4 курс 1 семестр / управління страхуванням в діяльності АТП / ПРАКТИКУМ 6

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності.

Практикум

Мета – засвоєння й поглиблення теоретичних знань про систему державного нагляду за страховою діяльністю в Україні, вивчення порядку реєстрації страхових компаній та умов ліцензування страхової діяльності, особливостей реорганізації й ліквідації страхових компаній.

План семінарського заняття

1. Необхідність, мета та значення державного регулювання страхової діяльності.

2. Форми й методи державного регулювання страхової діяльності та їх характеристика.

3. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні. Завдання та функції Уповноваженого органу страхового нагляду.

4. Порядок реєстрації страхових компаній. Умови ліцензування страхової діяльності: порядок видачі й анулювання ліцензії.

5. Особливості реорганізації та ліквідації страхової компанії.

Термінологічний словник

Авторитарний тип системи державного регулювання страхової діяльності передбачає, що кожний конкретний вид страхування проходить процедуру ліцензування й повинен відповідати певній системі вимог до правил страхування, фінансово-господарської діяльності страхової компанії; конкуренція між страховиками чітко регламентована (характерно для Німеччини).

Державне регулюванням страхового ринку – це сукупність економічних, адміністративно-правових та організаційно-технологічних відносин між суб’єктами страхового ринку й державою завдяки яким 138

здійснюють цілеспрямований комплексний вплив на страховий ринок як єдину систему. Ґрунтується на системі методів, форм та інструментів регулювання, за допомогою яких державні органи впливають на функціонування страхового ринку.

Державний реєстр страхових і перестрахових брокерів – систематизована інформація про страхових та перестрахових брокерів, які отримали свідоцтво на право здійснення брокерської діяльності.

Директиви ЄС – це нормативні акти Європейського Союзу обов’язкового характеру, адресовані державам-членам ЄС, які переважно встановлюють загальні вимоги, обов’язкові для держав-членів, терміни, та є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами ЄС.

Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) – систематизована інформація про страхові та перестрахові компанії України, що отримали ліцензії на здійснення страхової й перестрахувальної діяльності.

Закон України «Про страхування» – законодавчий акт, ухвалений Верховною Радою України 7 березня 1996 р. Регулює відносини у сфері страхування й спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Змішаний тип системи державного регулювання страхової діяльності використовує два підходи: виважена система регламентації діяльності страхових компаній, поєднана з досить гнучкими підходами, що дають можливість забезпечити достатній рівень конкуренції (характерно для Франції).

Ліберальний тип системи державного регулювання страхової діяльності передбачає, що операції зі страхування хоча й підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий (характерно для Великої Британії).

Ліцензування – це процедура видачі, переоформлення й анулювання ліцензій, ведення ліцензійних справ.

Ліцензія на страхову діяльність – документ, що засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду. Ліцензія має спеціальну форму й містить такі обов’язкові реквізити: повну й скорочену назви страховика та його юридичну адресу, перелік видів добровільного й обов’язкового страхування, назву території, на якій страховик та його філії мають право укладати договори страхування, термін дії, реєстраційний номер і дату видачі ліцензії. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана.

Нагляд за фінансовим станом страхових організацій передбачає контроль за відповідністю рівня платоспроможності страхової організації, розміром страхових резервних фондів, розміщенням коштів страхових резервних фондів зі страхування життя та інших видів страхування, розміром коштів фондів, утворених відповідно до зобов’язань за кожним видом страхування. Забезпечення фінансової стабільності й платоспроможності 139

страхових організацій є пріоритетним напрямом у регулювальній діяльності органів страхового нагляду.

Правила страхування – опрацьовані страховиком за кожним видом страхування й реєстровані в органі страхового нагляду. Повинні містити: перелік об’єктів страхування, порядок визначення страхових сум і розміру страхових виплат, перелік страхових ризиків, винятки зі страхових випадків та обмеження страхування, строк і місце дії договору страхування, порядок укладення договору страхування, права й обов’язки сторін, дії страхувальника в разі настання страхового випадку та перелік документів, що підтверджують ці випадки, порядок і умови сплати страхових сум, термін ухвалення рішення про виплату або відмову щодо відшкодування, умови припинення дії договору й порядок вирішення спільних питань.

