БЖД_практичні_роботи_1-3

Методичні рекомендації до виконання практичної роботи № 2

Прогнозування та оцінка обстановки в надзвичайних ситуаціях. Оцінка обстановки при вибухах газоповітряної суміші

Мета: надати практичні знання в розв’язані типових задач з прогнозування обстановки, що може скластися на промисловому об’єкті внаслідок вибуху, визначити заходи, спрямовані на недопущення або зменшення заподіяної шкоди і ураження людей.

План роботи 1.Ознайомитись із загальними відомостями 2.Вивчити порядок виконання роботи

3.Провести розрахунки з використанням запропонованої методики.

4.Оцінити ступінь руйнувань будівель і устаткування використовуючи наведені довідникові дані.

5.Оціни серйозність небезпеки.

6.Оформити протокол виконання роботи

2.1. Загальні відомості При вибуху газоповітряної суміші виникає осередок вибуху з ударною хвилею, яка

може приводити до руйнування будівель, споруд та обладнання.

Найбільш вибухота пожежонебезпечні суміші з повітрям вуглеводних газів є: метан, пропан, бутилен, етилен, пропілен та ін. Вибух чи займистість цих газів настає при певному вмісту газу 1 м³ повітря; вибух - при 21 л газу, а займистість – при 95 л.

В осередку вибуху газоповітряної суміші відокремлюють три кругові зони (рис. 1): І – зона детонаційної хвилі; ІІ – зона дії продуктів вибуху;

ІІІ – зона повітряної ударної хвилі.

Зона детонаційної хвилі (зона І) знаходиться у межах хмари вибуху. Радіус цієї зони r (м), наближено може бути визначено по формулі:

r =17.5*³√Q

Q- кількість вибухонебезпечної суміші, яка зберігається в ємкості, т.

Рис. 1 Зони осередків вибуху газоповітряної суміші

І – зони детонаційної хвилі; II - зона дії продуктів вибуху; III - зона повітряної ударної хвилі; r , r , r — радіуси зовнішніх меж відповідних зон.

В межах зони І діє надлишковий тиск ( Рф), який приймається постійним і дорівнює, Рф = 170 кІІа

Зона дії продуктів вибуху (зона II) охоплює усю площу розкиду продуктів газоповітряної суміші внаслідок дії детонації. Радіус цієї зони

r =1.7 r

Надлишковий тиск в межах зони II змінюється від 1350 кПа до 300 кПа і знаходиться по формулі:

Рф2 = 1300(r /r)+50

r - відстань під центру вибуху до розрахункової точки, м.

В зоні дії повітряної ударної хвилі (зона III ) формується фронт ударної хвилі,

який розповсюджується по поверхні землі. Радіус зони r >r і r - це відстань від центру вибуху до точки, в якій необхідно визначити надлишковий тиск повітряної ударної хвилі ( Рф3): r =r. Надлишковий тиск в зоні III в залежності від відстані до центру вибуху обчислюється по формулам:

де Ψ – відносна величина, яка визначається за формулою:

Ψ=0,24r / r = (0,24r) / (17,5³√Q)

r - радіус зони ІІІ чи відстань від центру вибуху до точки, в якій потрібно визначити надлишковий тиск повітряної ударної хвилі r .

Для визначення надлишкового тиску на певній відстані від центру вибуху потрібно знайти кількість вибухонебезпечної суміші, яка може міститися в сховищі.

Наслідки руйнування будівель, споруд та обладнання, а також ступінь ураження людей внаслідок дії надлишкового тиску при вибуху газоповітряних сумішей приблизно можуть бути такими, як і при вибуху тротилових зарядів. Для оцінки стійкості об'єкту до дії хвилі надлишкового тиску можуть бути використані такі дані.

Приклад розрахунку. Визначити надлишковий тиск, який може очікуватися в районі виробничого цеху при вибуху ємності, у якій знаходиться Q=100т скрапленого пропану. Відстань від ємності до цеху складає L = 300 м.

Рішення:

1.Визначаємо радіус зони детонаційної хвилі (зона І)

(м) 2.Знаходимо радіус зони дії продуктів вибуху (зона II)

r2 = 1,7r1 = 1,7·80 = 136 (м).

