1. Техніка виконання венепункцій

Венепункція - прокол вени з метою забору крові для лабораторного дослідження, з метою кровопускання чи вимірювання венозного тиску, введення в вену різних лікарських препаратів. Шприц, руки медсестри та поверхню шкіри старанно обробляють, суворо дотримуючись правил асептики. Для венепункції найчастіше використовують поверхневі вени ліктєвого згину, а якщо вони слабо контируються, можна використати інші вени. Для тривалих внутрішньовенних інфузій використовують підключичні вени.

Венепункцію з метою забору крові для дослідження та кровопускання проводять голкою з внутрішнім діаметром 1,5 мм. Частина канюлі має нарізку-щоб було зручно тримати її пальцями, а друга частина оливкоподібної форми-для надягання на неї гумової трубки при проведенні кровопускання.

Для забору крові з вени в стерильний лоток складають голку Дюфо, стерильнімарлеві серветки, три ватні кульки , змочені 96 % спиртом. Крім цього готують джгут, рушник і штатив з пробірками. Для проведення кровопускання замість пробірок готують флакон об’ємом 300-500 мл і стерильну гумову трубку, по якій кров буде стікати у флакон.

Положення хворого при цьому може бути сидячим або лежачим. У сидячому положенні передпліччя укладають на столі внутрішньою поверхнею догори. Для створення максимального розгинання під лікоть підкладають тверду подушечку. В положенні лежачи для передпліччя теж формують тверду опору і забезпечують максимальне розгинання руки в ліктьовому суглобі

Для чіткого контурування венозних стовбурів створюють штучний венозний стаз. З цією метою на плече вище від ліктьового згину накладають гумовий джгут, при чому не на голе тіло, а на сорочку, рушник або серветку. Зав’язують його так щоб вільні кінці були спрямовані вгору і не заважали під час виконання ін’єкції, а також щоб його було зручно розв’язати однією рукою. При цьому слід пам’ятати, що джгут має стискувати лише поверхневі вени і ні в якому разі не порушувати рух крові по артеріях. Це перевіряють за наявністю пульсу на променевій артерії. Для посилення венозного застою хворому пропонують кілька разів стиснути і розтиснути кулак або перед накладанням джгута опустити руку. Іноді розтирають тильну поверхню передпліччя рукою в напрямку від кисті до ліктьового згину, легко поплескують кистю руки по ділянці ліктьової ямки. При задовільному наповненні вени чітко конкуруються і промацуються під шкірою у вигляді еластичних тяжів.

Внутрішню поверхню ліктьового згину протирають двома ватними кульками, змоченими 96 % спиртом. Кінцями пальців лівої руки обстежують вени ліктьового згину, вибирають найбільш і найменш рухому. І та II пальцями правої руки за муфту беруть голку Дюфо зрізом доверху. Під муфту підкладають стерильну серветку. Над венозним стовбуром вказівним або І пальцем лівої руки натягають шкіру ліктьового згину, зміщують її вниз і притискають до венозного стовбура. Вену також можна фіксівати великим і вказівним пальцями лівої руки. Пункцію вени проводять одномоментно або в два етапи. При одномоментній голку встановлюють паралельно до шкіри зрізом до верху над венозним стовбуром у напрямі течії крові ішвидким рухом одночасно проколюють шкіру і стінку фіксованої вени. При двоетапній венепункції голку встановлюють паралельно до шкіри зрізом доверху і проколюють лише шкіру. Потім просувають голку над веною на 1-1,5 см і енергійним рухом проколюють її стінку. При цьому відчувається, як голка потрапляє в просвіт вени. Як тільки з муфти голки з'явиться кров, голку просувають по ходу вени ще на 5-10мм, а під цівку крові підставляють пробірку. Набравши необхідну для лабораторного дослідження кількість крові, хворого просять розтиснути кулак і знімають джгут. Потім швидким рухом витягають голку, приклавши до місця проколу стерильну ватну кульку, змочену 96 % спиртом. Хворому пропонують зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути вату на 3-5 хв до пробірки прикріпляють направлення і відправляють у лабораторію.

Для проведення кровопускання при появі з муфти голки до неї приєднують стерильну гумову трубку, вільний кінець якої опускають у флакон. Випустивши потрібну кількість крові, знімають джгут, а потім виймають голку, приклавши до місця проколу ватну кульку, змочену 96 % спиртом. Руку хворого згинають і залишають в такому положенні на 3-5 хв.

Кровопускання проводять лише в присутності лікаря. Показаннями для нього служать гіпертонічний криз, серцева астма, набряк легень. При цьому зменшується об’єм циркулюючої крові й полегшується робота серця. Об’єм крові який необхідно випустити, залежить від стану хворого і визначається лікарем. У середньому це 300-500 мл.