Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Методичка по контрольній

.pdf
Скачиваний:
5
Добавлен:
27.04.2021
Размер:
1.3 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту

імені академіка В. Лазаряна

Кафедра «Локомотиви»

ТЕОРІЯ ТА КОНСТРУКЦІЯ ЛОКОМОТИВІВ

РОЗРАХУНОК ОХОЛОДЖУВАЛЬНОГО ПРИСТРОЮ ТЕПЛОВОЗА

Завдання на контрольну роботу з методичними вказівками

Укладачі: Нєчаєв Є. Г. Бобирь Д. В. Капіца М. І. Децюра О. Я. Колодій Л. В.

Для студентів спеціальності

8.100501

«Рухомий склад та спеціальна техніка залізничного транспорту» спеціалізації «Виробництво, експлуатація та ремонт локомотивів»

Дніпропетровськ 2004

Укладачі: Є. Г. Нєчаєв, Д. В. Бобирь, М. І. Капіца, О. Я. Децюра, Л. В. Колодій

УДК 629.42.01 (075.8)

Теорія та конструкція локомотивів. Розрахунок охолоджувального пристрою: Завдання на контрольну роботу з методичними вказівками / Днiпропетр. нац. ун-т залiзн. трансп.; Укл.: Є. Г. Нєчаєв, Д. В. Бобирь, М. І. Капіца, О. Я. Децюра,

Л. В. Колодій. – Д., 2004. – 40 с.

Методичні вказівки містять методику виконання контрольної роботи з розрахунку охолоджувального пристрою тепловоза з метою здобуття певних та практичних навичок під час вивчення дисципліни «Теорія та конструкція локомотивів». Призначено для студентів спеціальності 8.100501 «Рухомий склад та спеціальна техніка залізничного транспорту» спеціалізації «Виробництво, експлуатація та ремонт локомотивів».

Iл. 16. Табл. 5. Бiблiогр.: – 23 назв.

Рецензенти: А. Ф. Тетюк (ДТРЗ),

А. Л. Пуларія (ДІІТ)

Редактор Т. В. Щепоткина

Комп’ютерна верстка Я. І. Заїць

Підп. до друку 23.11.03. Формат 60×84 1/16.

Папір для множних апаратів. Ризограф. Ум. друк. арк. 1,97. Обл. – вид. арк. 2,1. Тираж 100 пр. Зам. № 3161. Вид. № 5. Безкоштовно.

Видавництво Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна. ДК № 1315 від 31.03.2003

Адреса видавництва та дільниці оперативної поліграфії: 49010, Дніпропетровськ, вул. Акад. Лазаряна, 2

Загальні вказівки до виконання контрольної роботи

При виконанні контрольної роботи (КР), необхідно розв’язати задачі, враховуючи такі загальні вимоги [1]:

КР виконується на стандартних аркушах паперу ( 210 ×297 мм);

КР повинна бути виконана акуратним розбірливим почерком без скорочення слів (крім традиційно прийнятих, встановлених ГОСТ 2.316–95);

вихідні дані для розрахунків обовязково наводяться в роботі;

розрахунки повинні супроводжуватися поясненнями. Розрахункові формули наводяться спочатку в загальному вигляді з використанням буквених символів, а потім підставляються в формулу числові значення величин та проставляється результат. Необхідно дати розшифровку буквених символів

iобовязково зазначити одиниці виміру для величин, що мають вимір;

матеріал КР необхідно подавати з урахуванням прийнятої в технічній літературі термінології;

графіки, схеми, ескізи, креслення виконуються на стандартному білому або міліметровому папері i вклеюються або вшиваються поміж аркушами КР після першого згадування в тексті. Не дозволяється використовувати в КР ілюстрації, яки вирізані з книг, журналів, інструкцій;

аркуші КР, ілюстрації, таблиці та графіки повинні бути обовязково пронумеровані;

КР повинна містити:

а) титульний лист (перша сторінка); б) зміст (друга сторінка);

в) вихідні дані для розрахунку КР (наводяться спочатку або перед кожним розділом);

г) розділи роботи; д) список літератури, що була використана під час роботи над КР;

КР студент обовязково підписує i проставляє дату її закінчення (на другому аркуші в основному надпису [2]);

КР, що виконана не за своїм варіантом (табл. А.1–А.6), не перевіряється. При виконанні контрольної роботи студент повинен з розумінням вико-

ристовувати ті чи інші формули, роблячи висновки щодо одержаної відповіді або розглянутого питання. Механічне використання формул недопустиме.

