дефіцитом фосфору в крові, що знижує гліколіз і активність АТФ в

еритроцитах, а це спричиняє порушення їх структури і гемоліз.

339. Постгеморагічна анемія розвивається по причині:

1. Втрат крові через порушення цілісності судин;

2. Нестачі протеїну в раціоні;

3. Нестачі мікроелементів в раціоні.

340. Малокрів’я, що виникає внаслідок крововтрати називається:

1. гемолітична анемія;

2. постгеморагічна анемія;

3. токсична анемія;

4. гіпопластична анемія.

341. Назвіть основний гуморальний фактор, що знаходиться в молозиві:

1. імуноглобуліни;

2. лізоцим;

3. комплемент;

4. інтерферон.

342. Основні симптоми за А-гіповітамінозу молодняку:

1. Паракератоз;

2. Гіперкератоз;

3. Ксерофтальмія;

4. Енофтальм.

343. Гіперкератоз і ксерофтальмія розвивається за нестачі вітаміну:

1. А;

2. Д;

3. Е.

344. Симптоми за гострого перебігу постгеморагічної анемії:

1. Анемічність видимих слизових оболонок;

2. Тахікардія;

3. Збільшення максимального артеріального тиску;

4. Гіпотермія.

345. Мінеральні підкормки, які використовують при лікуванні D-гіповітамінозу поросят:

1. Кормова крейда;

2. мононатрійфосфат;

3. Трикальційфосфат;

4. Динатрійфосфат.

346. Для профілактики рахіту в птиці необхідно:

1. Вітамін D₂;

2. Вітамін D₃;

3. Оптимальне кальціє-фосфорне співвідношення у кормах;

4. Ультрафіолетове опромінення.

347. За якими показниками визначають ступінь дегідратації організму новонароджених телят за діареї?

1.Западання очних яблук;

2. Температурою тіла;

3. Швидкістю розправляння складки шкіри;

4. Гематокритною величиною.

348. За якого способу напування телят краще засвоюються імуноглобуліни:

1. Примусової через зонд;

2. Підсисного;

3. З відра;

4. З поїлки.

349. Е-гіповітаміноз у птиці перебігає у формах:

1. Ексудативного діатезу;

2. Диспепсії;

3. Енцефаломаляції;

4. м’язової дистрофії.

350. Стан зневоднення організму оцінюють, вводячи внутрішньошкірно:

1. Ізотонічний розчин NaCl;

2. Ізотонічний розчин глюкози;

3. Ізотонічний розчин СaCl.

351. Сприяючими факторами виникнення Е-гіповітамінозу у птиці є:

1. Згодовування жирів з високим перекисним числом;

2. Надлишок протеїну у раціоні;

3. Нестача селену у раціоні;

4. Нестача кальцію у раціоні.

352. Оптимальне кальціє-фосфорне співвідношення у раціонах курей-несучок:

1. 1,5 –2,0;

2. 2,0 – 2,5;

3. 2,5 – 3,0;

4. 3,5 – 4,0.

353. Яка тканина організму використовується у несучок за інтенсивної яйцекладки у разі зниження запасів Са, Р і вітаміну D:

1. Медулярна кісткова тканина з порожнини кісток тазу, кінцівок і ребер;

2. Кісткова тканина черепа і шийних хребців;

3. М’язова тканина;

4. Сполучна тканина.

354. Симптоми D-гіповітамінозу в птиці:

1. Нервові розлади;

2. Викривлення і м’якість кісток;

3. Знесення яєць без шкаралупи;

4. Анемічність слизових оболонок.

355. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:

1. Лампи інфраруж;

2. Еритемно-увіолеві лампи;

3. Ртутно-кварцеві лампи;

4. Лампи солюкс.

356. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:

1. Аспарагінову амінотрансферазу;

2. Альфа-амілазу;

3. Каталазу;

4. Аланінову амінотрансферазу.

357. Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:

1. Довгохвильових;

2. Короткохвильових;

3. Середньохвильових;

4. Змішаних.