3. Знаходимо радіус зони дії повітряної ударної хвилі (зона III): r3 = r = 300 (м)

Порівняння відстані від центру вибуху до цеху (300м) з визначеними радіусами зони І (r1=80м) та зони ІІ (r2=136м) свідчить, що цех знаходиться за межами цих зон, тобто в зоні повітряної ударної хвилі (зона III).

4. Визначаємо відносну величину :

ψ= 0,24 r3/r1= 0,24·300/80=0,9.

5. Далі знаходимо значення надлишкового тиску повітряної ударної хвилі на виробничий цех на відстані 300 м, від епіцентру вибуху, при цьому приймаємо r3= L= 300м.

Рф3= кПа.

Висновок. Виробничий цех буде знаходитись в зоні повних руйнувань ( Рф>50 кПА). Після цих обчислень визначається ступінь руйнування будівель, споруд, обладнання на відстані L= 300 м від центру вибуху по таблиці 2.1. Tакож по таблицям знайти

категорію та ймовірність даної небезпеки,що розглядається на практикумі.

Таблиця 2.1 Ступінь руйнування елементів об’єкту при різних рівнях навколишнього тиску ударної хвилі

Контрольні запитання 1.Якими зонами характеризується вибух?

2.В чому полягає суть методики розрахунку ударного підвищення тиску? 3.Як проводиться оцінка наслідків вибуху?.

4.Що таке рівні ймовірності небезпеки та категорії серйозності небезпеки

Методичні рекомендації до виконання практичної роботи № 3

Перша медична допомога при невідкладних станах, що виникають під час надзвичайних ситуацій.

Мета роботи:

1.Вивчити способи надання першої медичної допомоги.

2.Відпрацювати навички і вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках.

Завдання до виконання роботи:

1.Студенти діляться на підгрупи і отримують завдання для надання першої медичної допомоги потерпілому на випадок конкретного нещасного випадку.

2.Надати першу медичну допомогу потерпілому («потерпілого» вибирають серед студентів або використовують манекен-тренажер), відповісти на питання викладача.

3.Скласти звіт, детально описавши прийоми і методи надання першої медичної допомоги для конкретного випадку.

Теоретичні відомості

Загальні принципи надання першої долікарської допомоги постраждалим.

Найперше завдання при ліквідації наслідків дії небезпечних і шкідливих факторів на людину – надання першої долікарської допомоги постраждалим.

Перша долікарська допомога надається безпосередньо на місці поразки або поблизу від неї з використанням підручних засобів.

Послідовність надання першої допомоги:

–усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, винести з небезпечної зони;

–оцінити стан потерпілого (характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя) і послідовність заходів щодо його рятування;

–вжити необхідних заходів щодо відновлення життєво важливих функцій організму та запобігання ускладненням (зупинити кровотечу, знеболити, відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне дихання, провести зовнішній масаж серця);

–підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

–викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

При організації надання першої долікарської допомоги особливу увагу необхідно звернути на її своєчасність, зокрема при станах загрозливих для життя (травмах, що супроводжуються кровотечою, шоком, асфіксією, втратою свідомості, отруєнням).

За формою прояву травми класифікують на:

–кровотечі (зовнішні і внутрішні);

–розтягнення і вивихи;

–переломи (закриті, відкриті, ускладнені);

–опіки;

–відмороження;

–отруєння (хімічні, харчові, алкогольні й нікотинові, лікарськими препаратами);

–укуси;

–шокові стани;

–комбіновані травми.

ЕКСТРЕНА СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА, МОЗКОВА РЕАНІМАЦІЯ

Екстрена реанімація (далі – реанімація) повинна здійснюватись правильно та в повному обсязі відповідно до вимог цього розділу у будь-яких умовах: на ґрунті (підлозі), на опорах ліній електропередач, у монтажних колисках, на робочих місцях, у приміщенні, на вулиці тощо.

Основні завдання реанімації – відновлення функції мозку, діяльності серця, дихання.

Комплекс реанімації включає: штучну вентиляцію легенів, зовнішній масаж серця, інші заходи щодо запобігання смерті – зупинку кровотечі, іммобілізацію переломів тощо.

