4 курс 1 семестр / планування діяльності / дз / МН-4-, Практичне заняття 2

Практичне заняття № 2

1)

Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності :

-Суб’єкти підприємницької діяльності можна розділити на дві категорії:

індивідуальне підприємництво фізичних осіб (громадян);

підприємництво юридичних осіб.

Індивідуальна підприємницька діяльність здійснюється громадянином від свого імені і на свій ризик.

Юридичними особами визначаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді. На відміну від фізичної особи, юридичні особи не є живими істотами та існують незалежно від фізичних осіб, які їх утворили.

За обсягами господарської діяльності домінуюче місце серед суб’єктів підприємництва належить підприємству як юридичній особі.

Однією з головних умов діяльності суб’єктів підприємництва є їх державна реєстрація.

НЕ можуть :

1) Законодавство встановлює неможливість заняття підприємницькою діяльністю певних категорій громадян (військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, нотаріату, внутрішніх справ, органів державної влади та місцевого самоврядування).

2) Не можуть займатися підприємницькою діяльністю і особи, які вчинили злочин і до яких судом застосовано покарання у вигляді позбавлення права на заняття окремим видом діяльності.

3) Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, які не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть бути співзасновником підприємства, обіймати в підприємницьких товариствах і об’єднаннях керівні посади і посади пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Друга категорія обмежень пов’язана з монополією держави на певну діяльність (діяльність по виготовленню та реалізації наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, по виготовленню цінних паперів та грошових знаків) може здійснюватися тільки державними підприємствами, а проведення ломбардних операцій також і повними товариствами, виготовлення та реалізація зброї та боєприпасів до неї, видобування бурштину, охорона окремих особливо важливих об’єктів державної власності може здійснюватися тільки тими підприємствами, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів України. Виробництво та торгівля спиртом (етиловим, коньячним, плодовим), алкогольними напоями, тютюновими виробами може здійснюватися лише на підприємствах за умови наявності у них спеціальних ліцензій.

2) Умови ліцензування при здійсненні підприємницької діяльності :

Законодавчим фундаментом ліцензування став Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі – Закон), який визначив види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановив державний контроль у цій сфері та передбачив відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Під ліцензійними умовами розуміється установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при провадженні визначеного виду господарської діяльності.

Для отримання ліцензії на кожен вид ліцензованої діяльності суб’єкт підприємництва подає органу, який уповноважений видава­ти ліцензію, заяву встановленого зразка, в якій зазначаються:

► відомості про заявника (фізичні особи — прізвище, ім’я, по- батькові, паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний но­мер; юридичні особи — назва, місцерозташування, організаційно- правова форма, банківські реквізити, ідентифікаційний код);

► вид діяльності, на який передбачається отримати ліцензію;

► рівень виконання ліцензійних умов;

► заявлений термін дії ліцензії.

До заяви додають такі документи:

а) фізичні особи.

► копію документів, що засвідчують рівень освіти та кваліфіка­ції, необхідних для здійснення певного виду діяльності;

► документ про внесення плати за ліцензію (подається після отримання принципової згоди на видачу ліцензії);

► копію свідоцтва про державну реєстрацію;

б) юридичні особи.

► копію свідоцтва про державну реєстрацію;

► документ про внесення плати за ліцензію (подається після отримання принципової згоди на видачу ліцензії);

► копії установчих документів (у статуті зазначаються види діяльності, що ліцензуються).

Подана заява щодо більшості видів ліцензованої діяльності після заповнення дозвільної частини ліцензійним органом та візування дозволу повертається заявнику і набуває статусу ліцензії. Заявник несе повну відповідальність за достовірність відомостей, поданих у заяві, та достовірність доданих документів.

Ліцензія видається конкретному суб’єкту підприємницької діяль­ності і не може бути передана іншому суб’єкту. У разі втрати ліцен­зії дублікат не видається. При перереєстрації або реорганізації під­приємства дія ліцензії не поширюється на нове підприємство.

3)

Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Ліцензіар - це будь-яка юридична чи фізична особа, що має право власності і передає будь-якій іншій фізичній чи юридичній особі право на використання одного чи кількох зазначених об'єктів у певних межах. Мета ліцензіара - видати ліцензію на найвигіднішх для себе умовах і, отже, знайти такого вигідного покупця. Це досить складний процес. Щоб знайти такого покупця, ліцензіар заздалегідь має підготувати ті пропозиції, які він може запропонувати покупцеві ліцензії. Вони й становлять обов'язки ліцензіара. Стороною у ліцензійному договорі може бути будь-яка особа незалежно від громадянства та інших обставин.