У результаті розрахунку охолоджувального пристрою тепловоза потрібно визначити:

необхідну кількість і параметри теплообмінних апаратів, секцій радіаторів, водомасляного теплообмінника, охолоджувача повітря наддування тощо;

температури охолоджувальних рідин і повітря на виході з секцій;

необхідну витрату повітря через секції радіатора;

подачу циркуляційних насосів;

основні параметри вентиляторів – створюваний ними тиск (напір повітря), необхідну подачу, діаметр колеса вентилятора, частоту його обертання, потужність.

За результатами розрахунків необхідно зробити висновки.

Розрахунок охолоджувального пристрою тепловоза виконується для заданого режиму роботи його силової установки. Вихідні дані для розрахунку наведені в табл. А.1–А.6.

Перед початком розрахунків необхідно детально проаналізувати розрахун-

кову схему системи охолодження, номер рисунку якої задається в табл. А.6, з виділенням окремих контурів системи.

1. ТЕПЛОВИЙ РОЗРАХУНОК РАДІАТОРІВ

Ця частина розрахунків полягає у визначенні параметрів окремо для кожного контуру охолодження, а саме: необхідної кількості секцій радіаторів, температур води, масла та повітря, подачі водяного (масляного) циркуляційного насоса і витрати повітря через секції, шляхом сумісного розв’язання системи фундаментальних рівнянь теплового балансу і теплопередачі для повітря і охолоджувальної рідини:

 

Q =Gж cж (t1 t2 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1.1)

 

Q =Gп cp (τ2 −τ1 )

 

 

 

 

 

 

t

+t

2

 

τ

+ τ

2

 

 

Q = Kж F z

 

1

 

1

 

,

 

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де Q

– кількість тепла, що відводиться від охолоджувальної рідини, в да-

t1 і t2

номуконтурі, кДж/с, (кВт);

 

 

 

 

 

 

– температури рідини відповідно перед секціями холодильної

τ1 і τ2

камери і після них, °С;

 

 

 

 

 

 

 

– температури повітря відповідно перед секціями холодильної

сж і ср

камери і за ними, °С;

 

 

 

 

 

 

 

– питомі теплоємності відповідно охолоджувальної рідини (води,

 

масла) і повітря, кДж/(кг·К). Питома теплоємність масла ви-

 

значається залежно від його температури за графіком, наведе-

 

ним на рис. Б. 1. Питому теплоємність води та повітря можно

 

прийняти відповідно cв = 4,19 кДж/(кг·К) та cp =1 кДж/(кг·К);

z

– кількість водяних (масляних) секцій в контурі, якій розрахову-

Kж

ється;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

– коефіцієнт теплопередачі від рідини (води, масла) до повітря,

 

кВт/(м2·K); визначається за графіками наведеними на рис. Б.2,

Б.3;

F– площа поверхні однієї секції, яка омивається повітрям; величина F наведена у табл. Б.1, м2;

Gж – витрата охолоджувальної рідини (води, масла) в даному контурі системи охолодження, кг/с;

Gп – витрата повітря через дану групу секцій, кг/с.

Кількість тепла в кДж/с, яке повинне бути відведено в навколишнє середовище в контурі, що розраховується, визначається за формулою:

Q =

 

q

 

Q

,

(1.2)

100

 

 

 

д

 

 

де q – тепловідведення, %; значення

q

( qм,

qв або qпн) приймається за

даними табл. А.6 згідно з варіантом завдання;

Qд – кількість тепла, що вводиться в дизель тепловоза з паливом, кДж/с.