Уразі появи ознак життя реанімація здійснюється до повного відновлення самостійного дихання, кровообігу.

Уразі відсутності пульсу, дихання при проведенні реанімації, повний її комплекс необхідно здійснювати не менше ніж 30-40 хв., у випадку утоплення – протягом 2 год і більше.

Визначення стану потерпілого

Перед реанімацією у всіх випадках необхідно визначити стан потерпілого – окликнути його, потрусити за плече. Якщо він не реагує – визначити пульс на сонній артерії та перевірити стан зіниць.

Визначати пульс на сонній артерії необхідно згідно з рисунком 1 а) у такій послідовності:

–знайти зімкнутими другим, третім і четвертим пальцями на передній поверхні шиї виступаючу частину хряща трахеї – кадик;

–зсунути пальці по краю кадика, у глибину, між хрящем і м'язом;

–визначити пульсацію сонної артерії, прощупуючи її кінчиками (подушечками) зімкнутих другого, третього та четвертого пальців: обережно просуваючи їх у глибину тканин і поступово забираючи, до появи відчуття як би "шнура" і поштовху пульсу.

Визначати пульс на передпліччі (на променевій артерії) недоцільно через меншу вірогідність його прощупування.

Стрілки – напрямок руху пальців Рисунок 1 – Визначення пульсу на сонній артерії та стану зіниць потерпілого

Перевіряти стан зіниць потерпілого потрібно згідно з рисунком 4 б так:

–покласти кисть руки на чоло;

–першим пальцем підняти верхню повіку та визначити ширину і реакцію зіниці на світло при відкриванні ока. У цей момент зіниця в нормі – звужується.

Реакцію зіниці можна установити після попереднього закривання та різкого відкривання очей долонею.

При відсутності пульсації на сонній артерії, розширенні та відсутності реакції зіниць на світло потрібно негайно розпочати реанімацію.

Перед проведенням реанімації необхідно перевірити, чи немає переломів шийних хребців, ушкоджень черепа (потиличної частини), кровотеч.

Перед проведенням реанімації слід звільнити груди і живіт потерпілого від стискання одягом (розстібнути пояс штанів, послабити краватку, звільнити комір, у жінок – розстібнути бюстгальтер).

2

При проведенні реанімації потерпілий повинен знаходитись на твердій основі (на підлозі, землі (ґрунті), дошках тощо).

Елементи та техніка реанімації Перевірка та відновлення прохідності дихальних шляхів

Реанімацію необхідно розпочинати з перевірки та, при необхідності, відновлення прохідності дихальних шляхів.

При закупорені дихальних шляхів сторонніми тілами (наприклад, у разі потрапляння їжі в дихальні шляхи) відновлення прохідності дихальних шляхів проводити так:

–у положенні потерпілого «стоячи» нанести основою кисті руки від трьох до п’яти різких поштовхів у міжлопаткову область або через спину потерпілого охопити руками верхню частину живота, зімкнути руки у замок і зробити від трьох до п’яти різких поштовхів у напрямку до себе;

–у положенні потерпілого «лежачи» повернути його на бік, основою кисті руки нанести від трьох до п’яти різких поштовхів у міжлопаткову область;

–у положенні потерпілого «лежачи» на спині розташувати кисті рук одна над другою

уверхньому відділі живота, зробити від трьох до п’яти різких поштовхів у напрямку до голови;

–у положенні «сидячи» відхилити корпус потерпілого вперед, основою кисті руки нанести від трьох до п’яти різких поштовхів у міжлопаткову область.

Техніка проведення штучної вентиляції легенів

Штучна вентиляція легенів – перша складова частина реанімації. ШВЛ проводять при відсутності дихання, пульсу при відновленій прохідності дихальних шляхів. ШВЛ проводять методами «рот у рот», «рот у ніс» або апаратним методом (при наявності апарата).

