8. Охарактеризуйте суть дискретно косинусного перетворення.

Дискретное косинусное преобразование является наиболее распространенным преобразованием для изображений. Коэффициент сжатия при ДКП может достигать значения 20. Например, при 10241024 пикселах 8-разрядное изображение требует пространства памяти в 1 Мбайт. Применяя ДКП, это же изображение можно было бы представить 50 килобайтами – ощутимое сокращение.

Изображение обычно предварительно делится на блоки 8 8 пикселов и затем передается. Для этого существует ряд причин. Одна из них состоит в том, что сокращается сложность вычислений. Путем деления изображения на блоки мы можем преобразовывать их за разумное время, которое необходимо для обработки изображения в реальном времени. Во-вторых, при делении изображения на блоки можно избежать избыточности, если в изображении обнаружены похожие области.

Суть дела очень проста: если преобразование одного блока очень похоже на преобразование следующего блока, тогда нет необходимости передавать эти два преобразования, вполне достаточно передать одно.

Наконец, при делении изображения на блоки мы можем на приемном конце использовать последовательное, от блока к блоку, восстановление изображения. Это свойство полностью отвечает нуждам интернета и телефонии.

Передача цветного изображения полного экрана требует канальной скорости в 200 Мбит/с. Использование ДКП сокращает требуемую скорость до 34 Мбит/с при коэффициенте сжатия до 6.

9. Назвіть основні етапи алгоритму стиску зображень JPEG.

Основними етапами алгоритму стиску зображень JPEG є:

− Перетворення зображення в оптимальний колірний простір.

− Субдискретизація компонентів кольоровості усередненням груп пікселей.

− Застосування дискретних косинус-перетворень для зменшення надмірності даних зображення.

− Квантування кожного блоку коефіцієнтів DCT із застосуванням вагових функцій, оптимізованих з урахуванням візуального сприйняття людиною.

− Кодування результуючих коефіцієнтів (даних зображення) із застосуванням алгоритму Хаффмена для видалення надмірності інформації.

10. У чому полягає стійкість стеганосистеми до активних атак.

Виходячи із розглянутих вище особливостей атак на стеганосистеми, можна зробити висновок, що протидія статистичному стеганоаналізу має полягати в побудові математичних моделей сигналів-контейнерів, пошуку на їх основі «дозволених» для модифікації областей і вбудовуванню до них таких повідомлень, чия статистика не відрізняеться від статистики контейнера. Така нерозрізненість і визначатиме стійкість стеганосистеми.

Як і для криптографічних систем захисту інформації, безпека стеганосистем описується й оцінюсться їх стiйкістю (стеганографічною стійкістю або стеганостійкістю). Але визначення стійкості й зламу для даних систем є різними. У криптографії система захисту інформації с стійкою, якщо володіючи перехопленою криптограмою, порушник не здатний видобути інформацію, що в ній міститься.

Стеганографічна система є стійкою до активних атак, якщо прихована за її допомогою інформація не може бути змінена без настільки значних змін контейнера, внаслідок яких останній втратить свою функціональність.