 

 

 

 

g

e

N

Qр

 

 

 

 

Q =

 

 

e н

,

(1.3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

д

 

3600

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де ge

– питомавитратапаливадизелем, кг/(кВт·год); приймаєтьсязатабл. А.6;

Ne

– ефективна потужність дизеля тепловоза, кВт, (табл. А.2);

Qр

= 42500 кДж/кг – нижча теплота згоряння дизельного палива.

н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Витрати охолоджувальної рідини – води Gв

або масла Gм і повітря Gп

через секції контуру, що розраховується, в кг/с визначаються з виразів:

 

 

 

Gв в ωв2 zв ρв;

(1.4)

 

 

 

Gм м ωм2

zм ρм ;

(1.5)

або

 

 

Gп =uв ω1в zв

(1.6)

 

 

Gп =uм ω1м zм,

 

 

 

 

(1.7)

де υв і υм

 

– лінійні швидкості течі відповідно води і масла в труб-

 

 

 

ках секцій; υв =1,0 м/с, а значення υм приймається за

 

 

 

табл. А.5;

 

 

 

 

 

 

ρв і ρм

 

– питома маса (щільність)

відповідно води та масла;

 

 

 

можна прийняти ρв =1000 кг/м3, ρм =900 кг/м3;

ωв

, ωв

і ωм, ωм – площі живого перетину для проходу рідини відповід-

1

2

1

2

 

 

 

 

 

 

zв і zм

 

но у водяних і масляних секціях (див. табл. Б.1);

 

– кількість відповідно водяних або масляних секцій кон-

uв , uм

 

туру, якій розраховується;

 

 

– масова швидкість повітря відповідно у водяних та мас-

 

 

 

ляних секціях, кг/(м2·с).

 

Масова швидкість повітря у водяних секціях uв береться з табл. А.3,

а масова швидкість повітря в масляних секціях залежить від їх розташування відносно водяних секцій (паралельно або послідовно):

а) при однорядному розташуванні секцій в холодильній камері (наприклад, тепловоз ТЭМ2) масова швидкість повітря в масляних секціях визначається за умови рівності повітряних опорів водяних і масляних секцій, розміщених в одному ряді по фронту повітряного потоку.

Опір секцій проходженню повітря в Н/м2 (Па) може бути розраховано за емпіричними виразами:

– для стандартних водяних секцій

hв = 4,6 u1,83в ,

(1.8)

– для стандартних масляних секцій

 

hм = 4,8 u1,75м .

(1.9)

При hв = hм отримаємо

 

4,6 u1,83в = 4,8 u1,75м .

(1.10)

Із співвідношення (1.10) по заданому значенню масової швидкості повітря uв у водяних секціях обчислюється масова швидкість повітря uм в масля-

них секціях.

Також можна користуватися для визначення масової швидкості uм гра-

фічною залежністю опору водяних і масляних секцій від масової швидкості повітря, яка наведена на рис. Б.4;

б) при дворядному (послідовному) розташуванні масляних і водяних секцій (наприклад, тепловоз ТЭ3) масова швидкість повітря в масляних секціях uм визначається за умови, що кількість повітря, що проходить через масляні

та водяні секції, однакова, тобто

uм ω1м =uв ω1в ,

(1.11)

звідки

 

 

 

 

 

u

=u

 

ω1в

.

(1.12)

 

м

в

 

м

 

 

 

 

ω1

 

Опір двох рядів секцій в Н/м2 у цьому випадку

 

hc = hм+ hв = 4,8 u1,75м + 4,6 u1,83в .

(1.13)

При виконанні розрахунків необхідно записати систему рівнянь (1.1) у загальному вигляді, використовуючи позначення фізичних величин такі самі

як на заданій схемі, підставити в рівняння значення відомих величин, розв’язати систему та визначити значення шуканих величин, чітко записавши їх нижче.

За результатами розрахунків цього розділу необхідно виконати компонування холодильної камери, накреслити на аркуші схему системи охолодження, на якій повинна бути зазначена кількість секцій, що одержана при розрахунках, та величини температур повітря та рідин.