358. Ультрафіолетове опромінення протипоказане при:

1. Д-гіповітамінозі;

2. Екземі;

3. Бронхітах;

4. Кахексії.

359. Для діагностики D-гіповітамінозу птиці застосовують:

1. Визначення загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові;

2.Визначення метаболітів вітаміну D в сироватці крові;

3. Визначення активності лужної фосфатази;

4. Визначення вмісту вітаміну D в жовтку.

360. Причини А-гіповітамінозу у добового молодняку птиці:

1. Нестача каротину і вітаміну А в кормах;

2. Нестача вітаміну А і каротиноїдів в жовтку яєць;

3. Нестача вітаміну А в жовтках яєць;

4. Порушення температурного режиму при інкубації.

361. За яким тестом оцінюють добовий молодняк курчат на забезпеченість вітаміном А?

1. Дослідження вмісту каротину в плазмі крові;

2. Дослідження вмісту вітаміну А в печінці;

3. Визначення каротиноїдів в жовтку;

4. Дослідження вмісту вітаміну А в плазмі крові.

362. Сальпінгоперитоніт це:

1. Запалення яйцепроводу;

2. Запалення яєчників і яйцепроводу;

3. Запалення яйцепроводу, яєчника і очеревини;

4. Запалення яйцепроводу, яєчника, очеревини і клоаки.

363. Причини сечокислого діатезу:

1. Надлишкова протеїнова годівля;

2. Патологія печінки;

3 Патологія нирок;

4. Нестача у раціоні кормів тваринного походження.

364. Основний ланцюг патогенезу сечокислого діатезу:

1. Надлишкове утворення в організмі уратів;

2. Патологія печінки;

3. Дистрофічні зміни внутрішніх органів;

4. Патологія нирок.

365. Форми подагри у птиці:

1. Локальна;

2. Серцево-судинна;

3. Суглобова;

4. Шкірна.

366. Форми сечокислого діатезу у птиці:

1. Вісцеральна;

2. Локальна;

3. Змішана;

4. Печінкова.

367. Для діагностики сечокислого діатезу використовують:

1. Визначення вмісту загального білка в сироватці крові;

2. Визначення вмісту креатиніну в сироватці крові;

3. Визначення вмісту сечової кислоти в сироватці крові;

4. Визначення вмісту сечовини в сироватці крові.

368. Для профілактики сечокислого діатезу використовують:

1 Зниження вмісту протеїну в раціоні;

2. Вітамін А;

3. Вітаміни групи В;

4. Сечогінні препарати.

369. Яким тваринам протипоказаний тривалий режим повного голодування?

1. На відгодівлі.

2. Молодняку підсисного віку.

3. Високопродуктивним.

4. У віці від 2 до 6 років.

370. Під час захворювання якого органу призначають щадну дієту багату на легкоперетравні вуглеводи і вітаміни при обмеженні жирів?

1. Легень.

2. Печінки.

3. Нирок.

4. Мозку.

371. Кровозамінні розчини застосовують для лікування:

1. Д-гіповітамінозу;

2. Екземи;

3. Бронхіту;

4. Постгеморагічної анемії.

372. Етапи диспансеризації:

1. Діагностичний;

2. Проведення протиепізоотичних заходів;

3. Профілактичний;

4. Проведення лабораторних досліджень крові.

373. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:

1. Щомісячно;

2. Один раз у 6 місяців;

3. Щоквартально;

4. За необхідністю.

374. Показниками енергетичної поживності раціонів є:

1. Забезпеченість цукром;

2. Забезпеченість енергетичними кормовими одиницями;

3. Забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;

4. Забезпеченість жиром.

375. До водорозчинних вітамінів відносять:

1. Ретинол;

2. Ергокальциферол;

3. Рибофлавін;

4. Піридоксину гідрохлорид.

376. Структура раціону це:

1. Співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;

2. Співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;

3. Співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;

4. Співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.