Для проведення ШВЛ методом "рот у рот" – закинути голову назад, вивести нижню щелепу наперед, відкрити рот, першим та другим пальцями руки, що фіксує чоло, затиснути ніс. Зробити досить глибокий вдих, щільно прикласти рот до рота потерпілого (забезпечити повну герметичність), зробити сильний видих у рот потерпілому. Після роздування легенів (вдиху потерпілого) звільнити його рот, простежити за самостійним пасивним видихом, опусканням передньої стінки грудної клітки і звуком вихідного повітря. Не очікуючи повного пасивного видиху, провести ще від трьох до п’яти подихів.

При роздуванні легенів (штучному вдиху потерпілому) необхідно постійно стежити за передньою стінкою грудної клітки: при правильній ШВЛ стінка під час вдиху піднімається – повітря надходить у легені. Якщо в процесі проведення штучного дихання методом «рот у рот» різко здулася епігастральна область, це свідчить про розтяг шлунку. Якщо це перешкоджає диханню, то потерпілого повернути на бік, надавити рукою на епігастральну область (для виходу повітря). Потім повернути його на спину і продовжувати надавати допомогу, але вдихи повинні бути частішими та поверхневими.

Для виконання ШВЛ методом "рот у ніс" необхідно закинути голову потерпілого та зафіксувати її рукою, розташованою на чолі. Долонею іншої руки охопити підборіддя, вивести нижню щелепу трохи вперед, щільно зімкнути щелепи, затиснути губи першим пальцем. Зробити глибокий вдих. Охопити ніс потерпілого ротом так, щоб не затиснути носові отвори. Щільно прикласти губи навколо основи носа (забезпечити повну герметичність). Зробити видих у ніс потерпілого, стежити за підніманням передньої стінки грудної клітки. Потім звільнити ніс, контролювати видих потерпілого.

При правильній ШВЛ у легені потерпілого необхідно вдихнути 1-1,5 літри повітря, тобто рятувальнику необхідно зробити досить глибокий вдих. При меншому обсязі повітря потрібного ефекту не буде, при більшому - бракуватиме часу на масаж серця. Частота ШВЛ (роздування легенів) повинна бути від 10 до 12 разів на хвилину (приблизно 1 раз у 5 секунд).

Помилки при ШВЛ, що можуть призвести до загибелі потерпілого:

– відсутність у момент вдування повітря герметичності між ротом рятувальника і ротом (носом) потерпілого – у результаті повітря виходить назовні не потрапляючи в легені;

3

–погано затиснений ніс (при вдуванні повітря методом «рот у рот») або губи (при вдуванні повітря методом «рот у ніс») – повітря, що вдувається, виходить назовні;

–не закинута голова – повітря потрапляє не в легені, а в шлунок.

Симптоми, що інформують про ефективність штучного дихання:

–рух грудної клітини синхронний з диханням;

–наявність газового потоку з дихальних шляхів пацієнта на видиху;

–фізіологічний колір шкірних покривів і видимих слизових оболонок.

Техніка проведення зовнішнього масажу серця

Зовнішній масаж серця (далі – масаж серця) є другою найважливішою складовою частиною реанімації. Він забезпечує штучне скорочення м'язів серця, відновлення кровообігу і виконується одночасно з ШВЛ.

При проведенні масажу серця необхідно стискати грудину протягом 0,7-0,8 с на 3-4 см у напрямку всередину до хребта. Зовнішній масаж серця необхідно проводити ретельно, з дотриманням зазначених нижче вимог для запобігання переломам ребер, пошкодженню внутрішніх органів грудної клітки і живота:

– основа кисті руки рятувальника (рисунок 2) повинна знаходитись вище на два пальці від мечоподібного відростка грудини (рисунок 3). Вісь основи кисті повинна збігатися з віссю грудини;

Рисунок 2 – Основа кисті руки

Рисунок 3 – Місце прикладання основи кисті руки рятувальника до грудини при проведенні зовнішнього масажу

–основа кисті другої руки рятувальника повинна знаходитися на першій під кутом 90

о(рисунок 4);

4

Рисунок 4 – Розміщення кистей рук рятувальника при проведенні зовнішнього масажу серця

–пальці обох рук повинні бути розпрямлені (рисунок 4);

–стиск (компресію) грудини треба проводити поштовхами, прямими руками, не згинаючи їх у ліктьових суглобах і допомагаючи собі нахилом усього корпусу (рисунок 5).