2.РОЗРАХУНОК ТЕПЛООБМІННИКА

Уцьому розділі необхідно визначити температуру води та масла на виході з водомасляного теплообмінника (або вході), необхідну площу поверхні теплообміну, загальну довжину трубок та їх кількість. Ці розрахунки виконуються, якщо завданням передбачено охолодження масла у водомасляних теплообмінниках.

Необхідна площа поверхні теплообміну розраховується за формулою

Fто =

Qм

 

Кто (tсрм tсрвм ),

(2.1)

де Qм – кількість тепла, що відводиться від дизеля з маслом, кДж/с;

Kто – коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, кВт/(м2·К); визначається

за графіком (рис. Б.5) залежно від лінійної швидкості масла при прийнятому значенні лінійної швидкості води в теплообміннику (задано в табл. А.4, А.6);

tсрм

– середня температура масла в теплообміннику, °С;

 

tсрвм

– середня температура води в теплообміннику, °С

 

 

м

 

 

 

tм

+tм

 

 

 

 

 

tср =

 

1

2

 

,

 

 

(2.2)

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де tм і t

м – температура масла відповідно на вході та виході з теплообмін-

1

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ника, °С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tм =tм

 

3600 Qм

,

(2.3)

 

 

 

 

 

2 1

 

 

 

ρ

м

В

с

 

 

 

 

 

 

 

 

м

 

м

 

 

де Bм – подача масляного насоса, м3/год, (див. табл. А.6);

 

см – питома теплоємність масла, кДж/(кг·К), (див. рис. Б.1).

 

 

вм

 

t

вм

+tвм

 

 

 

 

 

tср

=

 

вх

вих

,

 

(2.4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

де tвхвм і tвихвм – температура води відповідно на вході та виході з теплообмін-

ника, °С .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

tвм

=tвм +

 

 

 

Qм

 

,

(2.5)

G с

вих

вх

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в

в

 

 

де Gв – витратаводичерезводомаслянийтеплообмінник, кг/с.

 

Повна довжина трубок теплообмінника

 

 

 

 

L =

Fто

 

,

 

 

(2.6)

 

π d

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де d – діаметр трубок теплообмінника; можна прийняти d = 0,01 м.

 

Кількість трубок теплообмінника

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

=

L

 

,

 

 

(2.7)

 

 

 

 

 

т

 

l

 

 

 

 

 

 

 

де l – робоча довжина трубки; можна прийняти l = 2,0 м.

3. РОЗРАХУНОК ВЕНТИЛЯТОРА ХОЛОДИЛЬНОЇ КАМЕРИ

Основний принцип підбору вентилятора полягає в тім, що потужність, яка витрачається на привод вентилятора, має бути необхідною та достатньою для подолання аеродинамічного опору повітряного тракту. Тому спочатку розраховується аеродинамічний опір повітряного тракту Hт, Н/м2 залежно

від масової швидкості повітря.

В охолоджувальних пристроях сучасних тепловозів застосовуються осьові восьмилопатеві вентилятори типу УК-2М, оскільки вони мають найвищий серед усіх ККД – 0,80…0,85. Безрозмірні аеродинамічні характеристики цих вентиляторів наведені на рис. Б.6. На цьому графіку по осі абсцис відкладені значення коефіцієнта подачі

 

 

=

B

,

(3.1)

В

 

 

 

 

 

Kв

 

де B – подача вентилятора, м3/с;

 

 

 

Kв – вимірник подачі, м3/с.

 

 

 

Kв = Fк ν,

(3.2)

де Fк – площа вентиляторного колеса по зовнішньому діаметру, м2;

ν– окружна швидкість колеса вентилятора, м/с.

Ці температури залежно від розрахункової схеми охолоджувального пристрою можуть приймати також буквені позначення з іншою індексацією (див. схеми на рис. А.2, А.4, А.5, А.7–А.9), їх значення наведені в табл. А.1.

