Тема: креативне мислення як soft skills

1. Поняття креативності та креативного мислення

Вміння нестандартно дивитись на звичні речі, створювати нові ідеї, творчо підходити до вирішення буденних завдань та оригінально діяти в умовах невизначеності високо цінується в будь-якій сучасній професійній сфері. Все, що включається до поняття креативності та креативного мислення, вважається сьогодні чи не найзатребуванішою навичкою з набору soft skills. Давайте розглянемо ці поняття.

Найчастіше креативність визначають як здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. При цьому дослідники звертають увагу на креативні навички як на творчі можливості людини, що можуть виявлятися у мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, характеризувати особистість в цілому або окремі її сторони, продукти діяльності, процес їх створення.

Креативність розуміється досить широко. Так, можна знайти такі різнопланові визначення креативності:

• це створення нового з того, що вже є;

• це вирішення проблем абсолютно новим неординарним способом;

• це відмова від стереотипного мислення;

• це гнучкість і оригінальність;

• це схильність до аналізу і синтезу;

• це здатність інтуїтивно відчути правильний напрямок думки;

• це вміння генерувати велику кількість ідей;

• це здатність до нового незвичного бачення проблеми або ситуації тощо.

Ці визначення, не претендуючи на повноту, все ж таки допомагають нам охарактеризувати певні ознаки цього явища.

Дуже часто поняття креативності та креативного мислення ототожнюються. Це пов’язано з певним розумінням креативності, що склалося у процесі досліджень креативності.

На сьогодні найбільш впливовими є дослідження, що протікають у двох основних напрямках.

1) Перший з них розглядає креативність як універсальну пізнавальну творчу здібність. Представниками «пізнавального» напрямку є одні з найбільш відомих дослідників креативності – Дж. Гілфорд, С. Тейлор, Е.П. Торренс, С. Меднік. В цьому напрямі креативність розглядається саме як особливий тип мислення, і дослідження спрямовуються на взаємозв'язок між креативністю, інтелектом, когнітивними здібностями і реальними досягненнями, вплив інтелектуальних пізнавальних характеристик на здатність продукувати нові ідеї.

2) В рамках другого підходу креативність визначається як система особистісних якостей людини, що дозволяють їй створювати нові ідеї та інноваційні продукти. Найбільш відомими представниками цього підходу є Ф. Баррон, А. Маслоу. Тут дослідження присвячуються виявленню властивих творчій особистості характеристик, визначенню особистісних та соціальних чинників креативності.

В цілому, ці підходи не суперечать один одному, розглядаючи феномен креативності з різних боків.

2. Креативне мислення. Поняття та характеристики конвергентного та дивергентного мислення.

Фундаментальною теорією природи креативного мислення є теорія Дж. Гілфорда, який ввів поняття конвергентного та дивергентного типів мислення. Конвергентне (від «конвергенція» – сходження) – спрямовано на пошук одного рішення задачі, дивергентне (від «дивергенція» – розбіжність) – має множинну спрямованість пошуків потрібних відповідей до задачі, розбіжність ідей в різні боки.

Конвергентне мислення.

У разі конвергентного мислення, людина аналізує і вибудовує послідовний ланцюг подій або фактів, що неминуче веде до одного конкретного висновку (результату).

Конвергентне мислення оперує класами, категоріями, об'єктами. Кожна категорія визначає якість, властивість, функцію об'єкта відповідно до його реальних якостей. Операції мислення проходять в рамках часової узгодженості фактів і подій.

Завдання на конвергентне мислення мають на увазі абсолютно передбачуваний висновок на основі наявних даних. Наприклад, знайти в більшій геометричної фігури інші. У цьому випадку нічого нового не відбувається, результат лише підтверджує припущення.

Таким чином, конвергентне мислення характеризується наступними рисами:

1. Використання готового шаблону рішення завдання.

2. Спрямованість на опрацювання вже наявного алгоритму і отримання строго визначеного результату.

3. Однозначність рішення.

4. Виключеність з процесу мислення суб'єктивної сфери: емоцій, вражень тощо.

5. Трансформація змісту здійснюється в рамках однієї категорії.

6. Надійність отриманих результатів.

Конвергентне мислення – це традиційне, стандартне мислення.

Дивергентне мислення.

Дивергентне мислення використовує компоненти свідомості, щоб за їх допомогою створити новий варіант вирішення завдання. В процесі мислення не лише відновлюються відсутні зв'язки, але утворюються і нові.

Дивергентне мислення передбачає гнучкість асоціацій. Кожна відповідь у цьому випадку породжує нове значення і зовсім інший зміст. Відбувається розрив старих асоціативних зв’язків і утворення нових, наприклад, шляхом поєднання реальних образів, включених одного в одне частково або повністю.

До рис дивергентного мислення можна віднести:

1. Включеність в процес мислення розробки ідеї, алгоритму та пошуку відповідей заново.

2. Вихід за рамки загальноприйнятого методу рішення, багатовимірність пошуку.

3. Багатоваріантність, відносність сенсу.

4. Використовування усіх ресурсів психіки (і пізнавальних, і емоційних).

5. Трансформація змісту між категоріями на різних рівнях.

6. Результат вимагає перевірки відповідності з дійсністю, адекватністю сприйняття.

Дивергентне – це креативне, творче мислення.

Зверніть увагу: обидва види мислення важливі для продуктивної роботи свідомості і досягнення цілей. Один тип мислення доповнює інший. Найчастіше процес вирішення задачі відбувається так: спочатку людина перебирає всі можливі варіанти вирішення задачі, і якщо вони не підходять, вона використовує творчий (дивергентний) підхід.