Рисунок 5 – Положення рятувальника при проведенні зовнішнього масажу серця

Тактика реанімації

Реанімацію необхідно починати з ШВЛ: у швидкому темпі, без пауз провести серію з трьох-п’яти вдихів потерпілому.

Якщо ефекту немає, необхідно проводити реанімаційний комплекс: ШВЛ та зовнішній масаж серця в такому співвідношенні: за наявності одного рятувальника – два швидких вдихи, потім 15 масажних поштовхів; за наявності двох рятувальників – один вдих, потім п’ять поштовхів.

При цьому необхідно періодично контролювати ефективність реанімації за появою пульсу на сонних артеріях, звуженням зіниць, появою самостійного дихання, зміною кольору губ. Визначати пульс на сонній артерії і стан зіниць слід не рідше одного разу на хвилину. В цей час масаж серця не припиняти, стежити за появою самостійних вдихів.

Якщо під час проведення реанімації результатів у перші одну-дві хвилини немає (сонні артерії не пульсують у такт масажним поштовхам, зіниці залишаються широкими, самостійного дихання немає), то необхідно перевірити правильність проведення реанімації, уникнути помилок, підсилити масаж і дихання.

При проведенні реанімації у потерпілого можлива блювота. У цьому випадку слід повернути його голову набік, очистити рот, потім негайно продовжити реанімацію.

Якщо у потерпілого кровотеча – реанімацію продовжувати, одночасно просити допомоги в оточуючих, щоб вжили заходів для зупинення кровотечі (перетиснули судину, що кровоточить, викликали машину швидкої допомоги тощо).

Ознаками ефективності реанімації є поява пульсу на сонних артеріях, звуження зіниць, поява самостійного дихання, відновлення кольору губ. Реанімацію продовжувати до стійкого ефекту.

5

Якщо в найближчі секунди після припинення реанімаційної допомоги пульсація сонних артерій зникає, зіниці розширюються, дихання немає, то необхідно негайно відновити реанімацію продовжуючи її безупинно, під постійним контролем до прибуття машини швидкої допомоги, проведення дефібриляції.

Після відновлення стійкого, досить глибокого пульсу на сонних артеріях, самостійного дихання, для запобігання повторного виникнення термінальних станів потерпілому необхідно надати оптимальне положення, переміщаючи його згідно з рисунком 6 у такій послідовності:

–у положенні потерпілого на спині, рятувальник повинен зігнути праву ногу в коліні, підтягнути стопу до рівня коліна лівої ноги. Передпліччя лівої руки зігнути під кутом 90 0, покласти на живіт, кистю до правого боку;

–випрямити праву руку, прикласти її до тулуба, випрямити пальці;

–змістити передпліччя і кисть лівої руки до голови. Узяти потерпілого однією рукою за ліве плече, іншою за таз і повернути його на правий бік;

– повернути потерпілого в положення на правій половині живота. Голову закинути. Ліву руку зігнути в ліктьовому суглобі, трохи підтягти до голови, кисть розташувати зручно під головою. Праву руку розташувати позаду, впритул до тулуба, трохи зігнути її в ліктьовому суглобі, кисть помірно підняти догори.

Після проведених дій перевірити пульс на сонних артеріях, стан зіниць, дихання. Контролювати стійкість положення потерпілого.

Рисунок 6 – Послідовність переміщення потерпілого після реанімації

Якщо заходи пожвавлення потерпілого проведені вчасно, правильно і у повному обсязі, не призводять до відновлення серцевої діяльності протягом 30 хв. і при цьому спостерігаються ознаки настання біологічної смерті (розширення зіниць, відсутність їх реакції на світло, відсутність реакції судин на масаж серця) – реанімацію припиняють.

Перша допомога при кровотечах

Кровотеча – це витікання крові з судин, що наступає найчастіше в результаті їхнього ушкодження. При кровотечах головна небезпека пов'язана із втратою крові й виникненням у зв’язку із цим гострого недостатнього кровопостачання тканин. Недостатнє постачання органів киснем викликає порушення їхньої діяльності; у першу чергу це стосується мозку, серця й легенів.

6