 

π D2

 

 

F =

к

,

(3.3)

 

к

4

 

 

 

 

 

де Dк – діаметр колеса вентилятора, м.

 

 

ν = π Dк n ,

(3.4)

де n – частота обертання колеса вентилятора, c1 .

Поосіординатнаграфіку(рис. Б.6) відкладенізначеннякоефіцієнтанапору

 

 

 

 

 

 

 

 

Hв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Н =

,

 

 

 

(3.5)

 

 

 

Kн

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де Hв

– потрібний напір вентилятора, Н/м2;

 

Kн – вимірник напору, Н/м2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Kн п ν2 ,

 

 

 

(3.6)

де ρп – щільність повітря перед вентилятором, кг/м3;

 

 

 

100000

 

 

 

 

 

 

ρп =

 

 

 

 

 

,

(3.7)

 

 

Rп (τ2 ср + 273)

де Rп = 287 Дж/(кг·К)

– питома газова стала повітря;

 

τ2 ср

– середня температураповітрявхолодильнійкамері, °С;

 

 

 

 

 

 

к

 

G

і

 

і

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

τ

2 )

 

 

 

 

 

τ2 ср =

i=1(

п

 

 

,

 

(3.8)

 

 

 

 

к

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Gі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i=1

п

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де Giп

– витрата повітря через відповідні групи секцій, кг/с;

 

τi2

– температура повітря після проходу відповідної групи секцій холо-

 

дильної камери, °С;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

к – кількість груп секцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подача вентилятора в м3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

к

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Gі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

п

 

 

 

 

 

 

 

 

 

B =

i=1

.

 

 

 

(3.9)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ρп

 

 

 

 

 

 

 

 

При кількості вентиляторів n >1 подача одного вентилятора

 

 

B′=

B

.

 

(3.10)

 

 

n

 

Потрібний напір вентилятора Hв, в Н/м2, визначається за умови необхід-

ності та достатності подолання опору повітряного тракту Hт:

 

 

 

Hв = Hт.

 

 

При цьому

 

 

 

 

 

 

Hт = hж + hс + hхк + hд,

(3.11)

де hж

– опіржалюзіхолодильноїкамерипроходженнюповітряногопотоку, Н/м2;

hс

– опір секцій охолоджувального пристрою проходу повітря, Н/м2. Ви-

 

значається за формулами (1.8) або (1.13), або по кривих (рис. Б.4)

hхк

для заданої масової швидкості повітря в секціях uв;

 

– опір від звужень, розширень проходів і поворотів повітряного пото-

 

ку в холодильній камері (шахті холодильника), Н/м2;

 

hд

– динамічні втрати потоку за вентилятором, Н/м2.

 

При однорядному розташуванні секцій

 

 

 

hж = 0,2 hc ;

hхк = 0,8 hc ;

hд= 0,9 hc ,

(3.12)

а при дворядному розташуванні секцій

 

 

 

hж =0,1 hc ;

hхк =0,4 hc ;

hд= 0,45 hc ,

(3.13)

На рис. Б.6 окрім кривих Н = f1 (В) нанесена також дослідна залежність ККД вентилятора hв = f2 (В).

Основні параметри вентилятора (вентиляторів) охолоджувального пристрою визначаються таким чином. Необхідна подача вентилятора В і створюваний ним напір Н обчислюються відповідно за виразами (3.9) і (3.11). Прийнявши значення кута установки лопатей (15, 20, 25, 30°), по відповідній кривій (рис. Б.6), знаходяться величини коефіцієнтів подачі та напору, при яких ККД вентилятора має найбільшу величину. Потім обчислюються вимірники подачі та напору:

Kв =

 

B

;

(3.14)

 

 

 

 

 

 

 

В

 

 

 

 

 

 

Kн =

 

Hв

 

.

(3.15)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Н

 

 

 

 

 

 

Підставляючи вирази величин з формул (3.3), (3.4) у формули (3.2) та (3.6), можна отримати:

Соседние файлы в предмете Теория и конструкция локомотивов