377. рН якісного силосу має бути:

1. 3,8 – 4,2;

2. 3,5 – 3,7;

3. 4,5 – 4,7;

4. 4,3 – 4,5.

378. Міокардит – це:

1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;

2. Запалення серцевого м’яза;

3. Запалення серцевої сумки;

4. Дистрофічні зміни міокарда.

379. Захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця, має назву:

1. Міокардит;

2. Перикардит;

3. Міокардоз;

4. Гідроперикард.

380. за нестачі якого мікроелементу настає ураження зубів:

1. Кобальт;

2. Манган;

3. Фтор;

4. Нікель.

381. Основні симптоми за нестачі купруму:

1. Анемічність слизових оболонок;

2. Депігментація волосяного покриву;

3. Гіперкератоз шкіри;

4. Ксерофтальмія.

382. Найбільш інформативні методи діагностики А-гіповітамінозу в свиноматок:

1. Визначення каротину в сироватці крові;

2. Визначення вітаміну А в сироватці крові;

3. Визначення каротину і вітаміну А в сироватці крові;

4. Визначення каротину і вітаміну А в молозиві.

383. Основні препарати, які застосовують для лікування остеодистрофії корів:

1. Вітамін D;

2. Кальцимаг;

3. Кальцію хлорид;

4. Кальцію карбонат.

384. Основні методи діагностики А-гіповітамінозу у телят місячного віку:

1. Визначення вмісту каротину в сироватці крові;

2. Визначення вмісту вітаміну А в сироватці крові;

3. Визначення вмісту каротину і вітаміну А в сироватці крові;

4. Визначення вмісту каротину і вітаміну А в печінці.

385. Основні напрями лікування телят за аліментарної диспепсії:

1. Регідратаційна терапія;

2. Кофеїну натрію бензоат;

3. Дієтотерапія;

4. Антибіотикотерапія.

386. Методи лабораторної діагностики рахіту в телят:

1. Визначення вмісту вітаміну D в сироватці крові;

2. Визначення загального кальцію в сироватці крові;

3. Визначення активності кислої фосфатази в сироватці крові;

4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці крові.

387. Методи лабораторної діагностики білом’язової хвороби у молодняку:

1. Визначення вмісту купруму в сироватці крові;

2. Визначення вмісту токоферолу в сироватці крові;

3. Визначення вмісту селену в сироватці крові;

4. Визначення вмісту міоглобіну в сечі.

388. Препарати, що застосовуються для лікування паракератозу поросят:

1. Вітамін А;

2. Кальцію глюконат;

3. Цинку сульфат;

4. Купруму сульфат.

389. Препарати, що застосовуються для лікування білом’язової хвороби:

1. Е-селен;

2. Евтесол;

3. Кальцію глюконат;

4. Ретинолу ацетат.

390. Препарати, що застосовуються для лікування кортико-церебрального некрозу:

1. Тіаміну хлорид;

2. Нікотинамід;

3. Рибофлавін;

4. Кокарбоксилазу.

391. Препарати, що застосовуються для лікування молодняку, хворого на пелагру:

1. Вітамін А;

2. Нікотинову кислоту;

3. Цинку сульфат;

4. Піридоксину гідрохлорид.

392. Перерахувати основні патогенетичні механізми за диспепсії новонародженого молодняку:

1. Порушення серцево-судинної системи;

2. Порушення водно-електролітного обміну;

3. Ендогенний дисбактеріоз;

4. Порушення функції сечової системи.

393. за якими ознаками диференціюють гемолітичну хворобу і аліментарно-дефіцитну анемію:

1. Вік захворілих поросят;

2. Колір кон’юнктиви;

3. Вміст гемоглобіну;

4. Кількість еритроцитів.

394. Вітамінотерапія відносяться до виду терапії:

1. Патогенатичної;

2. Симптоматичної

3. Замінної.

395. Концентрація аміаку в приміщенні для телят 1–2-місячного віку має бути:

1. не більше 10 мг/м³;

2. не більше 15 мг/м³;

3. не більше 20 мг/м³;

4. не більше 5 мг/м³.