Страховий нагляд – це контроль за діяльністю страхових установ та інших учасників страхового ринку, здійснюваний уповноваженим державним органом. Страховий нагляд проводять за трьома основними напрямками: ліцензуванням страховиків, аналізом звітності страховиків і проведенням перевірок діяльності страховиків.

Страхове право – сукупність юридичних норм, що регулюють страхові правовідносини.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під системою страхового права?

2. Дайте визначення поняттям: «державне регулювання страхової діяльності», «страховий нагляд», «міждержавна система регулювання у сфері страхування».

3. На підставі яких нормативних актів здійснюють державне регулювання страхової діяльності в Україні?

4. Які виділяють типи регулювання страхової діяльності? Який із них застосовують в Україні?

5. У яких формах може проявлятися регулювальна функція держави в галузі страхування?

6. Як Україна інтегрується в міжнародну політику в галузі страхування?

7. Які документи, в які терміни та за яких умов подають для отримання ліцензії для здійснення страхової діяльності?

8. Що є підставою для внесення страховика (перестраховика) до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України?

9. Які форми реорганізації страхових компаній ви знаєте?

10. Які основні вимоги держави до діяльності страховиків України?

11. Які основні методи регулювання страхових правовідносин?

Питання для самостійного вивчення

1. Правове регулювання страхової діяльності в Україні.

2. Аналіз міжнародного законодавства з питань страхування.

140

3. Державна програма розвитку страхового ринку України.

4. Страховий нагляд у країнах Європейського Союзу.

5. Система пруденційного нагляду в страхуванні.

Індивідуальні практичні завдання для самостійної роботи

Індивідуальне завдання 1

Змоделювати процес реєстрації страхової компанії, починаючи від створення юридичної особи й закінчуючи отриманням ліцензії на здійснення окремих видів страхування. Складіть перелік документів для отримання ліцензії. Поясніть, яка відмінність між організацією страхової компанії як суб’єкта підприємницької діяльності й виробничого підприємства.

Індивідуальне завдання 2

Змоделювати процес ліквідації страхової компанії. Розкрити особливості призначення ліквідаційної комісії, складання ліквідаційного балансу.

Індивідуальне завдання 3

Розкрити питання захисту прав споживачів страхових послуг в Україні. Діяльність страхового омбудсмена.

Індивідуальне завдання 4

Дати порівняльну характеристику директивам ЄС щодо регулювання діяльності страховиків Solvency І і Solvency ІІ. Поясніть причини суворих вимог зі сторони держави до статутного капіталу страховика.

Індивідуальне завдання 5

Дослідити хронологію формування системи державного нагляду за страховим ринком в Україні й запропонувати її періодизацію. Обговоріть напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування. Дайте порівняльну характеристику чинним програмам (концепціям) розвитку страхового ринку в Україні.

Індивідуальне завдання 6

Розгляньте комплекс правового забезпечення страхування. Оцініть його якість і повноту. Складіть структуру законодавчо-нормативного забезпечення, що регулює страховий ринок, починаючи від основних законів й закінчуючи системою підзаконних актів.

Індивідуальне завдання 7

На основі додатково зібраної інформації розкрийте проблемні питання кадрового забезпечення страхових компаній.

Теми рефератів

1. Пруденційний нагляд на страховому ринку: європейська практика та вітчизняний досвід.

2. Особливості регулювання страхової діяльності (на прикладі країн Європейського Союзу, США, Великобританії та ін.)

3. Напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування в Україні.

4. Моделі державного регулювання страхової діяльності у світі.

Питання щодо експертного оцінювання

1. Якими є напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування?

2. Розвиток яких форм та видів страхування передбачено в діючій Програмі розвитку страхування в Україні?

3. Як пов’язані завдання державної політики в розвитку страхування та пенсійного забезпечення?

4. Які принципи покладено в основу розвитку страхового ринку України?

5. Навіщо потрібний державний контроль за регулюванням інвестиційної діяльності страховиків?

6. Яке призначення та принципи державного антимонопольного регулювання в галузі страхування?

7. Особливості державного регулювання страхових ринків в економічно розвинених країнах.

8. Напрями пруденційного нагляду в страхуванні.

9. Сформулюйте основні напрями регулювання страхової діяльності в ЄС, порівняйте їх із здійснюваними в Україні. Визначте їх подібність та відмінність.

10. Охарактеризуйте міжнародні стандарти в системі забезпечення фінансової безпеки страхового й перестрахового ринків (Solvency ІІ).

Тести

1. У якому році в Україні ухвалено перший базовий законодавчий акт, що забезпечив системне правове регулювання страхової діяльності:

а) 1991;

б) 1993;

в) 1992;

г) 1994? 142

2. Який розділ Закону України «Про страхування» визначає принципи державного нагляду за страховою діяльністю:

а) перший;

б) другий;

в) третій;

г) четвертий:

3. Дорадчий орган, який діє на громадських засадах, беручи участь в обговоренні проектів документів, розроблених і/або розглянутих Уповноваженим органом, – це:

а) Моторне страхове бюро;

б) Ліга страховиків;

в) Консультаційно-експертна рада;

г) Вища атестаційна комісія.

4. За якого страхування держава відповідає за зобов’язаннями страховика:

а) за страхування майна;

б) за особистого страхування;

в) за обов’язкового страхування;

г) за страхування відповідальності?

5. Які із зазначених функцій покладено на орган нагляду за страховою діяльністю:

а) реєстрацію страхових договорів, за якими частину ризиків передають на перестрахування нерезидентам;

б) контроль за платоспроможністю страховиків;

в) визначення мінімального розміру статутного фонду для страховиків;

г) опрацювання страхових тарифів?

6. Компетенція органу нагляду за страховою діяльністю щодо правил страхування:

а) реєстрація;

б) затвердження;

в) перевірка й зауваження по суті, аж до відхилення;

г) доповнення або скорочення.

7. Чи може посадова особа органу нагляду, яка працює в регіоні, зупинити дію ліцензії на здійснення страхової діяльності:

а) може за погодженням із правоохоронними органами;

б) ні;

в) може після письмового попередження;

г) може за погодженням із місцевим органом самоврядування? 143

8. У якому році ухвалили Закон України «Про страхування»:

а) 1997;

б) 1995;

в) 1996;

г) 1994?

9. Страхування відповідальності власників транспортних засобів передбачає створення:

а) Моторного страхового бюро;

б) страхового пулу;

в) страхового представництва;

г) страхової філії.

10. Установлення обов’язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками передбачає:

а) санацію страховика;

б) реорганізацію страховика;

в) виділення філії страховика;

г) створення представництва страховика.

11. За вимогами національного законодавства страхова компанія повинна розраховувати:

а) норматив запасу платоспроможності;

б) норматив резервування;

в) регулятивний капітал;

г) усі відповіді правильні.

12. До функцій Уповноваженого органу страхового нагляду не належить:

а) ведення державного реєстру страхових брокерів;

б) організація конференцій зі страхування;

в) видача ліцензій зі страхування;

г) розроблення правил страхування з окремих видів страхування.

13. До форм державного нагляду за діяльністю страховиків належать:

а) стратегічна;

б) тактична;

в) статистична;

г) обов’язкова.

14. За якої умови призначають примусову санацію страховика:

а) недосягнення визначеного законом розміру статутного фонду;

б) невиконання зобов’язань перед страхувальниками протягом 6 місяців;

в) настання інших випадків, передбачених законодавством; 144

г) усі відповіді правильні.

15. Реорганізація страховика передбачає:

а) злиття страховиків;

б) приєднання;

в) поділ;

г) усі відповіді правильні.

16. Система державного регулювання страхової діяльності за типом може бути:

а) ліберальною;

б) авторитарною;

в) змішаною;

г) усі відповіді правильні.

17. Система страхового права містить у собі:

а) фінансове право;

б) цивільне право;

в) міжнародне право;

г) усі відповіді правильні.

18. Передавальний баланс – це:

а) баланс страховика, наданий до органу нагляду для перевірки;

б) баланс страховика, переданий органам статистичного спостереження України;

в) баланс страховика, що приєднується;

г) баланс страховика, що ліквідується.

19. Примусова санація страховика передбачає:

а) проведення комплексної перевірки стану страховика;

б) призначення управляючої особи;

в) установлення графіку розрахунків зі страхувальниками;

г) усі відповіді правильні.

20. Уповноважений орган страхового нагляду має право:

а) отримувати від страховиків звітність;

б) проводити перевірки діяльності страховиків;

в) надавати розпорядження страховикам щодо усунення недоліків у їх діяльності;

г) усі відповіді правильні.